www.wikidata.uk-ua.nina.az

Ати бати йшли солдати рос Аты баты шли солдаты український радянський художній фільм кіностудії ім Олександра Довженка о

Ати-бати, йшли солдати…

«Ати-бати, йшли солдати…» (рос. «Аты-баты, шли солдаты…») — український радянський художній фільм кіностудії ім. Олександра Довженка, остання режисерська робота 49-річного Леоніда Бикова і його остання роль у кіно. Лідер прокату 1977 року (7 місце, 35,8 млн глядачів). Прем'єра кінострічки в радянському прокаті відбулася на початку жовтня 1976.

Ати-бати, йшли солдати…
рос. Аты-баты, шли солдаты…
Жанр військовий фільм
драма
Режисер Леонід Биков
Сценарист Борис Васильєв
Кирило Рапопорт
У головних
ролях		 Леонід Биков
Володимир Конкін
Оператор Войтенко Володимир Григорович
Композитор Георгій Дмитрієв
Кінокомпанія Кіностудія імені Олександра Довженка
Творче об'єднання «Время»
Тривалість 87 хв.
Мова російська
Країна  СРСР
Рік 1976
IMDb ID 0074161

Сюжет ред.

Маленька станція Подбедня нічим не відрізняється від багатьох інших місць в Україні, де розгортаються події фільму. У роки німецько-радянської війни тут точилися жорстокі бої. А тепер сюди з'їжджаються сини і дочки тих, хто не дожив до перемоги. У фільмі показані паралельно дві сюжетні лінії: перша розвивається в середині 1970-х років, друга — навесні 1944 року. До кінця фільму лінії змикаються на полі бою, який відбувається 18 березня 1944 і пам'ять про який вшановують присутні 18 березня 1974.

Події 1970-х років ред.

Костянтин, майор танкових військ, святкує в колі товаришів по службі отримання звання підполковника. У цей же день він отримує листівку із запрошенням приїхати на станцію Подбедня, де тридцять років тому загинув його батько. Костянтин не пам'ятає батька: адже коли той загинув, йому був всього один рік. А незабаром померла мати, і Костянтин виховувався в дитбудинку.

У поїзді Костянтин знайомиться з Анною Веленстович, дочкою молодшого лейтенанта Ігоря Сусліна, загиблого в тому ж бою, що і батько Костянтина.

Анна носила прізвище матері. Її мати і батько провели разом лише одну ніч напередодні того останнього бою для батька Анни, а мати Сусліна не побажала визнати ні її матір, ні саму Анну.

Анна пояснила, що це вона написала листівку. Разом з місцевим головою колгоспу в річницю бою вони вирішили зібрати родичів загиблих воїнів.

Свідком бою була місцева мешканка Валентина Іванівна. Їй було тоді дванадцять років. Саме в їхньому будинку зупинився на ніч взвод молодшого лейтенанта Сусліна, якому наступного дня судилося ціною своїх життів зупинити німецькі танки.

Події 1944 ред.

Молодший лейтенант Суслін (Володимир Конкін), який закінчив школу-десятирічку і прискорені командирські курси, був призначений командиром взводу винищувачів танків. Перед відправленням на фронт йому доручили підготувати ударний взвод винищувачів танків.

У взводі, крім молодих і необстріляних солдатів, були досвідчені фронтовики. Один з них — єфрейтор Святкін на прізвисько «Сват» (Леонід Биков). Святкін недавно знищив німецький танк, був при цьому поранений і вже в госпіталі отримав орден Червоної Зірки. Після госпіталю Святкін був направлений у взвод Сусліна.

Веселун, балагур і колишній вихованець дитбудинку, «Сват» жартує над молоденьким лейтенантом, який ніколи не бачив німецького танка, і Суслін спочатку навіть просить комбата прибрати зі свого взводу Святкіна як недисциплінованого бійця.

Взвод прибуває на станцію Подбедня, що знаходиться в тилу. Ротний командир наказує Сусліну висунутися в Іллінку і заночувати там, а з ранку рухатися в Рум'янцево, знайти там старшого і діяти так, як накажуть.

Взвод повинен зупинитися на нічліг в Іллінці, і Святкін просить командира взводу дозволити йому відзначити з товаришами день народження сина (у 1970-х ми бачимо його — це підполковник Костянтин), так як у нього самого дня народження «немає».

Товариш Святкіна Вано Кодерідзе запрошує на свято двох дівчат із сусіднього медсанбату. В одній з них Суслін несподівано впізнає однокласницю Кіму Веленстович. Ігор та Кіма в школі були закохані одне в одного, але не визнавалися в цьому. Ніч вони проводять разом.

Вранці Ігоря викликають до тяжко пораненого полковника. Він повідомляє Сусліну, що німецька моторизована група прорвала оточення і йде до Іллінки, де багато поранених. Сусліну і його взводу винищувачів танків належить зупинити ворога.

Прототипи ред.

Описаний у фільмі бій мав місце під Харковом у 1943 році. Взвод винищувачів танків під командуванням лейтенанта Петра Широніна (як і «Суслик», щойно з піхотного училища) стримував поблизу села Таранівка Зміївського району Харківської області броньовану групу німецьких військ. У взводі, як і у фільмі, було 25 бійців. Починаючи з ранку 2 березня до полудня 6-го взвод «широнінців» стримував атаки противника, знищивши 16 танків, 10 бронеавтомобілів і більше сотні ворожих солдатів. Найзапеклішим видався бій 5 березня, в якому і загинуло дев'ятнадцять «широнінців», прозваних згодом українськими «панфіловцями». Всі вони були поховані 8 березня 1943 року в братській могилі в Таранівці.

В ролях ред.

Знімальна група ред.

Призи ред.

Джерело інформації ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Ati bati jshli soldati ros Aty baty shli soldaty ukrayinskij radyanskij hudozhnij film kinostudiyi im Oleksandra Dovzhenka ostannya rezhiserska robota 49 richnogo Leonida Bikova i jogo ostannya rol u kino Lider prokatu 1977 roku 7 misce 35 8 mln glyadachiv Prem yera kinostrichki v radyanskomu prokati vidbulasya na pochatku zhovtnya 1976 Ati bati jshli soldati ros Aty baty shli soldaty Zhanr vijskovij filmdramaRezhiser Leonid BikovScenarist Boris VasilyevKirilo RapoportU golovnih rolyah Leonid BikovVolodimir KonkinOperator Vojtenko Volodimir GrigorovichKompozitor Georgij DmitriyevKinokompaniya Kinostudiya imeni Oleksandra DovzhenkaTvorche ob yednannya Vremya Trivalist 87 hv Mova rosijskaKrayina SRSRRik 1976IMDb ID 0074161 Zmist 1 Syuzhet 1 1 Podiyi 1970 h rokiv 1 2 Podiyi 1944 2 Prototipi 3 V rolyah 4 Znimalna grupa 5 Prizi 6 Dzherelo informaciyiSyuzhet red Malenka stanciya Podbednya nichim ne vidriznyayetsya vid bagatoh inshih misc v Ukrayini de rozgortayutsya podiyi filmu U roki nimecko radyanskoyi vijni tut tochilisya zhorstoki boyi A teper syudi z yizhdzhayutsya sini i dochki tih hto ne dozhiv do peremogi U filmi pokazani paralelno dvi syuzhetni liniyi persha rozvivayetsya v seredini 1970 h rokiv druga navesni 1944 roku Do kincya filmu liniyi zmikayutsya na poli boyu yakij vidbuvayetsya 18 bereznya 1944 i pam yat pro yakij vshanovuyut prisutni 18 bereznya 1974 Podiyi 1970 h rokiv red Kostyantin major tankovih vijsk svyatkuye v koli tovarishiv po sluzhbi otrimannya zvannya pidpolkovnika U cej zhe den vin otrimuye listivku iz zaproshennyam priyihati na stanciyu Podbednya de tridcyat rokiv tomu zaginuv jogo batko Kostyantin ne pam yataye batka adzhe koli toj zaginuv jomu buv vsogo odin rik A nezabarom pomerla mati i Kostyantin vihovuvavsya v ditbudinku U poyizdi Kostyantin znajomitsya z Annoyu Velenstovich dochkoyu molodshogo lejtenanta Igorya Suslina zagiblogo v tomu zh boyu sho i batko Kostyantina Anna nosila prizvishe materi Yiyi mati i batko proveli razom lishe odnu nich naperedodni togo ostannogo boyu dlya batka Anni a mati Suslina ne pobazhala viznati ni yiyi matir ni samu Annu Anna poyasnila sho ce vona napisala listivku Razom z miscevim golovoyu kolgospu v richnicyu boyu voni virishili zibrati rodichiv zagiblih voyiniv Svidkom boyu bula misceva meshkanka Valentina Ivanivna Yij bulo todi dvanadcyat rokiv Same v yihnomu budinku zupinivsya na nich vzvod molodshogo lejtenanta Suslina yakomu nastupnogo dnya sudilosya cinoyu svoyih zhittiv zupiniti nimecki tanki Podiyi 1944 red Molodshij lejtenant Suslin Volodimir Konkin yakij zakinchiv shkolu desyatirichku i priskoreni komandirski kursi buv priznachenij komandirom vzvodu vinishuvachiv tankiv Pered vidpravlennyam na front jomu doruchili pidgotuvati udarnij vzvod vinishuvachiv tankiv U vzvodi krim molodih i neobstrilyanih soldativ buli dosvidcheni frontoviki Odin z nih yefrejtor Svyatkin na prizvisko Svat Leonid Bikov Svyatkin nedavno znishiv nimeckij tank buv pri comu poranenij i vzhe v gospitali otrimav orden Chervonoyi Zirki Pislya gospitalyu Svyatkin buv napravlenij u vzvod Suslina Veselun balagur i kolishnij vihovanec ditbudinku Svat zhartuye nad molodenkim lejtenantom yakij nikoli ne bachiv nimeckogo tanka i Suslin spochatku navit prosit kombata pribrati zi svogo vzvodu Svyatkina yak nedisciplinovanogo bijcya Vzvod pribuvaye na stanciyu Podbednya sho znahoditsya v tilu Rotnij komandir nakazuye Suslinu visunutisya v Illinku i zanochuvati tam a z ranku ruhatisya v Rum yancevo znajti tam starshogo i diyati tak yak nakazhut Vzvod povinen zupinitisya na nichlig v Illinci i Svyatkin prosit komandira vzvodu dozvoliti jomu vidznachiti z tovarishami den narodzhennya sina u 1970 h mi bachimo jogo ce pidpolkovnik Kostyantin tak yak u nogo samogo dnya narodzhennya nemaye Tovarish Svyatkina Vano Koderidze zaproshuye na svyato dvoh divchat iz susidnogo medsanbatu V odnij z nih Suslin nespodivano vpiznaye odnoklasnicyu Kimu Velenstovich Igor ta Kima v shkoli buli zakohani odne v odnogo ale ne viznavalisya v comu Nich voni provodyat razom Vranci Igorya viklikayut do tyazhko poranenogo polkovnika Vin povidomlyaye Suslinu sho nimecka motorizovana grupa prorvala otochennya i jde do Illinki de bagato poranenih Suslinu i jogo vzvodu vinishuvachiv tankiv nalezhit zupiniti voroga Prototipi red Opisanij u filmi bij mav misce pid Harkovom u 1943 roci Vzvod vinishuvachiv tankiv pid komanduvannyam lejtenanta Petra Shironina yak i Suslik shojno z pihotnogo uchilisha strimuvav poblizu sela Taranivka Zmiyivskogo rajonu Harkivskoyi oblasti bronovanu grupu nimeckih vijsk U vzvodi yak i u filmi bulo 25 bijciv Pochinayuchi z ranku 2 bereznya do poludnya 6 go vzvod shironinciv strimuvav ataki protivnika znishivshi 16 tankiv 10 broneavtomobiliv i bilshe sotni vorozhih soldativ Najzapeklishim vidavsya bij 5 bereznya v yakomu i zaginulo dev yatnadcyat shironinciv prozvanih zgodom ukrayinskimi panfilovcyami Vsi voni buli pohovani 8 bereznya 1943 roku v bratskij mogili v Taranivci V rolyah red Leonid Bikov yefrejtor Svyatkin Volodimir Konkin lejtenant Suslin Olena Shanina Kima Velenstovich Leonid Bakshtayev Kostyantin sin Svyatkina Yevgeniya Uralova Ganna dochka Suslina i Kimi Giya Avalishvili Tengiz Koderidze sin Vano Bogdan Benyuk ryadovij Krinkin Ivan Gavrilyuk serzhant Sajko Baltika Otabek Ganiyev ryadovij Habarbekov Habanera Gerasimov Volodimir Makarovich molodshij serzhant Myatnikov Mikola Grinko polkovnik komandir Kostyantina Mihajlo Yezepov Mihajlo spivak sin Myatnikova Nina Kiryakova sestra Krinkina Margarita Koshelyeva Lyubasha druzhina Kostyantina Boris Kudryavcev general Petro Lyubeshkin Illya Ivanovich test Kostyantina Viktor Miroshnichenko Fedir Ivanovich Garbuzenko Sergij Ivanov ryadovij Lavkin ozvuchiv aktor Vitalij Doroshenko Leonid Marchenko Lonya sin Lavkina Nataliya Naum Valentina Ivanivna Vilorij Pashenko Petrovich golova kolgospu Mikola Sektimenko ryadovij Glyebov Boris Himichev Yurij Ivanovich sin Sajko Yevgen Papernij tovarish Kostyantina Yurij Sherstnov pleminnik Glibova Ayida Yunusova dochka Habaneri Vano Yantbelidze Vano Koderidze A MedvedyevaZnimalna grupa red Avtori scenariyu Boris Vasilyev Kirilo Rapoport Rezhiser postanovnik Leonid Bikov Operator postanovnik Volodimir Vojtenko Hudozhnik postanovnik Georgij Prokopec Kompozitor Georgij Dmitriyev Pisnya Bulata Okudzhavi i Valentina Levashova Rezhiser Vladislav Chornolih Operatori B Berezko P Pastuhov Zvukooperator Nina Avramenko Montazh A Goldabenko Redaktor Valentina Ridvanova Hudozhnik dekorator Yurij Tishkevich Kostyumi L Korotenko Grim L Goldabenko Operator kombinovanih zjomok Mikola Shabayev Majster po svitlu S Stadnikov Derzhavnij simfonichnij orkestr URSR dirigent Stepan Turchak Vijskovij konsultant Geroj Radyanskogo Soyuzu polkovnik Shashkov Viktor Grigorovich Pirotehnik Petro Prihodko Direktor kartini Mikola ZlochevskijPrizi red 1977 Nacionalna premiya Ukrayini imeni Tarasa Shevchenka za filmi V bij idut sami stari i Ati bati jshli soldati rezhiserovi Leonidu Bikovu 1977 Golovnij priz na Mizhnarodnomu kinofestivali v Bistrici ChSSR Dzherelo informaciyi red Stranica filma Aty baty shli soldaty Arhivovano 5 lyutogo 2012 u Wayback Machine na sajti pam yati Leonida Bikova Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Ati bati jshli soldati amp oldid 40234937