Сектименко Микола Григорович радянський і український кіноактор Народився 23 січня 1949 1949 01 23 Дніпродзержинськ Дніп

Сектименко Микола Григорович — радянський і український кіноактор.

Сектименко Микола Григорович

Народився	23 січня 1949(1949-01-23) Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
Помер	4 березня 2007(2007-03-04) (58 років) Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область, Україна
Громадянство	СРСР Україна
Діяльність	актор
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
IMDb	nm0782899

Життєпис ред.

Народився 23 січня 1949 р. у м. Дніпродзержинську (нині Кам'янське) в родині робітників. Закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (1972).

З 1972 р. — актор Київської кіностудії ім. О. П. Довженка.

Був членом Національної Спілки кінематографістів України.

Помер 4 березня 2007 р. у Кам'янському (Дніпродзержинську). Похований у селі Шульгівка Петриківського району Дніпропетровської області.

Фільмографія ред.

Знявся у фільмах:

«Зозуля з дипломом» (1971, Сашко)
«Тихі береги» (1972, Степан)
«Щовечора після роботи» (1973, Бєлов)
«Новосілля» (1973, військовополонений)
«Дума про Ковпака» (1973, партизан Сологуб)
«За власним бажанням» (1973, Борис Сорокін)
«Бути людиною» (1973, Михайло Білоус)
«Одинадцять надій» (1975, Віктор Пархоменко, «Ленфільм»)
«Хто, якщо не ти...» (1974, Юрій Батов, Свердловська к/с)
«Канал» (1975, епізод)
«Ати-бати, йшли солдати...» (1976, (1975, червоноармієць Глєбов)
«Народжена революцією» (1975, Інокентій)
«Сходження» (1976, поліцай Гаманюк, «Мосфільм», реж. Л. Шепітько)
«Час — московський» (1976, епізод)
«Квартет Гварнері» (1978, Колкін)
«Блакитні блискавки» (1978, Яковина)
«Підпільний обком діє» (1978, Симоненко)
«Спокута чужих гріхів» (1978, епізод)
«Віщує перемогу» (1978, Кашинцєв)
«Козаки-розбійники» (1979, Григорій)
«Дощі по всій території» (1978, Толик, «Білорусьфільм»)
«Особливо небезпечні...» (1979, Селезньов)
«Мужність» (1980, Микола)
«Школа» (1980)
«Чорна курка, або Підземні жителі» (1980, Єгор)
«Осіння дорога до мами» (1981, короткометражний)
«Танкодром» (1981, Сергій Кольцов)
«Право керувати» (1981, Віктор)
«До своїх!..» (1983, епізод)
«Провал операції „Велика ведмедиця“» (1983, Остап Блакитний, підривник УПА)
«Звинувачення» (1984, Медведєв)
«Вісім днів надії» (1984, Коля Зінченко, шахтар)
«Батальйони просять вогню» (1985, епізод)
«Джура — мисливець з Мін-Архара» (1985, Костя)
«До розслідування приступити» (1986, Балашов)
«Міст через життя» (1986, епізод)
«Загін спеціального призначення» (1987, Борис Крутиков, лейтенант)
«Казка про гучний барабан» (1987, батько Ларіка)
«Після війни — мир» (1988)
«Немає чужої землі» (1990, Муравйов-Амурський)
«Я оголошую вам війну» (1990, Шмагин)
«Розпад» (1990, командир)
«Пам'ятай»/«Ізгой» (1990, Денисов)
«Вірний Руслан (Історія вартового собаки)» (1991, капітан НКВС)
«Секретний ешелон» (1993, епізод) та ін.

Література ред.

Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С. 138—139.

Посилання ред.

Микола Сектименко на сайті IMDb (англ.)
Сектименко Микола Григорович на сайті DzygaMDB
http://www.kino-teatr.ru/kino/acter/m/post/3834/works/ [ 28 квітня 2018 у Wayback Machine.]