Аршиль Го́ркі (англ. Arshile Gorky, вірм. Արշիլ Գորկի, власне Востанік Манук Адоян, вірм. Ոստանիկ Սեդրակի Ադոյան, 1904, Хорком, Васпуракан, Західна Вірменія — 21 липня 1948, Шерман, Коннектикут, США) — американський художник вірменського походження, один із засновників «абстрактного сюрреалізму», який також малював у стилі абстрактного експресіонізму.
| Аршиль Горкі | |
|---|---|
| англ. Arshile Gorky вірм. Արշիլ Գորկի | |
|
| |
| При народженні | зах-вірм. Ոստանիկ Մանուկ Ատոյեան |
| Народження | 15 квітня 1904[…] Dilkayad, Ван, Османська імперія |
| Смерть | 21 липня 1948[…] (44 роки) |
| Шерман (повішення) | |
| Національність | вірмени |
| Країна | Османська імперія США Демократична Республіка Вірменія |
| Жанр | портретний живописd, Абстракціонізм, автопортрет, натюрморт і портрет |
| Навчання | Національна академія дизайну і Grand Central School of Artd |
| Діяльність | художник, дизайнер, архітектурний кресляр, скульптор |
| Напрямок | живопис |
| Член | The 8th Street Clubd |
| У шлюбі з | Marny Georged і Agnes Magruderd |
| Діти | Maro Gorkyd і Natasha Gorkyd |
| | |
| Аршиль Горкі у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Народився в селі Хорком, поблизу Вана, 15 квітня 1904 рр. Горкі залишив Ван в 1915 р., під час геноциду вірмен, і перейшов разом з матір'ю і 3 сестрами в контрольовані Росією території. У 1919 матір Горкі вмирає в Єревані з голоду, а Горкі виїжджає (1920) до Америки, до батька. У пошуках себе він міняє своє ім'я на «Аршиль Горкі», натякаючи на улюбленого письменника Максима Горького.
У 1922 Горкі вступає до Нової школи дизайну Бостона, спочатку малює під впливом імпресіоністів, пізніше — постімпрессіоністів (в цей час він живе в Нью-Йорку). У 1930 р. роботи учасників групи, куди входив також Горкі, були виставлені в Музеї Сучасного Мистецтва в Нью-Йорку. Перша персональна виставка Горкі відбулася в Галереї Меллона (Філадельфія) в 1931 році. У 1930-і Горкі тісно співпрацював із Стюартом Девісом, Віллемом де Кунінгом і Джоном Д. Грехемом. У 1944 р. він познайомився з Андре Бретоном і іншими відомими сюрреалістами.
Найвідоміші картини Горкі: «Портрет художника і його матері» (1926-36, розмитість ліній рук матері — одна з основних тем у фільмі «Арарат» Атома Егояна), «Пейзаж в манері Сезанна» (1927), «Автопортрет» (1937), «Організація» (1933—1936), «Композиція» (1936—1939), «Сад в Сочі» (1943), «Лист артишока як сова», «Печінка як півнячий гребінь», «Як вишитий фартух моєї матері розгортається в моїй долі» (1944), «Вулиця доброї надії» (1945), «Агонія», «Рік за роком», «Змовини 2» (1947) і ін..
Також відомі його меланхолійні листи до сестри до Вірменії, де він міркує про трагічну долю Батьківщини, про смерть матері. Рік смерті Горкі був повний трагічних подій: згорає майстерня Горкі разом з роботами, у художника виявляється рак, він потрапляє в автокатастрофу і зламавши руку, позбавляється можливості малювати, а дружина покидає його, узявши з собою їх дитину. У віці 44 років Горкі наклав на себе руки через повішення.
Горкі вважається одним з впливових американських художників XX ст., його картини виставлені у всіх найбільших галереях США, а також в лондонському «Тейт».
Горкі згадується в романі «Синя борода» К. Воннегута як друг головного героя Рабо Карабекяна, теж художника-експресіоніста і вірменина за походженням. Про його життя — фільм «Арарат» А. Егояна, п'єса Чарлі Мії «Готель Кассіопея».
Посилання Редагувати
- Ґоркі // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Artcyclopedia [ 31 січня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
Примітки Редагувати
- ↑ Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — 1974. — Т. 3. — С. 177–178.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- SNAC — 2010.
- ↑ Ով ով է. հայեր / за ред. Հ. Այվազյան — Երևան: 2005. — Т. 1. — С. 290.
- RKDartists
- http://vocab.getty.edu/page/ulan/500021392
- Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
- Museum of Modern Art online collection
- https://americanart.si.edu/artist/arshile-gorky-1882
- ↑ https://rkd.nl/explore/artists/32837
- ↑ Kindred Britain
- ↑ Lundy D. R. The Peerage