Агапі́т Вишне́вський (світське ім'я — Антоній Йосифович Вишневський 16 (28) липня 1867, Волинь — 1923, Катеринослав, нині Дніпро) — український православний церковний діяч, архієпископ Катеринославський і Маріупольський, член Всеукраїнської православної церковної ради, один з ініціаторів створення УАПЦ.
| Агапіт | |
|---|---|
| Народився | 28 липня 1867 Вигів, Іскоростська волость, Овруцький повіт, Волинська губернія, Російська імперія |
| Помер | 10 липня 1923 (55 років) Катеринослав, Українська СРР, СРСР |
| Країна | СРСР |
| Діяльність | священник |
| Alma mater | Київська духовна академія |
| Науковий ступінь | кандидат богослов'я |
| Посада | єпископ |
| Конфесія | православ'я |
|
Біографічні дані Редагувати
Народився 16 (28) липня 1867 року в селі Вигів, Овручського повіту, Волинської губернії. Син диякона.
Закінчив Волинську духовну семінарію (1888 р.), Київську духовну академію (1896 р.).
З 1889 року священик. У серпні 1895 року прийняв чернечий постриг. Інспектор Полтавської духовної семінарії (1896–1898 рр.), ректор Катеринославської духовної семінарії (1898–1902 рр.), голова Кирило-Мефодіївського братства), єпископ Уманський (з квітня 1902 р.), настоятель Києво-Михайлівського Золотоверхого монастиря (1903–1908 рр.), єпископ Чигиринський (1908–1911 рр.), єпископ (1911–1918 рр.), архієпископ (1918–1919 рр.) Катеринославський і Маріупольський.
У січні та червні-липні 1918 р. був учасником двох сесій Всеукраїнського церковного собору, під час роботи якого активно виступав за проголошення автокефалії Української Православної Церкви. Владика Агапіт — один із небагатьох представників вищого духовенства, який підтримав українську державність. 19 грудня 1918-го — урочисто зустрічав Директорію УНР на Софійському майдані у Києві. 22 січня 1919 р. відправив молебень під час урочистого проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР.
1 січня 1919 р. Директорією прийнятий «Закон про верховне управління Української Православної Автокефальної Синодальної Церкви». Відповідно до цього Закону Українська Церква зі своїм Святим Синодом та ієрархією позбавилася будь-якої залежності від російського Патріарха. Найвища законна влада, судова й адміністративна переходила до Собору Всеукраїнської Церкви. Для постійного керівництва церковними справами, за законом, був необхідний Святий Синод із двох єпископів, одного протопресвітера, одного протоієрея, одного диякона та трьох мирян.
До участі в Першому Соборі уряд, серед інших, запросив архієпископа Катеринославського Агапіта (Вишневського), єпископа Кременецького Діонісія (Валединського) та протоієрея Василя Липківського. Окрім цього, припинялось літургійне поминання Патріарха Московського Тихона та Митрополита Антонія (Храповицького) в українських церквах.
У другій половині 1919 р. тимчасово відсторонений від церковної служби денікінцями. У жовтні-листопаді 1922 р. був обновленським єпископом Катеринославським Російської православної церкви в СССР, але через деякий час влився до РПЦ (тихонівської).
Заарештований комуністами й помер у січні 1923 у в'язниці в Катеринославі.
Література Редагувати
- А. Стародуб. Агапіт // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 23. — ISBN 966-528-197-6.
- Київ. Енциклопедія. / В. Г. Абліцов. — К.: Видавництво «Фенікс». 2016. — 288 с.
Посилання Редагувати
- Агапіт [ 30 вересня 2020 у Wayback Machine.] // ВУЕ
Див. також Редагувати
- Тригуб, Олександр (2009). Розгром української церковної опозиції в Російській православній церкві (1922-1939 рр.). Миколаїв: Іліон. с. 88.