Аракура білочуба Білочуба аракура Кордильєра дель Кондор en Еквадор Охоронний статусНайменший ризик МСОП 3 1 1 Біологічн

?

Аракура білочуба

Білочуба аракура (Кордильєра-дель-Кондор^[en], Еквадор)

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Сорокушові (Thamnophilidae)
Рід:	Аракура (Pithys)
Вид:	Аракура білочуба

Біноміальна назва

Pithys albifrons
(Linnaeus, 1766)

Ареал виду

Підвиди

(Див. текст)

Синоніми

Pipra albifrons Linnaeus, 1766

Посилання

Вікісховище:	Pithys albifrons
Віківиди:	Pithys albifrons
EOL:	45512817
ITIS:	562211
МСОП:	22701856
NCBI:	265642

Араку́ра білочуба (Pithys albifrons) — вид горобцеподібних птахів родини сорокушових (Thamnophilidae). Мешкає в Південній Америці.

Опис ред.

Довжина птахат становить 13-14 см, з яких на хвіст припадає 46 мм, вага 18-26 г. Голова, спина і крила чорні, нижня частина тіла, хвіст, надхвістя і потилиця рудувато-коричнева. Біля основи дзьоба є дві пари пучків білого пір'я, одна з яких направлена донизу, а інша догори. Пера у другій парі пера видовжені і загострені, формують "маску". Лапи яскраво-оранжеві. Дзьоб довжиною 11,6 мм і шириною 4,7 мм, пристосований до живлення комахами. Виду не притаманний статевий диморфізм. У молодих птахів голова і потилиця сіруваті, білі пера на обличчі відсутні, другорядні махові пера мають руді кінчики. Вони переживають тривалий період линьки, перш ніж набути дорослого оперення.

Підвиди ред.

Виділяють два підвиди:

P. a. albifrons (Sclater, PL, 1857) — південна Венесуела, Гвіана і північ Бразильської Амазонії (на північ від Амазонки);
P. a. peruvianus (Berlepsch & Hellmayr, 1905) — від східного Колумбії до західної Венесуели, північного і центрального Перу та північно-західної Бразильської Амазлнії.

Поширення і екологія ред.

Білочубі аракури мешкають в Колумбії, Еквадорі, Перу, Бразилії, Венесуелі, Гаяні, Суринамі і Французькій Гвіані. Вони живуть в підліску вологих рівнинних тропічних лісів, зокрема в лісах терра-фірме. Зустрічаються поодинці, на висоті до 1350 м над рівнем моря. Більша щільність популяції спостерігається на сході ареалу.

Білочубі аракури слідкують за кочовими мурахами і ловлять дрібних безхребетних, які тікають зі шляху пересування мурах. Гніздо чашоподбне, робиться парою птахів з корінців (внутрішня частина) і сухого листя (зовнішня частина). В кладці 2 рожевувато-білих яйця, поцяткованих рожевувато-коричневими плямками. Насиджують і самиці, і самці.

Примітки ред.

BirdLife International (2016). Pithys albifrons: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 23 жовтня 2022
Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin). 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 339.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Johnson, EI; Wolfe, JD (2014). Thamnophilidae (antbird) molt strategies in a central Amazonian rainforest. Wilson Journal of Ornithology 126 (3): 451–466. doi:10.1676/13-163.1.
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Antbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 23 жовтня 2022.
Borges, SH; Stouffer, PC (1999). Bird communities in two types of anthropogenic successional vegetation in central Amazonia. Condor 101 (3): 529–536. JSTOR 1370182. doi:10.2307/1370182.
Wolfe, JD; Stouffer, PC; Seeholzer, GF (2014). Variation in tropical bird survival across longitude and guilds: a case study from the Amazon. Oikos 123 (8): 964–970. doi:10.1111/oik.00849.
Willis, ED; Oniki, Y (1978). Birds and army ants. Annual Review of Ecology and Systematics 9: 243–263. doi:10.1146/annurev.es.09.110178.001331.
Willson, SK (2004). Obligate army ant-following birds: a study of ecology, spatial movement patterns, and behavior in Amazonian Peru. Ornithological Monographs 55 (55): 1–67. JSTOR 40166802. doi:10.2307/40166802.
Willis, EO (1981). Diversity in adversity: the behaviour of two subordinate antbirds. Arquivos de Zoologia 30 (3): 159–234. doi:10.11606/issn.2176-7793.v30i3p159-234.
Willis, EO (1972). Breeding of the white-plumed antbird (Pithys albifrons). Auk 89 (1): 192–193. JSTOR 4084077. doi:10.2307/4084077.
Ingels, J (1980). A nest of the white-plumed antbird (Pithys albifrons) in Surinam. Auk 97 (2): 407–408.

Посилання ред.

Stamps (for Guyana) with RangeMap
White-plumed antbird photo gallery VIREO Photo-High Res

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[iucn-1] BirdLife International (2016). Pithys albifrons: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 23 жовтня 2022

[2] Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin). 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 339.

[3] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

[Johnson_and_Wolfe_(2014)-4] Johnson, EI; Wolfe, JD (2014). Thamnophilidae (antbird) molt strategies in a central Amazonian rainforest. Wilson Journal of Ornithology 126 (3): 451–466. doi:10.1676/13-163.1.

[ioc-5] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Antbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 23 жовтня 2022.

[Borges_and_Stouffer_(1999)-6] Borges, SH; Stouffer, PC (1999). Bird communities in two types of anthropogenic successional vegetation in central Amazonia. Condor 101 (3): 529–536. JSTOR 1370182. doi:10.2307/1370182.

[Wolfe_et_al._(2014)-7] Wolfe, JD; Stouffer, PC; Seeholzer, GF (2014). Variation in tropical bird survival across longitude and guilds: a case study from the Amazon. Oikos 123 (8): 964–970. doi:10.1111/oik.00849.

[Willis_and_Oniki_(1978)-8] Willis, ED; Oniki, Y (1978). Birds and army ants. Annual Review of Ecology and Systematics 9: 243–263. doi:10.1146/annurev.es.09.110178.001331.

[9] Willson, SK (2004). Obligate army ant-following birds: a study of ecology, spatial movement patterns, and behavior in Amazonian Peru. Ornithological Monographs 55 (55): 1–67. JSTOR 40166802. doi:10.2307/40166802.

[Willis_1981-10] Willis, EO (1981). Diversity in adversity: the behaviour of two subordinate antbirds. Arquivos de Zoologia 30 (3): 159–234. doi:10.11606/issn.2176-7793.v30i3p159-234.

[Willis_(1972)-11] Willis, EO (1972). Breeding of the white-plumed antbird (Pithys albifrons). Auk 89 (1): 192–193. JSTOR 4084077. doi:10.2307/4084077.

[Ingels-12] Ingels, J (1980). A nest of the white-plumed antbird (Pithys albifrons) in Surinam. Auk 97 (2): 407–408.