Ан-140 — регіональний вантажно-пасажирський авіалайнер, розроблений АНТК ім. Антонова. Призначений для пасажирських і змішаних вантажно-пасажирських перевезень на відстань до 3 700 кілометрів. Здійснив перший політ 17 вересня 1997. Крім основного виробництва у Харкові, літак до 2015 року збирався під ліцензією HESA (в Ірані під назвою «IR.AN-140» — всього було випущено 7 літаків). До 2015 року вироблявся також у Російській Федерації, проте внаслідок санкцій з боку України через агресію РФ 2014 року, програму було призупинено. Літак може перевозити до 52 пасажирів.
| Антонов Ан-140 | |
|---|---|
| Ан-140 | |
| Призначення: | Вантажо-пасажирський літак |
| Перший політ: | 17 вересня 1997 |
| Історія виробництва | |
| Розробник: | АНТК ім.О.К.Антонова |
| Виробник: | Серійний завод «Антонов» Харківське державне авіаційне виробниче підприємство Іран HESA (Ісфахан) Росія ЗАТ «Авіакор − авіаційний завод» (Самара) |
| Всього збудовано: | 36[джерело?] |
| Модифікації: | Ан-140-100 |
| Базова модель: | Ан-24 |
| Характеристики | |
| Екіпаж: | 2 ос. |
| Пасажиромісткість: | 52 чол. |
| Крейсерська швидкість: | 460—540 км/год |
| Дальність польоту: | 1 380 км |
| Практична стеля: | 7 600 м |
| Довжина розбігу: | 1 495 м |
| Розміри | |
| Довжина: | 22,605 м |
| Висота: | 8,232 м |
| Розмах крила: | 25,505 м |
| Площа крила: | 51 м² |
| Шасі: | 3-х опорне |
| Маса | |
| Пустий: | 12 810 кг |
| Споряджений: | 19 150 кг |
| Силова установка | |
| Двигуни: | 2 х ТВД ТВ3-117ВМА-СБМ1 |
| Годинна витрата пального: | 560 кг/год |
Розробка Редагувати
У середині 1993 року в АНТК Антонова почалась розробка пасажирського літака для місцевих авіаліній Ан-140, який мав замінити морально застарілі літаки Ан-24, що перебували в експлуатації понад 30 років.
У червні 1997 року на авіаційному заводі у Харкові було завершено побудову першого дослідного зразка, 17 вересня 1997 літак здійснив перший політ. Льотні випробування було завершено у 1998 році.
Літак Ан-140 пройшов повний цикл сертифікаційних випробувань, до яких було залучено три льотні зразки й один для перевірки міцності конструкції на землі. Випробувальні польоти проводились у всіх кліматичних зонах за температур навколишнього середовища від −55°С до +45°С, а також на аеродромах, розташованих на висоті до 1700 метрів над рівнем моря.
У 2000 році літак отримав сертифікат типу. А 2001 року розпочався серійний випуск літаків та його регулярна експлуатація.
Передбачається модернізація низки систем літака Ан-140. Літак має бути оснащено «скляною кабіною».
Конструкція Редагувати
Літак є високопланом з класичним оперенням і двома турбогвинтовими двигунами ТВ3-117ВМА-СБМ1, встановленими на крилі. Допоміжна силова установка АІ9-3Б, розміщена у хвостовій частині фюзеляжу, забезпечує автономну експлуатацію літака на необладнаних аеродромах. У хвостовій частині фюзеляжу і під підлогою пасажирської кабіни розміщені багажно-вантажні відсіки загальним об'ємом 9,1 м³ і вантажністю 1,84 тонни. Об'єми багажно-вантажних відсіків у 1,3-1,5 раза більше, ніж в інших літаках аналогічного класу. На літаку в передній частині пасажирського салону передбачено можливість перевезення вантажів на спеціальних піддонах, за умови зняття крісел. Для цього з правого боку фюзеляжу розміщено вантажні двері, а підлогу підсилено. Шасі підвищеної прохідності з пневматиками низького тиску і високе розташування двигунів, що виключає пошкодження повітряних гвинтів і повітрозабірників сторонніми предметами під час злітання чи сідання, дозволяють експлуатувати літак на ґрунтових, галькових, льодових і засніжених аеродромах та майданчиках.
Пасажирський салон літака Ан-140 базової конфігурації розраховано на перевезення 52 пасажирів. Літак має основний багажний відсік об'ємом 6 м³, а для розміщення додаткових вантажів може бути використано додатковий багажний відсік об'ємом 3 м³, що розташований під підлогою вантажної кабіни. Інтер'єр літака містить зручні пасажирські крісла, шумопоглинальні панелі, системи індивідуальної вентиляції, багатоканальну аудіосистему, багажні полички оригінальної конструкції.
Історія використання Редагувати
11 жовтня 1999 здійснив перший політ перший серійний літак Ан-140 виробництва Харківського державного авіаційного підприємства.
Серійне виробництво літаків Ан-140 розгорнуто на ХДАВП (Харків), на підприємстві HESA (Ісфахан, Іран) і на ЗАТ «Авіакор — авіаційний завод» (Самара, Росія).
У травні 2011 Міністерство оборони Росії ухвалило рішення придбати 7 літаків АН-140 вантажної модифікації. Раніше самарське підприємство «Авіакор» повідомило, що пасажирську версію Ан-140-100 також було внесено до переліку державного оборонного замовлення Російської Федерації.
Технічні характеристики Редагувати
| Характеристика | Дані |
| Опис | |
|---|---|
| Розробник | АНТК імені Антонова |
| Позначення | Ан-140 |
| Тип | регіональний пасажирський літак |
| Перший політ | 11 жовтня 1999 |
| Екіпаж | 2 особи |
| Максимальна кількість місць | 52 |
| Геометричні та масові характеристики | |
| Довжина | 22,605 см |
| Розмах крила | 25,505 см |
| Площа крила | 51 м² |
| Висота | 8,232 см |
| Максимальна злітна маса | 21500 кг |
| Максимальне комерційне навантаження | 6000 кг |
| Силова установка | |
| Число двигунів | 2 |
| Тип двигуна | ТГД ТВ3-117ВМА-СБМ1 |
| Потужність двигуна | 1838 кВт (2500 к. с.) |
| Льотні дані | |
| Крейсерська швидкість польоту | 460-540 км/г |
| Крейсерська висота польоту | 7600 м |
| Дальність польоту з максимальним комерційним навантаженням | 1380 км |
| Дальність польоту з 52 пасажирами | 2420 км |
| Дальність польоту з максимальним запасом палива і 43 пасажирами | 3050 км |
| Потрібна довжина злітної смуги | 1495 м |
Модифікації Редагувати
На базі літака Ан-140 розроблено кілька нових модифікацій, серед яких:
- Ан-140-100 (пасажирський),
- Ан-140Т (вантажний),
- Ан-140ТК (конвертований вантажно-пасажирський),
- Ан-140 VIP (високої комфортності з підвищеною дальністю польоту).
Авіатроща Ан-140 в Ірані Редагувати
23 грудня 2002 року за лічені хвилини до приземлення в аеропорту Ісфагана зазнав катастрофи Ан-140 з бортовим номером UR 14003. З аеродрому Харківського державного авіаційно-виробничого підприємства до Ірану чартером летіла велика група українських і декілька російських фахівців, які допомагали організувати в цій країні складальне виробництво наших «Анів». Міжнародний контракт з Іраном вважали важливим проривом на ринок Центральної Азії для українського турбогвинтового регіонального літака, який міг випускатися в декількох варіантах, як пасажирському, так і вантажному. Причиною авіатрощі в горах вважають помилку (самовпевненість) досвідчених пілотів. У тій авіатрощі загинуло 44 людини, в тому числі шість членів екіпажу. На борту перебували керівники АНТК «Антонов» — заступник генерального директора Ярослав Голобородько та заступник головного конструктора Віктор Шишков, інші керівники українських та російських авіапідприємств, які розробляли й проводили Ан-140, провідні інженери та конструктори — цвіт авіабудування двох країн.
Примітки Редагувати
- Виробництво Ан-140 на самарському авіаційному заводі «Авіакор» призупиняється через санкції України [ 2 серпня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
- . Архів оригіналу за 3 липня 2018. Процитовано 29 травня 2011.
- Косий, Микола (26 грудня 2002). . Голос України (укр.). Архів оригіналу за 5 лютого 2022. Процитовано 4 квітня 2021.
Ресурси в Інтернет Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ан-140 |
- Ан-140 на виставці Авіасвіт XXI [ 16 березня 2011 у Wayback Machine.] (Київ-Гостомель 2008)