Антіох III Великий (дав.-гр. Ἀντίoχoς Μέγας; 241 до н. е. — 187 до н. е.) — сирійський правитель з 223 до н. е., син басилевса Селевка II.
Антіох III Великий дав.-гр. Ἀντίοχος Μέγας | |
---|---|
Басилевс Держави Селевкідів | |
Правління | 223 до н.е — 190 до н. е. |
Коронація | 223 до н.е |
Біографічні дані | |
Імена | Антіох |
Народження | 242 до н. е. Сузи |
Смерть | 187 до н. е. Сузи |
У шлюбі з | Лаодіка III і Евбея з Халкідиd |
Діти | Клеопатра I, Селевк IV, Антіох IV, Лаодіка IV, Антіох Молодший, Антіохіда, Ардіс[d] і Мітрідат[d] |
Династія | Селевкіди |
Батько | Селевк II |
Мати | Лаодіка IId |
Медіафайли у Вікісховищі |
Носив титул дав.-гр. Βασιλεύς Μέγας, тобто «Басилевс Великий». Це був адаптований на грецьку мову традиційний титул перських монархів — шахіншах. Антіох ІІІ відновив значну частину території імперії Селевкідів, до того, як зазнав поразки наприкінці свого правління, у війні проти Риму.
Проголосив себе «прихильником грецької свободи проти римського панування». Вів чотирирічну війну проти Римської республіки, що почалася в материковій Греції восени 192 р. до н. е.
Правління ред.
У 212 до н. е. — 205 до н. е. підкорив парфян і Бактрію перемігши їх у битві на Горі Лесбос та битві при Арії.
У 203 до н. е. відвоював у Єгипта Палестину, ввійшов в Єрусалим у 198 до н. е.
Вторгся в північно-західну Грецію, але був розбитий римлянами при Фермопілах (191 до н. е.) і Магнезії (190 до н. е.). Втратив малоазійські території і був убитий в Елімасі.
Примітки ред.
- ↑ Антиох III Великий // Еврейская энциклопедия — СПб: 1908. — Т. 2. — С. 775–777.
- ↑ Любкер Ф. Antiochus // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 98–100.
- Никифор (Бажанов) Селевк IV // Иллюстрированная полная популярная библейская энциклопедия в 4-х выпусках. Выпуск III — Москва: 1892.
- Антиох IV Епифан // Еврейская энциклопедия — СПб: 1908. — Т. 2. — С. 777–780.
- ↑ Антіохъ // Энциклопедический лексикон — СПб: 1835. — Т. 2. — С. 373–374.
Джерела ред.
- Сирийские дела [ 9 квітня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)