Антоніо Муньйос Дегран або Дегрейн (ісп. Antonio Muñoz Degrain; нар. 18 листопада 1840[…], Валенсія — пом. 12 жовтня 1924[…], Малага) — один з найкращих іспанських художників-пейзажистів 19 ст., що працював також у інших жанрах. Викладач.
| Антоніо Муньйос Дегран | |
|---|---|
| ісп. Antonio Muñoz Degrain | |
| | |
| Антоніо Муньйос Дегран, автопортрет, недатований. | |
| При народженні | ісп. Antonio Muñoz Degrain |
| Народження | 18 листопада 1840 Валенсія |
| Смерть | 12 жовтня 1924 (83 роки) |
| Малага, Іспанія | |
| Національність | іспанець |
| Країна | Іспанія |
| Жанр | пейзаж, побутовий жанр, історичний живопис, портрет |
| Навчання | Real Academia de España en Romad |
| Діяльність | художник |
| Напрямок | академізм з помірними домішками імпресіонізму, реалізм |
| Роки творчості | 1866–1920 |
| Відомі учні | Nicanor Piñoled, Flora López Castrillod, Fernando Labradad, Eduardo Martínez Vázquezd, Juan Ángel Gómez Alarcónd, José Fernández Alvaradod і Пабло Пікассо |
| Член | Real Academia de Bellas Artes de San Telmod |
| | |
| Антоніо Муньйос Дегран у Вікісховищі |
Ранні роки і освіта Редагувати
Мав просте походження, його батько був ремісником-годинникарем. Під час вибору майбутньої справи батьки наполягали, щоби син став будівельником і вивчав архітектуру. Він почав вивчати архітектуру, але цікавість до живопису переважила і він перейшов до опанування живопису. Навчався в Королівській академії красних мистецтв Сан-Карлос у місті Валенсія. Його керівник в класі живопису — художник Рафаель Монтесінос Раміро (1811—1877). Під час навчання в академії його уяву розпалювала Італія з її скарбами мистецтва і він, маючи обмаль грошей, планував пішки дістатися Італії.
Участь у виставках Редагувати
Вперше з пейзажним твором художник виступив ще 1862 року на Національній виставці у Мадриді («Пірінеї, краєвид»). Тоді він отримав заохочувальний приз, що було помітним успіхом, адже його були схильні вважати автодидактом.
Серед перших творів митця-початківця — «Пейзаж Ель-Пардо з вершником, коли розвіявся туман» 1867 р. Пейзаж у Мадриді отримав другу медаль і викликав фурор, позаяк пейзаж не мав розповсюдження у іспанській художній практиці, де століттями панували біблійні картини чи історичний живопис (панували вони і на національних виставках в 19 ст.)
Його твори мали успіх і надалі, коли його картини виставляли Всесвітня виставка у Філадельфії (1876), у Мюнхені (1883), у Чикаго (1893).
Переїзд у Малагу Редагувати
1870 року художник прибув у місто Малага, де про цікаву замову для нього подбав художник Бернардо Феррандіс Баденес (1835-1885). Антоніо Муньйос створив художній плафон для місцевого театру Сервантеса.
До цього періоду належать його самостійні спроби у побутовому жанрі, картини «Хор черниць», «Сюрприз», «Милосердя», «Аве Марія». Картина «Хор черниць» була придбана до державних збірок і виправила матеріальний стан художника.
Малага зіграла і роль у приватному житті художника. Він зустрів тут кохану, узяв з нею шлюб і у подружжя народився син Хоакін.
Друга подорож до Італії Редагувати
1881 року він отримав медаль за власну картину «Отелло і Дездемона», а також грошову суму. Антоніо Муньйос витратив гроші на другу подорож до Італії, куди відбув у жовтні того ж року. Першу подорож до Італії він здійснив ще у молоді роки, коли мав мало грошей і ще менше стриманості в поведінці, а насолодами тоді він нагородив себе за бідняцькі роки. Тепер у Італію він прибув популярним іспанським художником у віці 41 рік. В Італії він перебував недовго, пояснюючи це тим, що напланував відвідати Марокко. Ймовірно, він також відвідав арабський Єгипет, Сирію та Палестину. Про перебування там свідчили його картини орієнтального спрямування з деталями, запозиченими з натурних вражень. Він рано зацікавився проблемами освітлення. Все це продовжилось і в творах зрілих років. Незвичним постав і його «Єрусалим», поданий художником як бідняцьке і провінційне місто в нічному освітленні. Аби не назва, це місто можна було би сприйняти як куточок добре йому відомої Малаги чи Кордови.
Переїзд до Мадрида Редагувати
Авторитет Антоніо Муньйоса зростав і це вдало позначилось на його адміністративній кар'єрі. 1898 року помер професор пейзажної катедри Карлос де Хас в мадридській Академії Сан-Фернандо. Антоніо Муньйос отримав запрошення на цю посаду. 1899 року він прибув у Мадрид, а 1901 року вже став президентом академії. З посади президента академії він пішов у 1912 році за віком (йому було 72). Низка іспанських художників могла називати його власним вчителем. Серед них і молодий та амбітний Пабло Пікассо.
Коливання художньої манери Редагувати
Капіталістичні паростки були особливо помітними в Каталонії, котра дещо менше була зачеплена економічною кризою. Антоніо Муньйос був художником перехідної доби, позаяк навіть у проблемній Іспанії в другій половині 19 ст. розпочалися зрушення суспільні, економічні, культурні і політичні. Його художня манера не була постійною і коливала від академізму до нічим не прикрашеного реалізму.
Антоніо Муньйос міг після створення «Старого паломника», «Сільського коваля» і непарадної Гранади («У Гранаді йде дощ»), реалістичних і правдиво-високохудожніх, створити «Колоса Родоського» (1914 р.), з переускладненою композицією, з безліччю побутових сценок і деталей, цілком в стилістиці салонного мистецтва і гірших рис академізму. Картину важко назвати вдалою навіть якщо розглядати її як суто декоративне і фантазійне полотно. Все це притаманно і картині «Купальня німф» останнього періоду творчості.
Смерть Редагувати
Художник помер 12 жовтня 1924 р. Мармурове погруддя на честь художника встановили в парку Малаги.
Обрані твори (неповний перелік) Редагувати
- «Долина Мурта (Алсіра)»
- «Пейзаж Ель-Пардо з вершником, коли розвіявся туман», 1866
- «Молитва», 1871
- Плафон «Алегорія» для театру Сервантеса, місто Малага, 1870
- «Хор чорниць»
- «Милосердя»
- «Аве Марія»
- «Старий паломник по святим місцям»
- «Праля»
- «Іспити на знання католицької доктрини», 1876
- «Останній друг», 1879
- «Хвалько», 1880
- «Отелло і Дездемона», 1881
- «Спогади про Гранаду», 1881
- «До весілля», 1882
- «Венеція, лагуна», 1886
- «Дездемона», 1887
- «У Гранаді йде дощ»
- «Повінь в Мурсії», 1892
- «Багаття на березі Тібру», 1893
- «Фантазійна баталія», бл. 1900 р.
- «Вогонь», 1900
- «Захід сонця», 1900
- «Жінки-пралі», 1903
- «Толедо, дворик», 1904
- «Хлопчик в капелюшку», 1906
- «Сільський коваль», 1909
- «Христос на Тіверіадському озері», 1909
- «Панорама в Арагоні», 1912
- «Колос Родоський», 1914
- «Куточок Венеції», 1914
- «Краєвид Гранади», 1915
Обрані твори (галерея) Редагувати
Див. також Редагувати
Посилання Редагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Антоніо Муньйос Дегран
Примітки Редагувати
- https://www.abc.es/museo-prado/clara-peeters/todas-las-artistas-del-prado/
- ↑ https://rkd.nl/explore/artists/21434
- Antonio Muñoz Degrain
- ↑ Find a Grave — 1996.
- RKDartists
- Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- . Архів оригіналу за 26 жовтня 2017. Процитовано 4 лютого 2017.
- ↑ . Архів оригіналу за 6 лютого 2017. Процитовано 5 лютого 2017.
Джерела Редагувати
- Rodríguez García, Santiago, Antonio Muñoz Degraín. Pintor valenciano y español, Valencia, Instituciò Alfons el Magnànim, 1966.
- Antonio Muñoz Degraín, cat. exp., Madrid, Caja de Madrid, 1995.
- Muñoz Degrain, Antonio [ 26 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (біографія)