Антикітерський механізм

Антикі́терський механі́зм (грец. O μηχανισμός των Αντικυθήρων, О механісмо́с тон Антикіте́рон) — стародавній механічний аналоговий обчислювальний пристрій, призначений для розрахунку положення небесних тіл. Знайдено в уламках судна, Антикітерського корабля, що потонув поблизу острова Антикітера, між Кітерою та Критом, і датується приблизно 70-тими роками до н. е. Нині експонується у Національному археологічному музеї Греції.

Антикітерський механізм
Названо на честь	Антикітера
Місце розташування	Національний археологічний музей (Афіни)
Час/дата початку	1 століття до н. е.
З матеріалу	бронза
Дата відкриття (винаходу)	17 травня 1901
Місце відкриття	Антикітерський корабель
Антикітерський механізм у Вікісховищі

Координати: 35°51′51″ пн. ш. 23°18′18″ сх. д. / 35.86416700002777702° пн. ш. 23.30500000002777838° сх. д. / 35.86416700002777702; 23.30500000002777838

Історія відкриття

1901 року в Егейському морі між грецьким островом Крит і півостровом Пелопоннес, поблизу острова Антикітера на глибині 43-60 метрів було виявлено затонулий античний римський корабель. Пірнальники за губками підняли на поверхню бронзову статую юнака і безліч інших артефактів.

1902 року археолог Валеріос Стаїс виявив серед піднятих предметів кілька бронзових шестерень, закріплених у шматках вапняку. Артефакт залишався невивченим до 1951 року, коли англійський історик Дерек Джон де Солла Прайс зацікавився ним і вперше визначив, що механізм є унікальним античним механічним обчислювальним пристроєм.

Останнє дослідження затонулого корабля здійснив 1978 року Жак-Ів Кусто. Він не знайшов ніяких додаткових фрагментів механізму, проте знайдені монети дали першу приблизну дату виготовлення знахідки — 85 до н. е.

Реконструкції

Дерек Джон де Солла Прайс та його діюча реконструкція Антикітерського механізму

Дерек Джон де Солла Прайс здійснив рентгенівське дослідження механізму і побудував його схему. 1959 року він опублікував у журналі «Scientific American» докладний опис антикітерського механізму. 1971 року побудовано повну схему пристрою, за якою він мав 32 шестерні. Система шестерень із передавальним співвідношенням 254:19 застосовувалася для моделювання руху Сонця і Місяця щодо нерухомих зірок. Співвідношення обрано на основі Метонового циклу: 254 сидеричні місяці (період обертання Місяця відносно нерухомих зірок) з великою точністю становлять 19 тропічних років або 254-19 = 233 синодичні місяці (період змін фаз Місяця). Розташування Сонця і Місяця відображалося на циферблат на одному з боків механізму. За допомогою диференціальної передачі обчислювалася різниця положень Сонця і Місяця, яка відповідає фазам Місяця. Вона виводилася на інший циферблат. В механізмі використані також знання про сарос та екселігмос.

Британський годинникар Джон Глів побудував діючу копію механізму за цією схемою. 2002 року Майкл Райт^[en], спеціаліст з механічних пристроїв Лондонського музею науки, запропонував свою реконструкцію. Він стверджує, що механізм міг моделювати рух не лише Сонця й Місяця, але й п'яти відомих у давнину планет — Меркурія, Венери, Марса, Юпітера та Сатурна.

2005 року розпочато греко-англійський проект «Antikythera Mechanism Research Project» під егідою Міністерства культури Греції. У ньому беруть участь науковці двох грецьких університетів та англійського Кардіффського університету (зокрема, професори Майк Едмундс і Тоні Фріт) із залученням найсучаснішої техніки. У тому ж 2005 році оголошено про виявлення нових фрагментів механізму. Для того, щоб встановити розташування шестерень всередині вкритих мінеральними відкладеннями фрагментів, скористалися можливостями сучасних технологій — комп'ютерної томографії, яка за допомогою рентгенівських променів дозволяє створювати об'ємні зображення прихованого вмісту. Таким чином вдалося визначити взаємозв'язок окремих компонентів та їх функціональну належність. 30 травня 2006 було оголошено, що завдяки новій рентгенівській методиці вдалося прочитати майже 95% написів, що містяться в механізмі (близько 2 000 грецьких символів). Водночас підтверджено дані про те, що механізм міг обчислювати конфігурації руху Марса, Юпітера, Сатурна.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 17 липня 2020. Процитовано 16 липня 2020. 
2. . Архів оригіналу за 6 лютого 2010. Процитовано 22 лютого 2010. 
3. . Архів оригіналу за 21 квітня 2010. Процитовано 22 лютого 2010. 
4. The Cousteau Odyssey — Diving For Roman Plunder
5. . Архів оригіналу за 10 лютого 2010. Процитовано 22 лютого 2010. 
6. Wright, M T. «A Planetarium Display for the Antikythera mechanism». Horological Journal, 144 No. 5, 169—173, May 2002
7. [[https://web.archive.org/web/20100101034920/http://heritage-key.com/video/virtual-reconstruction-antikythera-mechanism-m-wright-m-vicentini Архівовано 1 січня 2010 у Wayback Machine.] Virtual Reconstruction of the Antikythera Mechanism (by M. Wright & M. Vicentini) — YouTube]
8. «Antikythera Mechanism Research Project». Архів оригіналу за 26 вересня 2012. Процитовано 24 листопада 2006. 
9. Decoding the ancient Greek astronomical calculator known as the Antikythera Mechanism

Література

• Spinellis Diomidis. The Antikythera Mechanism: A Computer Science Perspective // Computer. — 2008. — Т. 41, вип. 5 (травень). — С. 22–27. — DOI:10.1109/MC.2008.166. з джерела 26 січня 2021. Процитовано 20 жовтня 2010.
• Гарій Бурланський, Ростислав Фундуй. Загадки давнини. Білі плями в історії цивілізації (науково-художнє видання). Київ:Веселка. 1988. 192 с.

Див. також

• Підводна археологія
• Антикітерський ефеб
• Недоречний артефакт

Посилання

• Портал «Стародавня Греція»

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Антикітерський механізм

• Проєкт з дослідження Антикітерського механізму
• [[https://web.archive.org/web/20100112114449/http://www.ana-mpa.gr/anaweb/user/showplain?maindoc=8289580&maindocimg=8289584&service=144 Архівовано 12 січня 2010 у Wayback Machine.] Exhibition on Antikythera mechanism in Athens — ana-mpa]