Анрі́ Ланґлуа́ (фр. Henri Langlois; 13 листопада 1914, Ізмір, Османська імперія — 13 січня 1977, Париж) — французький історик кіно, архівіст, один із засновників Французької сінематеки та її директор протягом багатьох років.
| Анрі Ланґлуа | |
|---|---|
| Henri Langlois | |
| Дата народження | 13 листопада 1914 |
| Місце народження | Ізмір, Османська імперія |
| Дата смерті | 13 січня 1977 (62 роки) |
| Місце смерті | Париж, Франція |
| Поховання | |
| Національність | француз |
| Громадянство | Франція |
| Професія | історик кіно, архівіст |
| Alma mater | Кондорсе |
| IMDb | ID 0486581 |
| Нагороди та премії | |
| Почесний Оскар (1974) | |
| Анрі Ланглуа у Вікісховищі |
Біографія да діяльність ред.
Анрі Ланґлуа народився в Ізмірі (Оманська імперія, зараз Туреччина). Його батько був журналістом, мати, що мала американські корені, належала до сім'ї бостонських художників. Навчався в Ліцеї Кондорсе в Парижі, та, отримавши диплом бакалавра, працював журналістом.
У грудні 1935 році разом з Жоржем Франжю створив кіноклуб Кіногурток для перегляду й обговорення класичних творів німого кіно. Завдяки Кіногуртку, Ланґлуа познайомився з Жоржем Мельєсом, який згодом став першим хранителем Французької сінематеки.
Офіційно Сінематека була заснована у 1936 році зусиллями Ланґлуа, Жоржа Франжю та Жана Мітрі́ як некомерційна організація, метою якої було збереження, реставрація і демонстрація фільмів. З часу створення Сінематеки Ланґлуа був її незмінним директором. У 1938 році він взяв участь у заснуванні Міжнародної федерації кіноархівів, а з 1939 року, після конгресу ФІАФ у Нью-Йорку, врахувавши заслуги Анрі Лаглуа у строенні Французької сінематеки, яка стала на той час найбільшим кіносховищем у Європі, його було обрано главою ФІАФ.
У післявоєнний час Анрі Ланґлуа став впливовою фігурою в колі молодих критиків і кінематографістів, що часто відвідували Сінематеку і які згодом сталі відомими, як «Нова хвиля» (фр. Nouvelle vague). Наголошуючи на впливі Ланґлуа, їх іноді називають «Дітьми Сінематеки» (фр. Les enfants de la cinémathèque).
У 1968-му напередодні студентських заворушень у Парижі французький міністр культури Андре Мальро спробував змістити Ланґлуа з поста директора Сінематеки. Дії Мальро викликали протест французьких і зарубіжних кінематографістів, включаючи діячів «Нової хвилі». Під тиском громадськості Мальро скасував своє рішення, і Ланґлуа залишився на посаді.
Визнання ред.
Ланґлуа як піонера архівної справи в кіно визнано одним з найвидатніших діячів в історії кінематографу. У 1974 році він удостоєний почесного «Оскара» за свою діяльність. Ім'я Ланґлуа носить площа в XIII окрузі Парижа.
З 2006 року на Міжнародному кінофестивалі кінематографічної спадщини у Венсенні вручається приз імені Анрі Ланґлуа[fr].
У 1970 році було створено англомовний документальний фільм Henri Langlois. У 2005-му режисер Жак Рішар зняв ще один фільм про діяльність Ланґлуа — The Phantom of the Cinémathèque, що включає інтерв'ю з його друзями і колегами. З ігрових фільмів з ім'ям директора Сінематеки пов'язані «Вкрадені поцілунки» (1968), які режисер Франсуа Трюффо присвятив Ланґлуа, а також «Мрійники» (2003) Бернардо Бертолуччі, де використана кінохроніка травневих подій 1968 року.
Примітки ред.
- ↑ Жорж П. Ланґлуа, Гленн Майрент. Анри Ланґлуа, первый гражданин кинематографа // Искусство кино. — М., 2001. — Вип. № 5 (травень). з джерела 18 січня 2015. Процитовано.(рос.)
- FFrance Magazine: La Cinémathèque Française [ 16 березня 2008 у Wayback Machine.](англ.)
- Henri Langlois: Phantom of the Cinematheque (2004)(англ.)
Література ред.
- Roud, Richard (1983) A Passion for Films: Henri Langlois and the Cinematheque Francaise. London: Secker and Warburg; New York: Viking Press
Джерела ред.
- Ланґлуа Анри // Кино: Энциклопедический словарь / Гл. ред. С. И. Юткевич; Редкол.: Ю. С. Афанасьев, В. Е. Баскаков, И. В. Вайсфельд и др. — М. : Сов. энциклопедия, 1987. — 640 с., 96 л. ил. с.(рос.)
Посилання ред.
- Анрі Ланглуа на сайті IMDb (англ.)
- Анрі Ланглуа на сайті Find a Grave (англ.)
- Біографія Анрі Лаґлуа [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.](англ.)