Анн Лакатон (нар. 2 серпня 1955) — французька архітекторка й педагог. Керує Lacaton & Vassal разом із Жаном-Філіппом Вассалом, з яким отримала Прітцкерівську премію у 2021 році.
| Анн Лакатон | |
|---|---|
| Народження | 2 серпня 1955 (68 років) |
| Країна (підданство) | Франція |
| Навчання | Університет Бордо |
| Діяльність | архітекторка |
| Найважливіші споруди | Grand Parc Bordeaux |
| Нагороди | Pritzker Prize (2021) |
| Анн Лакатон у Вікісховищі |
Молодість і освіта ред.
Анн Лакатон народилася в Сен-Парду-ла-Рив'єр 2 серпня 1955 року. Закінчила факультет архітектури в École nationale supérieure d'architecture et de paysage de Bordeaux (Вища національна школа архітектури й пейзажу в Бордо) і отримала ступінь магістра з міського планування в Університеті Бордо в 1984 році. Лакатон часто відвідувала Вассала в Нігері, і працювала там архітекторкою і містобудівницею; вони збудували свій перший спільний проєкт — солом'яну хатину.
Архітектурна практика ред.
У 1987 році Лакатон створила компанію Lacaton & Vassal разом із Жаном-Філіппом Вассалом. Компанія спочатку базувалася в Бордо, а у 2000 році переїхала до Парижа. Робота Lacaton & Vassal зосереджена на здешевленому будівництві. Велика кількість проєктів є гібридом між сучасною концепцією будівництва та більш різноманітними техніками, що порушує стандартну практику будівельних підрядників.
У 2001 році фірма відремонтувала музей сучасного мистецтва Токійський палац у Парижі. У 2003 році цей проєкт, повністю реконструйований будинок у стилі ар-деко біля Сени, увійшов до короткого списку премії Міса ЄС.
2005 року компанія Lacaton & Vassal та архітектор Фредерік Дрюо були обрані для реконструкції Тур Буа-ле-Претр, 17-поверхової житлової будівлі на північній околиці Парижа. Вона була спроєктована архітектором Раймондом Лопесом у 1957 році. Команда зрізала більшу частину товстих фасадних панелей, встановивши на їх місці балкони та великі розсувні вікна, впустивши у квартири більше природного світла. Юніти також були розширені та відкриті, і фірма встановила нову сантехніку, ванні кімнати, вентиляцію та електричні системи. У 2013 році проєкт отримав друге місце в номінації «Дизайн року» від Музею дизайну Великої Британії, ставши першим у категорії «архітектура».
Компанія також працювала з Національною школою архітектури у Нанті; проєктом колекції мистецтва FRAC Норд-Пас-де-Кале у Дюнкерку; житловою будівлею Cap Ferret в Cap Ferret, і Гранд Парк Бордо (з Фредеріком Дрюо та Крістофом Гутеном). Останній проєкт став переможцем у нагороді ЄС Міса 2019 за найкращу сучасну архітектуру в Європі.
Lacaton & Vassal працювали з Фредеріком Дрюо над проєктами сталого житлового будівництва, переосмислюючи старе соціальне житло епохи 1960-х років у проєкті під назвою Плюс. Плюс — це ініціатива переобладнати старе соціальне житло в кращі житлові будинки. Вони опублікували літературу про проєкт.
Академічна кар'єра ред.
Лакатон була запрошеним професором у Вищій технічній школі архітектури Мадрида (2007—2013); Федеральній політехнічній школі Лозанни (2004, 2006, 2010—2011 та 2017—2018); Університеті Флориди (2012); Університеті штату Нью-Йорк у Буффало (2013); Pavillon Neuflize OBC-Palais de Tokyo у Парижі (2013—2014); і у Гарвардському університеті. У 2017 році Лакатон була призначена доценткою кафедри архітектури та дизайну Федеральної вищої технічної школи Цюриха.
Її академічне викладання зосереджено на ідеологічному та соціально-політичному підході до архітектури. Проєкти та конструкції Анн Лакатон призначені для використання людиною, а не для демонстрації, зацікавлених і залучених людей. Її проєкти спрямовані на сприяння участі користувачів, наприклад мешканців територій, які перебудовуються. Анн Лакатон була членом журі премії «Денне світло» у 2020 та 2022 роках.
Нагороди ред.
Lacaton & Vassal ред.
- Переможці конкурсу «Молоді архітектурні альбоми»., Франція — 1991
- Гран-прі National d'Architecture Jeune Talent, Франція — 1999
- Премія Еріха Шеллінга − 2006
- Фонд Еріха Шеллінга, нагорода Карлсруе «Стійкість та житлові інновації», місто Мадрид — 2006
- Міжнародна стипендія Королівського інституту британських архітекторів у 2009 р.
- Гран-прі National de l'architecture 2008
- Париж, Франція Премія Срібна площа (разом з Фредеріком Друо) — 2011
- Паризька премія «Денне світло». — 2011
- Дизайн року, категорія архітектура (разом з Фредеріком Друо) — 2013
- Премія Рольфа Шока в галузі образотворчого мистецтва 2014 року
- Життєві досягнення — Трієнале архітектури в Лісабоні — 2016
- Академія архітектури Франції — Золота медаль — 2016
- Архітектурна премія Саймона/Фонд Міса Ван дер Рое — Життя (разом з Фредеріком Друо) — 2016
- Медаль Генріха Тессенова в 2016 році
- Глобальна нагорода за стійку архітектуру (разом з Фредеріком Друо) у 2018 році
- Премія Міс ван дер Рое в 2019 році
- Прітцкерівська архітектурна премія у 2021 році
Примітки ред.
- Transformation of 530 dwellings / Lacaton & Vassal + Frédéric Druot + Christophe Hutin architecture. ArchDaily. 18 квітня 2019. Процитовано 18 березня 2021.
- The Fine Art Archive — 2003.
- RKDartists
- ↑ Albert, Marie-Douce (2 лютого 2012). (French). Архів оригіналу за 8 березня 2017. Процитовано 7 березня 2017.
- ↑ Wainwright, Oliver (16 березня 2021). 'Sometimes the answer is to do nothing': unflashy French duo take architecture's top prize. The Guardian. Процитовано 17 березня 2021.
- Jungblut, Peter (16 березня 2021). Pritzker-Preis 2021 für Anne Lacaton und Jean-Philippe Vassal. BR24 (нім.). Процитовано 17 березня 2021.
- Lacaton. Akademie der Künste, Berlin (нім.). Процитовано 17 березня 2021.
- Victor Delaqua (16 березня 2021). Who Are Lacaton & Vassal? 15 Things to Know About the 2021 Pritzker Architecture Laureates. ArchDaily. Процитовано 18 березня 2021.
- . University at Buffalo. 19 березня 2013. Архів оригіналу за 9 October 2016. Процитовано 6 жовтня 2016.
- Noveck, Jocelyn (16 березня 2021). Pritzker Architecture Prize awarded to Paris-based duo. The Washington Times. Процитовано 17 березня 2021.
- Jean-Philippe Vassal. Collectors Agenda. Процитовано 17 березня 2021.
- ↑ Anne Lacaton | LafargeHolcim Foundation for Sustainable Construction. LafargeHolcim Foundation website. Процитовано 11 березня 2020.
- ↑ Krasny, Elke (November 2008). Plus: Mehr als das Existenzminimum. Anne Lacaton und Frédéric Druot im Gespräch / Plus: More than the bare minimum Anne Lacaton und Frédéric Druot in conversation. Architektur Aktuell (344): 4–5.
- Chalcraft, Emilie (10 квітня 2013). Design of the Year Awards category winners announced. Dezeen (англ.). Процитовано 17 березня 2021.
- ↑ Hanselmann, Ulla (16 березня 2021). Pritzker-Preis 2021: Architekturpioniere Lacaton & Vassal gewinnen. stuttgarter-nachrichten.de (нім.). Процитовано 16 березня 2021.
- Niall Patrick Walsh (11 травня 2019). Grand Parc Bordeaux Wins 2019 EU Prize for Contemporary Architecture – Mies van der Rohe Award. ArchDaily. Процитовано 18 березня 2021.
- Master in Collective Housing – Departamento de Proyectos Arquitectónicos. DPA. 20 липня 2017. Процитовано 17 березня 2021.
- Anne Lacaton & Jean-Philippe Vassal. www.epfl.ch (en-GB). Процитовано 22 березня 2021.
- Marino, Giulia (3 лютого 2018). Transformer, ouvrir, donner plus... (фр.).
- INFO – STUDIO ANNE LACATON. ETH Zürich. Процитовано 17 березня 2021.
- ↑ Lacaton and Vassal CV. www.lacatonvassal.com. Процитовано 6 грудня 2018.
- . Nobel Center. Архів оригіналу за 12 березня 2017. Процитовано 6 жовтня 2016.
- Le Grand Prix national de l'architecture. Accueil Ministère (фр.). Процитовано 17 березня 2021.
- . Rolf Schock Prizes 2014. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 19 листопада 2022.
- Anne Lacaton. Lafarge Holcim Foundation.
- Global Award for Sustainable Architecture. Cité de l'architecture & du patrimoine. Процитовано 18 березня 2021.
Посилання ред.
- Дені Бокке, « Більше простору, більше світла, більше зелені: нове бачення соціального житла». Діалог з Анною Лакатон ", Промова, 2014.
- «Анн Лакатон і Жан-Філіп Вассал — Прітцкерівська архітектурна премія». www.pritzkerprize.com. Процитовано 17 березня 2021 — відеоінтерв'ю, ретроспектива філософії та творчості.