А́нна Вяземскі́ (фр. Anne Wiazemsky; 14 травня 1947, Берлін, Німеччина — 5 жовтня 2017, Париж, Франція) — французька акторка і письменниця російського походження з княжого роду Вяземських[ru].
| Анна Вяземскі | |
|---|---|
| фр. Anne Wiazemsky | |
| Анна Вяземська у фільмі «Сім'я людське» (1969) | |
| Дата народження | 14 травня 1947[…] |
| Місце народження | Шарлоттенбург, Берлін |
| Дата смерті | 5 жовтня 2017[…] (70 років) |
| Місце смерті | XV округ Парижа, Париж, Франція |
| Поховання | |
| Громадянство | Франція |
| Професія | акторка |
| Alma mater | Університет Париж X Нантер |
| Роки активності | 1966 — 1988 |
| Чоловік | Жан-Люк Годар (1967—1999) |
| IMDb | ID 0926723 |
| Нагороди та премії | |
| Анна Вяземскі у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Анна Вяземскі народилася 14 травня 1947 року в Берліні. Її батько — Іван Володимирович Вяземський-Левашов (1915—1964) — доводився онуком князеві Леоніду Вяземському, наказному отаманові астраханських козаків, і правнуком графові І. І. Воронцову-Дашкову, який командував під час Першої світової війни російськими арміями на Кавказі. Мати — Клер Моріак, донька нобелівського лауреата Франсуа Моріака.
У 1967—1971 роках Анна Вяземскі навчалася на філософському факультеті університету «Париж-X» в Нантеррі. Уперше знялася в кіно як непрофесійна акторка у фільмі Робера Брессона «Навмання, Бальтазаре» (1966).
Фільм «Китаянка» (1967) став початком професійних і особистих стосунків Вяземської з Жаном-Люком Годаром, дружиною якого вона була до 1979 року. Зачитана у фільмі листівка, що закликає до саботажу іспитів, була дійсно написана нею в співавторстві з Данієлем Кон-Бендітом і Жан-П'єром Дютеєм, з якими вона була пов'язана по ліворадикальному студентському рухові в Нантеррі.
Знімалася також у фільмах Пьера Паоло Пазолини, Марко Феррері, Андре Тешіне. Як режисерка поставила кілька документальних фільмів, у тому числі «Данієль Дарр'є. Життя в кіно» (2007).
Наприкінці 1980-х років Анна Вяземскі перестала зніматися в кіно, присвятивши себе письменницькій діяльності. Опублікувала декілька автобіографічних книг. У 1998 році вона отримала Велику премію Французької академії за книгу «Жменька людей», в якому розповідає про своє російське походження.
У 2017 році режисер Мішель Азанавічус зняв біографічний художній фільм «Молодий Годар», що оповідає історію стосунків Жана-Люка Годара та Анни Вяземскі, починаючи з їхньої спільної роботи над фільмом «Китаянка» у 1968 році. Роль Вяземскі в стрічці зіграла Стейсі Мартін.
Анна Вяземскі померла 5 жовтня 2017 в Парижі від раку молочної залози у віці 70 років. 11 жовтня була похована на паризькому цвинтарі Монпарнас.
Фільмографія Редагувати
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1966 | ф | Навмання, Бальтазаре | Au hasard Balthazar | Марі |
| 1967 | ф | Китаянка | La chinoise | Вероніка |
| 1968 | ф | Теорема | Teorema | Одетта, дочка |
| 1968 | ф | Співчуття дияволові | Sympathy for the Devil | Ева Демократія |
| 1968 | ф | Банда Бонно | La bande à Bonnot | Червона Венера |
| 1969 | ф | Легкі «Голуаз» | Les gauloises bleues | медсестра |
| 1969 | ф | Свинарник | Porcile | Іда |
| 1969 | ф | Сім'я людське | Il seme dell'uomo | Дора |
| 1969 | ф | Каприз | Capricci | Манон |
| 1970 | ф | Вітер зі Сходу | Le vent d'est | революціонерка |
| 1971 | тф | Розслідування | L'inchiesta | Таємнича леді |
| 1971 | ф | Боротьба в Італії | Lotte in Italia | клерк |
| 1971 | ф | Рафаель-розпусник | Raphaël ou le débauché | Діана |
| 1971 | ф | О першій ночі | 1 P.M. | |
| 1972 | ф | Все гаразд | Tout va bien | ліва жінка |
| 1972 | ф | Великий розділ | Le grand départ | Мона Ліза |
| 1973 | ф | Хто Жорж? | George qui? | Жорж Санд |
| 1973 | ф | Повернення з Африки | Le retour d'Afrique | Анна |
| 1973 | ф | Потяг | Le train | Анна Мароєр |
| 1974 | ф | Правда про уявну пристрасть до незнайомця | La vérité sur l'imaginaire passion d'un inconnu | Христос-жінка |
| 1974 | с | Чорний хліб | Le pain noir | Емільєн |
| 1975 | ф | Відпустка | Die Auslieferung | Наталі Герцен |
| 1976 | ф | Моє червоне серце | Mon coeur est rouge | Кальдерон |
| 1976 | ф | Кривавий тиждень | La semaine sanglante | |
| 1978 | ф | Громадянські війни у Франції | Guerres civiles en France | Елізабет Димитрієфф (епізод «Кривавий тиждень») |
| 1978 | тф | Пристрасть | La passion | Вероніка |
| 1978 | тф | Дон Жуан | Don Juan | Шарлотта, селянка |
| 1978 | ф | Колір тіла | Couleur chair | продавчина |
| 1979 | тф | Великий інквізитор | Le grand inquisteur | мати |
| 1979 | ф | Слід гігантів | L'empreinte des géants | Богородиця |
| 1979 | ф | Таємна дитина | L'enfant secret | Елі |
| 1980 | ф | Навіть у дівчат буває смутна совість | Même les mômes ont du vague à l'âme | фотограф |
| 1983 | тф | Ленінградська лікарня | L'hôpital de Leningrad | Люба |
| 1983 | ф | Жаби | Grenouilles | Нора |
| 1983 | кф | Меценат | Le mécène | |
| 1985 | ф | Побачення | Rendez-vous | адміністраторка |
| 1985 | ф | Вона провела багато часу у світлі софітів... | Elle a passé tant d'heures sous les sunlights... | Кріста |
| 1986 | ф | Хто занадто багато цілується… | Qui trop embrasse... | Наталі |
| 1988 | ф | Заповіт убитого єврейського поета | Le testament d'un poète juif assassiné | Раїса Коссовер |
| 1988 | ф | Чуже місто | Ville étrangère | Стефані |
| Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Режисер | Сценарист | Продюсер | |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1993 | т/с | Усі хлопчики й дівчинки свого віку… | Tous les garçons et les filles de leur âge… | |||
| 2004 | т/ф | Ангели 1943 року, історія фільму | Les anges 1943, histoire d'un film | |||
| 2007 | т/ф | Даніель Дарр'є. Життя в кіно | Danielle Darrieux, une vie de cinéma | |||
| 2007 | т/с | Відбитки | Empreintes |
Нагороди Редагувати
- Кавалер ордену Почесного легіону
- Гонкурівська премія ліцеїстів (1993)
- Велика премія Французької академії за роман (1998)
- Премія Ренодо для ліцеїстів
- Велика премія для героїні Madame Figaro за кращий роман
Бібліографія Редагувати
- 1989: Mon beau navire
- 1991: Marimé
- 1993: Canines
- 1996: Hymnes à l'amour (Приз Моріса Женевуа (фр. Prix Maurice Genevoix, 1996))
- 1998: Une poignée de gens («Жменька людей») (Велика премія Французької академії за роман, 1998) ISBN 2-07-074676-3
- 2001: Aux quatre coins du monde
- 2002: Sept garçons
- 2004: Je m'appelle Elizabeth
- 2007: Jeune Fille ISBN 2-07-077409-0
- 2009: Mon Enfant de Berlin
- 2012: Une Année studieuse ISBN 978-2-07-045387-0
- 2015: Un an après ISBN 978-2-07-013543-1
- 2017: Un saint homme ISBN 978-2-07-010712-4
Примітки Редагувати
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119496976 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Bibliothèque nationale de France Record #12064566z // BnF catalogue général — Paris: BnF.
- SNAC — 2010.
- ↑ Fichier des personnes décédées
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Discogs — 2000.
- ↑ Filmportal.de — 2005.
- LIBRIS — 2012.
- Mumford, Gwilym (5 жовтня 2017). . The Guardian. Архів оригіналу за 2 квітня 2019. Процитовано 24 жовтня 2017.
- ↑ Shepherd, Jack (6 жовтня 2017). . The Independent. Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 24.10.2017.
- ↑ . Радіо Свобода (рос). 5.10.2011. Архів оригіналу за 8 жовтня 2019. Процитовано 24.10.2017.
- Annonce de la famille, dans Le Monde daté du 11 octobre 2017.