Анастасі́я Яропо́лківна (1074 — 3 січня 1158) — донька волинського князя Ярополка Ізяславича й Кунігунди фон Орламюнде, дружина мінського князя Гліба Всеславича.
Анастасія Ярополківна | |
---|---|
Біографічні дані | |
Народження | 1074 |
Смерть | 3 січня 1158 Київ, Київська Русь |
Поховання | Києво-Печерська лавра |
У шлюбі з | Гліб Всеславич |
Діти | Всеволод Глібовичd, Ростислав Глібович і Володар Глібович |
Батько | Ярополк Ізяславович |
Мати | Кунігунда фон Орламюнде |
Медіафайли у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
В джерелах Анастасія згадується лише раз — з приводу своєї смерті. Під 1158 р. літописець зазначає, що «місяця січня в третій день, а в годину другу ночі» на 84 літі життя померла Ярополківна, вдова князя Гліба, якого пережила на 40 років; похована 4-го числа в Успенському соборі Києво-Печерської лаври з чоловіком у гробі побіч раки Феодосія Печерського. Автор Київського літопису вказує, що ще за живоття Гліба подружжя офірувало 600 гривень срібла і 50 гривень золота, а по княжій смерті жінка дала 100 гривень срібла і 50 гривень золота, а так само заповіла 5 сіл з челяддю і взагалі все майно, «навіть до повоя», вищеназваному монастирю. За ревну віру вона сподобилась характеристики «блаженна».
Шлюб і діти Редагувати
Докладно невідомо, коли Анастасія Ярополківна й Гліб Всеславич уклали шлюб, однак дату можна вирахувати. Так, після вбивства Ярополка в 1086 р. Кунігунда перебралась в Німеччину, забравши з собою молодшу доньку, де та вийшла заміж. Анастасія зосталась на батьківщині. Вона, либонь, уже знаходилась під опікою чоловіка або принаймні була посватаною. В ту добу заміж виходили з 12 літ, що робить 1086 рік найранішою можливою датою одруження, тобто ще на батьковім віку, хоча молодята могли побратись і на початку 1090-их, але не пізніше квітня 1093.
За шлюбом, певно, крилося прагнення полоцького князя Всеслава заручитись підтримкою представників сім'ї київського князя Ізяслава Ярославича в боротьбі проти Всеволода Ярославича. Принагідно зауважити, що це перший в Київській Русі матримоніальний союз межи Рюриковичами: Гліб та Анастасія, як праправнуки Володимира Святославовича по чоловічій лінії, доводились родичами у восьмому коліні; шлюби ж між свояками до сьомого коліна церковні норми забороняли, тому дружинами руських князів зазвичай ставали іноземки.
Сини:
- Ростислав (пом. бл. 1165), князь мінський 1146—1151, 1159—1165(?), князь полоцький 1151—1159;
- Володар (пом. після 1167), князь городецький 1146—1167(?), князь мінський 1151—1159, 1165(?) — 1167, князь полоцький 1167;
- Всеволод (пом. 1159/1162), князь ізяславський 1151—1159, князь стрижевський 1159 — до 1162;
- Ізяслав (пом. 1134).
Російський історик Олександр Назаренко висловив непевність щодо того, чи був Ростислав сином Гліба від Анастасії, припустивши, що той міг народитися у невідомому першому шлюбі. Причиною для сумнівів послугувало те, що в такому випадку Ростислав одружився з троюрідною сестрою — випадок, заборонений релігійними канонами, але котрий траплявся. Разом з тим, походження дружини Ростислава достеменно не встановлене, тому Анастасія Ярополківна цілком могла бути матір'ю Ростислава.
Пам'ять Редагувати
Це гріб, що із простої лічби випадає Шануй його, хай гостя взаємно навчає, Князь київський Гліб в ньому поклав свої кості, Із жінкою — по світа оцього марноті. У головах поклались із русів святого, Не подивуй, зумисне лягли біля нього, Святого Теодося у світі любили, Лягли з ним у помір, щоб потім з ним жили. На добре вийшло; більше живі полюбляють Святих Господніх, більше й собі вони мають. |
В Києво-Печерській лаврі ще довго жила пам'ять про Гліба й Анастасію. Соборний чернець печерського монастиря Атанасій Кальнофойський у праці «Тератургіма» 1638 року присвятив їм віршовану епітафію. Основною цнотою, гідною вшанування, автор називає благочестя й набожність небіжчиків, «ореол святого Феодосія не протиставляється його відсутності у звиклих смертних, але осіняє їх своєю благодаттю».
Схоже на те, що невідомий автор Синопсиса Київського зумів розшукати ім'я княжни, адже в раніших джерелах, зокрема епітафії, воно не згадується.
Примітки Редагувати
- ↑ Данилевич В. Е. Очерк истории Полоцкой земли до конца XIV столетия — Киев: 1896. — С. 76. — 260 с.
- ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- ↑ Назаренко А.В. Древняя Русь на международных путях: Междисциплинарные очерки культурных, торговых, политических связей IX-XII вв. — Москва : Языки русской культуры, 2001. — С. 526-527. — ISBN 5-7859-0085-8.
- Літопис Руський. Роки 1152—1158 / пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; відп. ред. О. В. Мишанич. — Київ, 1989. з джерела 27 листопада 2011
- Древняя Русь в свете зарубежных источников. — Т. IV. — С. 231-232.
- ↑ Назаренко А.В. Древняя Русь и славяне. — Москва, 2009. — С. 153-154. — ISBN 978-5-91244-009-0.
- ↑ Кузьмин А. В. Глеб Всеславич // Православная Энциклопедия. — 2011. — Т. 11. — С. 568-569.
- Литвина А.Ф., Успенский Ф.Б. К уточнению семантики древнерусского «свататися» / «сватитися» и «сват(ь)ство» // Die Welt der Slaven. Internationale Halbjahresschrift für Slavistik. — 2013. — Вип. LVIII. — С. 308. з джерела 8 серпня 2021. Процитовано 8 серпня 2021.
- Литвина А.Ф., Успенский Ф.Б. Внутридинастические браки между троюродными братьями и сестрами в домонгольской Руси // Древняя Русь. Вопросы медиевистики. — 2012. — № 3(49). — С. 66.
- Київський Атеней. Мистецький Київ XVII — XVIII століть / вступ. ст., упоряд. текстів В. Шевчука ; упоряд. іл., Ю. Іванченка. — Київ : Родовід, 2015. — С. 160-161.
- Betko, Irena (2004). "Nagrobki Fundatorom Laury" з книги Афанасія Кальнафойского ТЕРАТОУРГНМА LVBO CVDA (Київ 1638) як пам'ятка української релігійно-філософської поезії доби барокко. Acta Polono-Ruthenica 9: 35–36.