Альберт III (бл. 1027 — 22 червня 1102) — граф Намюра в 1063/1064—1102 роках.
| Альберт III | |
| Народження: | 1027 |
|---|---|
| Смерть: | 22 червня 1102 |
| Рід: | House of Namurd |
| Батько: | Альберт ІІ (граф Намюра) |
| Мати: | Regelindis of Lower-Lorrained |
| Шлюб: | Ida of Saxonyd |
| Діти: | Готфрід (граф Намюра), Frederick of Lieged, Albert of Namurd, Adelaide de Namurd і Henri de Namur, Graf von la Roched |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Син графа Альберта II і Регелінди Нижньолотаринзької. Перша письмова згадка відноситься до 1035 року. Посів трон 1063 або 1064 року. У 1065/1066 році одружився з Ідою, донькою саксонського герцога Бернгарда II, отримавши посаг графство Ла-Рош-ан-Арденн.
У 1070 році підтримав Ріхільду та її сина Арнульфа III, графа Фландрії й Ено, у боротьбі проти Роберта Фризького за графства Ено і Фландрію.
1076 року був залучений до суперечки про Лотаринзьку спадщину. Вдова покійного герцога Годфріда IV — Матильда Тосканська — намагалася отримати Лотарингію. При цьому Альберт III сподівався також отрмиати частку володінь. Зі схвалення папи римського Григорія VII Матильда передала управління Верденом графу Намюра.
Також Альберт III боровся за Буйон, що був частиною Лотарингії. Йому протистояв двоюрідний небіж Готфрід. Намірське військо спробувало захопити Буйонську фортецю, але марно. Переговори Альберта з Готфрідом зазнали невдачі, тому знадобилося втручання короля Генріха IV. Зрештою за рішенням останнього Верденське графство Верден отримала Матильда, а Антверпенську марку й Буйон — Готфрід, титул герцога Нижньої Лотарингії — королівський син Конрад. Альберт III став вицегерцогом й фактичним правителоем Нижньої Лотарингії через малолітство Конрада, що до того ж постійно був відсутній.
У 1085 році імператор Генріх IV виокремив ландграфство Брабантське з герцогства Нижня Лотарингія, передавши його Герману II, пфальцграфу Лотарингії. У відповідь 20 вересня Альберт III напав на того, перемігши в бою біля замку Далем, де Германа II загинув. Через впав в немилість у імператора.
Граф Намюра продовжував конфліктувати із Готфрідом Буйонським. 1086 року Готфріду I, єпископу Льєжа, в умовах підготовки до хрестового походу вдалося замирити супротивників зі збереженням статус-кво, оголосивши «Божий мир.» 1087 року Конрад Лотаринзький коронувався королем Німеччини і став королем Італії, внаслідок чого Нижня Лотарингія була передана Готфріду Буйонському, а Альберт III був позбавлений титулу віцегерцога.
У 1099 році отримав від Одберта, єпископа Льєжа, графство Бруненгеруц, за яке раніше велася боротьба між Лувенським графством і Льєзьким єпископством. 1 червня 1101 року разом з синами фундував церкву Святого Якова в Льєжі. Помер 1102 року. Його старший син Готфрід став його наступником.
Примітки ред.
- Lundy D. R. The Peerage
- Gislebertus (of Mons) 2005, p. 8.
- Murray, A. V. The Crusader Kingdom of Jerusalem: a dynastic history 1099—1125. — Prosopographica & Genealogica, 2000. — P. 17
Джерела ред.
- J. Borgnet. Albert III // Biographie Nationale (Académie royale de Belgique). — Bruxelles: Établissements Émile Bruylant, 1866. — Vol. 1. — P. 198—199.
- Gislebertus (of Mons) (2005). Chronicle of Hainaut. Translated by Napran, Laura. The Boydell Press.