Ален Корно фр Alain Corneau 7 серпня 1943 30 серпня 2010 французький режисер продюсер і сценарист Alain CorneauДата наро

Ален Корно́ (фр. Alain Corneau; 7 серпня 1943 — 30 серпня 2010) — французький режисер, продюсер і сценарист.

Ален Корно
Alain Corneau

Дата народження	7 серпня 1943(1943-08-07)
Місце народження	Мен-сюр-Луар, Франція
Дата смерті	30 серпня 2010(2010-08-30) (67 років)
Місце смерті	Париж, Франція
Поховання	Пер-Лашез і Grave of Trintignant^d :
Громадянство	Франція
Професія	режисер, сценарист
Alma mater	Інститут перспективних досліджень кінематографа^d і La femis
Роки активності	1974—2010
IMDb	ID 0006734
Нагороди та премії
приз Луї Деллюка (1991) премія «Сезар» за найкращий фільм (1992) премія «Сезар» за найкращу режисуру (1992)
«Сезар» (1992)
Ален Корно у Вікісховищі

Біографія Редагувати

Ален Корно народився 7 серпня 1943 року в Мен-сюр-Луар (Франція).

У молодості він займався музикою, хотів зробити картину в джазі. Навчався режисурі в знаменитій кіношколі IDHEC (сучасна назва La femis). Після закінчення інституту деякий час жив у Нью-Йорку, збираючись зняти повнометражний фільм про фрі-джаз, але, не знайшовши грошей, повернувся до Парижа, де поступив стажистом на фільм Коста-Гавраса «Зайва людина». У наступні роки працював асистентом режисера у фільмах Коста-Гавраса, Марселя Камю, Надін Трентіньян та інших французьких режисерів.

Як самостійний режисер почав свою кар'єру з детективів, знявши кілька успішних фільмів у цьому жанрі, найпомітнішим з яких став фільм «Чорна серія», в якому взяли участь Марі Трентіньян і Бернар Бліє. Цей фільм залишився в історії французького кіно. З 1974 року зняв близько 20 фільмів різних жанрів.

Ще однією помітною його роботою став фільм «Форт Саган» з Жераром Депардьє.

У 1992 році його картина «Всі ранки світу» (Tous les matins du monde), що розповідає історію знаменитого музиканта, який жив у XVII столітті, отримала першу премію французького кінематографа «Сезар». Фільм переміг відразу в семи номінаціях: за найкращий фільм, найкращу режисуру, найкращу жіночу роль другого плану, найкращу фотографію, звук, музику і костюми.

У 2003 році Корно зняв фільм «Страх і трепет» за романом бельгійської письменниці Амелі Нотомб.

Корно також був лауреатом фестивалю у Карлових Варах і Монреальського міжнародного кінофестивалю, брав участь у Каннському і Берлінському кінофестивалях.

Остання робота Корно — трилер «Любовний злочин» («Crime d'amour») — вийшов на екрани французьких кінотеатрів у 2010.

Ален Корно був розлучений, мав відносини з Надін Трентіньян.

У 2004 році Корно отримав премію імені Рене Клера від Французької академії, яка вручається за творчий внесок, а в 2010 році — кінематографічну премію імені Анрі Ланглуа.

Помер в ніч на 30 серпня 2010 у паризькій лікарні. Корно було 67 років. За даними ЗМІ, він помер від раку легенів.

Фільмографія Редагувати

Режисер Редагувати

1974 — «Франція, акціонерне товариство» / France société anonyme
1976 — «Поліційний пістолет „Пітон 357“» / Police Python 357
1977 — «Загроза» / La menace
1979 — «Чорна серія» / Série noire
1981 — «Вибір зброї» / Le choix des armes
1984 — «Форт Саган» / Fort Saganne
1986 — «Малюк» / Le môme
1989 — «Індійський ноктюрн» / Nocturne indien
1991 — «Проти забуття» / Contre l'oubli
1991 — «Усі ранки світу» / Tous les matins du monde
1995 — «Новій Світ» / Le nouveau monde
1995 — «Люм'єр і компанія» / Lumière et compagnie
1997 — «Кузен» / Le cousin
2000 — «Володар Пацифіди» / Le prince du Pacifique
2003 — «Страх і трепет» / Stupeur et tremblements
2005 — «Сині слова» / Les mots bleus
2007 — «Друге дихання» / Le deuxième souffle
2010 — «Любовний злочин» / Crime d'amour

Сценарист Редагувати

1973 — «Знати заборонено» / Défense de savoir
1974 — «Франція, акціонерне товариство» / France société anonyme (адаптація)
1976 — «Поліційний пістолет „Пітон 357“» / Police Python 357
1977 — «Загроза» / La menace
1979 — «Чорна серія» / Série noire (адаптація)
1981 — «Вибір зброї» / Le choix des armes
1984 — «Форт Саган» / Fort Saganne (і адаптація)
1986 — «Малюк» / Le môme (і адаптація)
1989 — «Індійський ноктюрн» / Nocturne indien (адаптація)
1991 — «Усі ранки світу» / Tous les matins du monde (адаптація)
1995 — «Новий Світ» / Le nouveau monde (адаптація)
1997 — «Кузен» / Le cousin
2000 — «Володар Пацифіди» / Le prince du Pacifique (адаптація)
2003 — «Страх і трепет» / Stupeur et tremblements
2005 — «Сині слова» / Les mots bleus (і роман, і адаптация)
2007 — «Друге дихання» / Le deuxième souffle (і адаптація)
2010 — «Любовний злочин» / Crime d'amour (адаптація)
2012 — «Пристрасть» / Passion

Джерела Редагувати

Ален Корно. Биографическая справка [ 3 вересня 2010 у Wayback Machine.]

Посилання Редагувати

Ален Корно на сайті IMDb (англ.)
Ален Корно [ 22 жовтня 2020 у Wayback Machine.] на сайті AlloCiné (фр.)
Ален Корно [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Kino-teatr.ua

Martin, Douglas (31 серпня 2010). Alain Corneau, César-Winning Film Director, Dies at 67. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 14 березня 2023.

[1] Martin, Douglas (31 серпня 2010). Alain Corneau, César-Winning Film Director, Dies at 67. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 14 березня 2023.