Ален Кавалье́ (фр. Alain Cavalier; нар. 14 вересня 1931, Вандом, Луар і Шер, Франція) — французький кінорежисер, сценарист, кінооператор. Лауреат премії «Сезар» за найкращу режисерську роботу (1987) .
| Ален Кавалье | |
|---|---|
| фр. Alain Cavalier | |
| Ален Кавальє, 1986 рік | |
| Дата народження | 14 вересня 1931 (92 роки) |
| Місце народження | Вандом, Луар і Шер Франція |
| Громадянство | Франція |
| Професія | кінорежисер, сценарист, кінооператор |
| Alma mater | Інститут перспективних досліджень кінематографаd і La femis |
| Роки активності | 1962 — наш час |
| Діти | Camille de Casabiancad |
| IMDb | ID 0146760 |
| Нагороди та премії | |
| «Сезар» (1987) | |
| Ален Кавальє у Вікісховищі |
Біографія та творчість ред.
Ален Кавальє народився 14 вересня 1931 у Вандомі (департамент Луар і Шер, Франція). Після навчання в Інституті вищої кіноосвіти (фр. Institut des hautes études cinématographiques — IDHEC, зараз La Fémis) працював асистеном режисерів Едуара Молінаро та Луї Маля. У 1958 році дебютував як режисер короткометражним фільмом «Американець». У 1960-х роках прославився своїми політичними трилерами, що викликали гнів цензури. Незважаючи на участь у його стрічках відомих акторів (Жан-Луї Трентіньян, Ален Делон та Ромі Шнайдер) фільми Кавальє не мали значного успіху у глядача.
Наприкінці 1960-х років після успішних фільмів «Пограбування» (1967) та «Капітуляція» (1968), Ален Кавальє покидає кінематограф, повернувшись лише через вісім років з експериментальними та мінімалістськими стрічками — «Повний бак бензину вищої якості» (1975) та «Мартін і Леа» (1978).
У 1986 році Кавальє зрежисував фільм «Тереза», який отримав на Каннському кінофестивалі Премію журі, нагороди «Сезар» у трьох категоріях — за найкращий фільм, найкращу режисерську роботу та найкращий сценарій, та Приз французького синдикату кінокритиків. Після цього успіху Ален Кавальє знову відходить від кіно, відмовляючись від художнього жанру з його акторами і історіями заради реальних людей і їх життя.
З появою цифрових технологій Алан Кавальє, починаючи з 2000-х, знімає поетичні ні на що не схожі відео-есе самостійно, без бюджету за допомогою ручної відеокамери, створивши свій власний унікальний стиль, суміш документального фільму і автофікції. Президент Каннського кінофестивалю Жиль Жакоб, чиїм улюбленим режисером є Кавальє, говорив, що він «вільний як птах і не маючи грошей, за допомогою крихітної камери досліджує глибинні шари буття».
З часу появи фільму «Життя» у 2000 році, фільми Кавальє виходять з більшою регулярністю. Дві його останні стрічки брали участь у програмі «Особливий погляд» Каннського кінофестивалю: «Кінематографіст» (2005), спроба самоаналізу, винагороджена премією Особливий погляд (Prix de l'Intimité) та «Ірен» (2009), про трагічно загиблу у 1972 році в автокатастрофі кохану, акторку Ірен Тюнк.
У 2011 році Ален Кавальє поставив фільм «Батько» з Венсаном Ліндоном у головній ролі, у якій режисер розмірковує на тему стосунків між режисером і актором та грою у владу. Стрічка брала участь в основній конкурсній програмі Каннського кінофестивалю та була номінована у двох категоріях (за найкращий фільм та найкращу режисуру) на отримання премії «Сезар».
У 2014 році вийшов фільм Алена Кавальє «Рай» — медитація про життя та смерть, суміш щоденних спостережень, спогадів, біблейських і античних притч, головні ролі, в якій грають маленький робот, заводне гусеня і мертве пташеня павича — райського птаха. Прем'єра фільму відбулася на кінофестивалі в Ла-Рошелі, а журнал Cahiers du Cinéma включив його до списку десяти найкращих фільмів року.
Фільмографія ред.
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Примітки |
|---|---|---|---|
| 1958 | Американець | L'Américain | короткометражний; режисер, сценарист |
| 1962 | Поєдинок на острові | Le combat dans l'île | режисер, сценарист |
| 1962 | Животворящий хрест | La croix des vivants | сценарист |
| 1964 | Нескорений | L'insoumis | режисер, сценарист |
| 1966 | Життя багатіїв | La vie de château | сценарист |
| 1967 | Пограбування | Mise à sac | режисер, сценарист |
| 1968 | Капітуляція | La chamade | режисер, сценарист (адаптація) |
| 1975 | Повний бак бензину вищої якості | Le plein de super | режисер, сценарист |
| 1978 | Мартін і Леа | Martin et Léa | режисер, сценарист |
| 1979 | Цей автовідповідач не приймає повідомлень | Ce répondeur ne prend pas de messages | режисер, сценарист |
| 1980 | Дивна подорож | Un étrange voyage | режисер, сценарист |
| 1986 | Тереза | Thérèse | режисер, сценарист |
| 1993 | Заупокійна молитва по мені | Libera me | режисер, сценарист |
| 2000 | Життя | Vies | документальний; режисер, сценарист |
| 2002 | Рене | René | режисер, сценарист |
| 2005 | Кінематографіст | Le filmeur | документальний; режисер, сценарист |
| 2009 | Ірен | Irène | режисер, сценарист |
| 2011 | Батько | Pater | режисер, сценарист (в титрах не вказаний) |
| 2014 | Рай | Le Paradis | режисер, сценарист |
| 2019 | Бути живим і знати це | Être vivant et le savoir | режисер |
Визнання ред.
| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
|---|---|---|---|
| Приз Луї Деллюка | |||
| 1980 | Перемога | ||
| Чиказький міжнародний фестиваль | |||
| 1981 | Золотий Х'юго за найкращий фільм | «Дивна подорож» | Номінація |
| 1986 | «Тереза» | Номінація | |
| Каннський кінофестиваль | |||
| 1986 | Золота пальмова гілка | «Тереза» | Номінація |
| Приз журі | Перемога | ||
| Приз екуменічного журі (спеціальна згадка) | Перемога | ||
| 1993 | Золота пальмова гілка | «Заупокійна молитва по мені» | Номінація |
| Приз екуменічного журі | Перемога | ||
| 2005 | Приз Regard Intimity | «Кінематографіст» | Перемога |
| 2006 | Перемога | ||
| 2007 | Перемога | ||
| 2009 | Приз Un Certain Regard | «Ірен» | Номінація |
| 2011 | Золота пальмова гілка | «Батько» | Номінація |
| Премія «Сезар» | |||
| 1987 | Найкращий фільм | «Тереза» | Перемога |
| Найкраща режисерська робота | Перемога | ||
| Найкращий адаптований сценарій | Перемога | ||
| 2012 | Найкращий фільм | «Батько» | Номінація |
| Найкраща режисерська робота | Номінація | ||
| Давид ді Донателло | |||
| 1987 | Найкращий іноземний фільм | «Тереза» | Номінація |
| Французький синдикат кінокритиків | |||
| 1987 | Найкращий французький фільм | «Тереза» | Перемога |
| Товариство драматичних авторів і композиторів (SACD) | |||
| 1987 | Перемога | ||
| 2007 | Перемога | ||
| 2011 | Перемога | ||
| Кінофестиваль у Карлових Варах | |||
| 2001 | Найкращий документальний фільм | Життя | Перемога |
| Золота зірка кіно | |||
| 2006 | Найкращий документальний фільм | «Кінематографіст» | Перемога |
| Кінофестиваль в Лас Пальмас | |||
| 2010 | Приз Silver Lady Harimaguada | «Ірен» | Перемога |
Громадська позиція ред.
У липні 2018 підтримав петицію Асоціації французьких кінорежисерів на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова
Примітки ред.
- ↑ . festival-cannes.fr (рус.). 17.05.2011. Архів оригіналу за 25.07.2015. Процитовано 24.07.2015.
- Santiago Rubín de Celis. . Film International (англ.). 4.12.2011. Архів оригіналу за 29 січня 2017. Процитовано 24.07.2015.
- ↑ . Радіо Свобода (рус.). 03.01.2015. Архів оригіналу за 9 березня 2016. Процитовано 24.07.2015.
- La Master class d'Alain Cavalier. France Culture (фр.). 07.08.2010. Процитовано 24 липня 2015.[недоступне посилання з червня 2019]
- Kevin Jagernauth. . The Playlist (англ.). 29.11.2014. Архів оригіналу за 06.11.2015. Процитовано 24.07.2015.
- . Архів оригіналу за 11 січня 2015. Процитовано 24 липня 2015.
- Повний перелік нагород на номінацій Алена Кавальє [ 27 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті IMDb(англ.)
- Appel à la libération immédiate d'Oleg Sentsov ! [ 10 липня 2018 у Wayback Machine.] // Société des Réalisateurs de Films, 06.07.2018
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ален Кавальє |
- Ален Кавальє на сайті IMDb (англ.)
- Ален Кавальє на сайті AlloCiné (фр.)
- на сайті Французької сінематеки