Александрос Папанастасіу (грец. Αλέξανδρος Παπαναστασίου; 8 липня 1876 — 17 листопада 1936) — грецький соціолог, політик і прем'єр-міністр.
| Александрос Папанастасіу грец. Αλέξανδρος Παπαναστασίου | ||
| ||
|---|---|---|
| 12 березня — 24 липня 1924 року | ||
| Попередник: | Георгіос Кафантаріс | |
| Наступник: | Фемістокліс Сифуліс | |
| 26 травня — 5 червня 1932 року | ||
| Попередник: | Елефтеріос Венізелос | |
| Наступник: | Елефтеріос Венізелос | |
| Народження: | 8 липня 1876 Триполі, Decentralized Administration of Peloponnese, Western Greece and the Ionian Islandsd, Греція | |
| Смерть: | 17 листопада 1936 (60 років) Афіни, Греція | |
| Поховання: | Перше афінське кладовище | |
| Країна: | Греція | |
| Релігія: | Грецька православна церква | |
| Освіта: | Афінський національний університет імені Каподистрії, Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла, HU Berlin, Лондонський університет і Паризький університет | |
| Партія: | Agricultural and Labour Partyd, Ліберальна партія і Націонал-ліберальна партія (Німеччина) | |
| Батько: | Panagiotis Papanastasioud | |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Ранні роки Редагувати
Був сином члена Парламенту Панайотіса Папанастасіу. У дитинстві кілька разів змінював своє місце проживання: Каламата (1876–1883) та Пірей (1883–1889). Вивчав право в Афінському університеті (1895–1898), отримавши диплом 1899 і ліцензію — 1901 року. З 1901 до 1905 вивчав соціальні науки, право та філософію у Університеті Фрідріха-Вільяма та Гейдельберзькому університеті. 1905 переїхав до Лондона, а згодом — до Парижа, продовживши навчання до 1907 року, коли вирішив повернутись на батьківщину.
Політична кар'єра Редагувати
1910 року був вперше обраний до складу Парламенту. Виступав за проведення аграрної реформи у Фессалії, метою якої було руйнування великих ферм, що існували там з часів панування Османської імперії, та надання земель у володіння місцевим фермерам. 1916 приєднався до Руху національної оборони Елефтеріоса Венізелоса у Фессалоніках, який виступав за вступ до Першої світової війни на боці союзників. Пізніше став губернатором Іонічних островів.
Після Першої світової війни був членом кількох урядів Венізелоса на посадах міністрів транспорту, охорони здоров'я та внутрішніх справ. Коли Венізелос програв вибори 1920 року, Папанастасіу залишився в Греції та критикував консервативні уряди Дімітріоса Ралліса, Ніколаоса Калоєропулоса, Дімітріоса Гунаріса, Ніколаоса Стратоса та Петроса Протопападакіса за погане ведення війни в Малій Азії.
Разом з однодумцями оприлюднив документ під назвою Демократичний Маніфест, який критикував монархію, стверджуючи, що Греція не може жертвувати жодною зі своїх частин заради монарха. За цю публікацію Папанастасіу потрапив до в'язниці.
Після поразки у Другій греко-турецькій війні та падіння уряду Народної партії Папанастасіу сформував власний уряд, який 25 березня 1924 року проголосив Республіку. Це питання було винесено на референдум, і грецький народ проголосував 13 квітня тог ж року за скасування монархії. За часів свого перебування на посту глави уряду Папанастасіу запропонував створити Університет у Фессалоніках, визнати новогрецьку мову загальновживаною, започаткувати освітні центри тощо. 1926 року заснував Демократичний Союз.
З 1926 до 1928 року обіймав посаду міністра сільського господарства.
Папанастасіу вдруге займав прем'єрський пост з травня до червня 1932 року. 1936 був узятий під домашній арешт урядом Іоанніса Метаксаса.
Помер від серцевого нападу 17 листопада 1936 року.
Примітки Редагувати
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Література Редагувати
- Αλέξανδρος Παπαναστασίου: Θεσμοί, Ιδεολογία και Πολιτική στο Μεσοπόλεμο, Αθήνα, 1987, Πολύτυπο (συλλογικός τόμος, πρακτικά συνεδρίου).