Александер ван дер Беллен (нім. Alexander Van der Bellen; нар. 18 січня 1944, Відень) — президент Австрії, австрійський економіст і політик, лідер Партії Зелених (1997—2008).
| Александер ван дер Беллен | |
|---|---|
| нім. Alexander Van der Bellen | |
| Александер Ван дер Беллен | |
| Федеральний президент Австрії | |
| Нині на посаді | |
| На посаді з | 26 січня 2017 |
| Попередник | Гайнц Фішер |
| Лідер Партії Зелених | |
| 1997 — 2008 | |
| Народився | 18 січня 1944 (79 років) Відень, Третій Рейх (зараз Австрія) |
| Відомий як | політик, економіст, викладач університету |
| Місце роботи | Інсбруцький університет, Інсбруцький університет, Social Science Research Center Berlind, Інсбруцький університет, Academy of Public Administrationd, Віденський університет і Віденський університет |
| Громадянство | Австрія |
| Alma mater | Akademisches Gymnasium Innsbruckd (1962), Інсбруцький університет (1966) і University of Innsbruck. 1669 - Wissenschafft Gesellschaftd (1970) |
| Політична партія | Партія Зелених |
| Батько | Alexander Van der Bellend |
| Мати | Alma Van der Bellend |
| У шлюбі з | Doris Schmidauerd |
| Діти | 2 |
| Релігія | лютеранство |
| Нагороди | |
| Підпис | |
| vanderbellen.at | |
| Висловлювання у Вікіцитатах | |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Народився в сім'ї російського голландця — біженців з СРСР.
Предки Олександра Ван-дер-Беллена з боку батька мігрували у Московію близько 1700 року або 1763 року з Голландії. Частина родини втекла з Пскова до Естонії, ще до набуття нею незалежності 1919 року. Родина змінила своє прізвище з «вон дер Беллен» на «Ван дер Беллен» через свої голландське коріння. 1931 року батьки Александра побралися на Сааремаа й оселилися у Таллінні. 1934 року батько Александра став естонським громадянином. Після анексії Радянським союзом Естонії родина Александра залишила країну на початку 1941 року як балтійські німці.
Після таборів для переселенців у Східній Пруссії та у Німеччині батьки Олександра осіли у Відні, де він й народився 1944 року. Коли Червона армія наблизилася до Відня 1944 року, родина Александра втекла до Тироля.
1962 року він закінчив гімназію в Інсбруці. 1970 р. він отримав докторський ступінь у галузі економіки в Інсбруцькому університеті. 1975 р. він отримав габілітацію. Беллен працював викладачем університету, серед іншого, у своїй альма-матер, а також в Берліні. 1980 р. він став професором економіки Віденського університету, з 1990 до 1994 р. був деканом факультету соціальних наук і економіки.
З 1994 до 2012 р. був членом Національної ради, з 1999 до 2008 р. очолював фракцію своєї партії у парламенті. У 2012 р. він був обраний до муніципальної ради Відня.
4 грудня 2016 року, на повторних виборах президента Австрії (переголосування виборів у травні), Александер Ван дер Беллен переміг Норберта Гофера.
2019 року заявив про повернення до Євангелічної Церкви Аугсбургського віросповідання.
Примітки ред.
- ↑ — Österreichisches Parlament, 2012.
- Van der Bellen hat wieder geheiratet / за ред. (not translated to de-at), (not translated to de-at) — 2015.
- https://derstandard.at/2000102281428/Van-der-Bellen-wieder-in-Evangelische-Kirche-eingetreten
- Вибори в Австрії: ультраправий проти ветерана-ліберала. [ 6 грудня 2016 у Wayback Machine.] — ВВС Україна. 3 грудня, 2016.
- ↑ «Weil ich glaube, ich kann's!» Van der Bellen über Präsidenten-Job, Dialekt und Opernball. [ 3 лютого 2019 у Wayback Machine.] Bekannt ist: Er ist gegen Asyl-Obergrenzen und will eine FPÖ-Regierung nicht angeloben. Interview mit Van der Bellen in: Heute.at, 13. Jänner 2016, abgerufen am 26. Mai 2019. (
)Van der Bellen: 'Weil meine Vorfahren väterlicherseits um 1700, zur Zeit Peters des Großen, von Holland nach Russland auswanderten.' - ↑ Herwig G. Höller: Alexander van der Bellen: Ein Flüchtlingskind. [ 25 листопада 2020 у Wayback Machine.] In: Die Zeit, Österreich-Ausgabe, Nr. 14/2016, 28. März 2016, abgerufen am 26. Mai 2019.
- Abweichend zu dem Interview mit Van der Bellen in Heute.at im Jänner 2016 wie vorstehend, vgl. im März 2016 in der Zeitschrift Die Zeit, Österreich-Ausgabe, Nr. 14/2016: Alexander van der Bellen: Ein Flüchtlingskind. Hierin:
Sowie:Begonnen haben soll alles mit einem holländischen Glaser, der, so erzählt es die Familienlegende, 1763 in das Zarenreich zog.Für den Neustart ändert die Familie ihren Namen: Das ‚von‘ wird durch ‚Van‘ ersetzt, man beruft sich auf die holländischen Wurzeln. Im historischen Archiv in Tartu liegt ein Brief, in dem der Vater des früheren grünen Bundessprechers seine Universität darüber aufklärt, dass das holländische ‚Van‘ auf eine bürgerliche Herkunft verweist. In allen offiziellen Dokumenten geben die Familienmitglieder an, Holländer zu sein – vermutlich erwartet man, als Russe benachteiligt zu werden. - Архівна копія на сайті Wayback Machine. (englisch) In: Pressemeldung des Office of the President — Public Relations Department, 24. Mai 2016, abgerufen am 3. Juni 2016, Zitat Präsident Toomas Hendrik Ilves (englisch): However, we are also connected by Estonia on a very personal level. It is unusual that there are two states in Europe where the parents of both presidents were Estonian citizens and – fleeing war and violence – found a new home abroad. I hope that you can visit the Kihelkonna parish in Saaremaa, where your parents were married in 1931, as well as the house at Koidu street in Tallinn where they lived a few years later.— (англ.)
- «Doppelte» Freude in der Heimat von Van der Bellens Eltern. [ 3 лютого 2019 у Wayback Machine.] In: Der Standard, 24. Mai 2016.
- ЄС з тривогою стежить за виборами президента Австрії. [ 6 грудня 2016 у Wayback Machine.] — ВВС Україна. 4 грудня, 2016.
- Праворадикал Хофер знову програв вибори в Австрії. [ 6 грудня 2016 у Wayback Machine.] — ВВС Україна. 4 грудня, 2016.
- . Церковно-Научный Центр "Православная Энциклопедия" (рос.). Архів оригіналу за 22 травня 2019. Процитовано 21 травня 2019.
Посилання ред.
- Президент України привітав обраного Президента Австрії з перемогою на виборах. 07 Грудня 2016 [ 8 грудня 2016 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття про політичного діяча. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |