Академічний театр

Академі́чний теа́тр — почесне звання в СРСР, яке надавало Міністерство культури СРСР театрам, що виробили власні творчі традиції, виховали видатних акторів, створили низку вистав, що здобули широке визнання глядачів і театральної громадськості. Запроваджене у 1919 році.

Звання вперше отримали шість театрів:

• в Москві — Большой, Малий, Художній;
• в Петрограді — Александринський, Маріїнський, Михайлівський.

У 1920 році московські академічні театри були об'єднані в Асоціацію академічних театрів, яка існувала до 1921 року. До неї через деякий час після утворення увійшли і петроградські академічні театри, а також два московські не академічних театри — Камерний і Московський театр для дітей. Асоціація мала свій орган — журнал «Культура театру».

В подальші роки кількість академічних театрів значно зросла. Почесне звання «академічний театр» отримали:

• Державний академічний театр імені Є. Вахтангова (1926);
• Татарський академічний театр імені Галіаскара Камала (1926);
• Узбецький національний академічний драматичний театр (1933);
• Таджицький академічний театр імені Абулкасима Лахуті (1939);
• Латвійський національний театр (1949);
• Національна опера «Естонія» (1950);
• Латвійська національна опера (1956);
• Туркменський театр драми імені Йосипа Сталіна (1956);
• Естонський драматичний театр (1957).

В Україні, станом на 1994 рік, було 11 академічних театрів:

• Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка (1926);
• Одеський національний академічний театр опери та балету (1929);
• Харківський національний академічний театр опери та балету імені Миколи Лисенка (1934);
• Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької (1939);
• Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка (1940);
• Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка (1947);
• Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки (1956);
• Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької (1970);
• Харківський державний академічний драматичний театр імені О. С. Пушкіна (1971)
• Донецький академічний державний театр опери та балету імені Анатолія Солов'яненка (1977);
• Кримський академічний російський драматичний театр імені Максима Горького (1979).

Після розпаду СРСР

Звання «академічний театр» надавалося театрам на пострадянському просторі і після розпаду СРСР.

• Харківський академічний театр музичної комедії (2006);
• Одеський академічний театр музичної комедії імені М. Водяного (2006).

• Ошський Державний академічний узбецький музично - драматичний театр імені Бабура (2004).

Література

• А. Шн. Академический театр [ 21 червня 2017 у Wayback Machine.] // Театральная энциклопедия. Том 1 / Главный редактор С. С. Мокульский — Москва: Советская энциклопедия, 1961.- 1214 стб. (рос.);
• Г. Т. Полозова. Академічний театр // Мистецтво України: Енциклопедія в 5 томах. / А. В. Кудрицький, відповідальний редактор. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 1 : А — В. — С. 27. — ISBN 5-88500-27-1.;
• Г. Т. Полозова, М. В. Стріха. Академічний театр // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — Т. 1 : А. — 823 с. — ISBN 966-02-2075-8.