Айзенберг Олександр Абрамович У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Айзенберг Батько Посада Діти Мати Дужина

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Айзенберг.

Айзенберг Олександр Абрамович

Народився	23 грудня 1898 (4 січня 1899) Біла Церква, Київська губернія, Російська імперія
Помер	1984 Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Діяльність	лікар
Alma mater	Київський медичний інститут
Галузь	терапія, кардіологія
Заклад	Київський медичний інститут Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска ВНМУ Інститут фізіології імені О. О. Богомольця НАН України
Посада	завідувач кафедрою госпітальної терапії
Вчене звання	професор (1941)
Науковий ступінь	доктор медичних наук (1935)
Науковий керівник	Стражеско Микола Дмитрович
Аспіранти, докторанти	Грицюк Олександр Йосипович Гватуа Нонна Акакіївна
Діти	дочка

Олександр Абрамович Айзенберг (також Айзенберґ; 23 грудня 1898 (4 січня 1899)(18990104), Біла Церква — 29 лютого 1984, Київ) — терапевт, доктор медичних наук (1935), професор (1941).

Біографія ред.

Народився у родині зубного лікаря. Блискуче закінчив гімназію, поступив на медичний факультет Університету Св. Володимира, що було виділено в окремий Київський медичний інститут, який він закінчив у 1922 році. Якийсь час він навчався в інтернатурі в клініці, якою керував М. Стражеско. Тривало це недовго, так як Айзенберга направлено на боротьбу з епідемією епідемічного висипного тифу в нинішню Черкаську область. Лікуючи пацієнтів, він тяжко захворів. Хвороба перебігала з ускладненнями, його виходжувала лікар Сара Березницька, яка стала зрештою його дружиною. Певний час продовжував працювати лікарем у Черкаській області.

Надалі 1931 року повернувся в клініку Миколи Стражеска, поступив в аспірантуру. У 1935 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Первинний рак легені». У 1936-му в Харкові вийшла його перша монографія на цю ж тематику. Ввійшов до першого складу створеного 1936 року Стражеском Інституту клінічної медицини. За рекомендацією професора Стражеска монографію верифікували як докторську дисертацію, а Айзенберга він запропонував на завідування кафедрою терапії Вінницького медичного інституту у 1940 році.

Під час німецько-радянської війни 1941 року призваний до армії, був призначений в один з госпіталів Пермі, а згодом стараннями Стражеска переведений до Уфи, де протягом 1941-1943 років виконував обов'язки асистента кафедри факультетської терапії Башкирського медичного інституту. Після повернення до Києва протягом 1943—1949 рр. — старший науковий співробітник відділу клінічної медицини Інституту клінічної фізіології. Декілька років він був членом проблемної комісії Міністерства охорони здоров'я України «Ревматизм і хвороби суглобів». В Інституті клінічної медицини Айзенберг продовжував керувати відділом функціональної діагностики. Тоді його було обрано депутатом Київської міської ради другого скликання. На початку 1950-х років Микола Стражеско тяжко захворів, він обрав Айзенберга своїм лікарем і помер на його руках у 1952 році.

Того ж року Айзенберга було обрано завідувачем кафедри факультетської терапії Київського медичного інституту. Паралельно протягом 1952—1967 років він керував відділенням ревматології Київського НДІ клінічної медицини ім. акад. М. Д. Стражеско.

1958—1973 рр. — завідував кафедрою госпітальної терапії Київського медичного інституту імені О. О. Богомольця.

Наукові роботи присвячені питанням раку легень, рановому сепсису, септичної (агранулоцитарної) ангіни, ревматології, проблемам кардіології. Найвідоміші наукові праці: «О некоторых спорных вопросах в учении об ендокардитах», Первичный рак легкого. К., 1936; «Патология сердечно-сосудистой системы в клинике и эксперементе» 1956, «О патогенезе и этиологии ревматизма» 1961 р.

Учні ред.

Грицюк О. Й.
Гватуа Н. А.
Следзєвська І. К.
Преварський В. П.
Паволоцька Г. М.
 Лещинська Я. С.

Джерела ред.

К. М. Амосова — Айзенберґ Олександр Абрамович, Енциклопедія сучасної України, К., 2001-2016, т. 1-14, т. 1, с. 232 [1] [ 12 лютого 2018 у Wayback Machine.]
Юрий Виленский. Академик Н. Стражеско и профессор А. Айзенберг: моменты дружбы. Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 10 (383), травень 2016 р. (рос.)
^{[недоступне посилання з лютого 2018]}
^{[недоступне посилання з лютого 2018]}