Азо́вське сиді́ння — героїчна оборона донськими і запорізькими козаками Азова від османських військ у 1637—1642 роках.
| Азовське сидіння | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
Пам'ятник козакам в Азові | ||||||
| ||||||
| Сторони | ||||||
| Донські козаки Запорозькі козаки | Османська імперія Кримське ханство | |||||
| Командувачі | ||||||
| Гусейн-паша Хусейн-Делі | ||||||
| Військові формування | ||||||
| ~ 5000-6000 | ~ 120 000 | |||||
| Втрати | ||||||
| ~ 3 000 | ~ 15 000 — 40 000 |
Азов, наприкінці 15 ст. був стратегічно важливою фортецею Туреччини, яка перекривала донським козакам вихід в Азовське море і слугувала базою для турецько-татарських військ у його акваторії.
Спираючись на Азов, захоплений османами 1471 року, кримські і ногайські татари протягом 16 — початку 17 століття робили спустошливі напади на українські та московські землі.
У квітні 1637 року донські козаки, довідавшись про наміри Османської імперії витіснити їх з Дон, вирішили випередити противника і відвоювати фортецю Азов. Скориставшись з внутрішньої боротьби в Кримському ханстві, донські козаки разом із запорожцями 18 червня 1637 року несподівано оточили Азов і після 9 тижнів облоги, заклавши міну в підкоп під мур, здобули фортецю, визволивши близько 2 тисяч невільників. Козаки володіли містом протягом 5 років.
Закінчивши війну з Іраном, османський султан Ібрагім I послав в 1641 році під Азов велике військо. Козаки виявили надзвичайну хоробрість і відбили 24 атаки ворога. Захисники фортеці (5,5 тисяч чоловік в тому числі 800 жінок) витримали облогу 240-тисячної османсько-татарської армії під проводом сераскера Хусейна-Делі. Втративши 70 тисяч чоловік вбитими і пораненими, османи 26 вересня 1641 року відступили після 44-тижневої облоги. Козаки, розуміючи, що власними силами їм не втримати фортецю, звернулися до московського уряду з проханням прийняти Азов під свою владу. Але останній, уникаючи війни із Османською імперією, порадив козакам залишити Азов. Навесні 1642 року козаки зруйнували фортецю і відступили з Азова.
Література Редагувати
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000.
- Довідник з історії України [ 10 квітня 2009 у Wayback Machine.] / За ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К.: Генеза, 1993.
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
Посилання Редагувати
- Азовське сидіння [ 16 травня 2021 у Wayback Machine.] // ВУЕ
- АЗОВСЬКЕ СИДІННЯ [ 25 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України (ЕІУ) на сайті Інституту Історії НАНУ
| Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |