Аглая (харита)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Аглая (значення).

Агла́я (дав.-гр. Αγλαΐα — «святкове сяйво») — молодша з трьох Харит у давньогрецькій міфології, сестра Евфросіни і Талії, дочка Зевса й Евріноми.

Аглая
Божество в	давньогрецька релігія
Батько	Зевс або Геліос
Мати	Еврінома
Брати/сестри	Евфросіна і Thalia^d
Діти	Морфей, Eucleia^d, Eupheme^d, Euthenia^d і Philophrosyne^d
Частина від	Харити
Медіафайли у Вікісховищі

Згідно з Гесіодом, Аглая — наймолодша з Харит, трьох дочок Зевса та океаніди Евріноми. Міфограф Аполлодор, натомість, стверджує, що Харити — це дочки Зевса та Евномії, богині порядку і законослухняності.

Старшими сестрами Аглаї є Евфросіна, богиня радості та веселощів, і Талія, богиня свят і бенкетів. Разом вони відомі як Харити в грецькій міфології або Грації в римській міфології і наглядали за танцями і бенкетами. Вони були почетом Афродіти, а Аглая інколи виконувала роль її посланниці.

Аглая вважається дружиною Гефеста, часто фігуруючи як другий його шлюб після розлучення з Афродітою, яка зрадила йому з Аресом. Аглая народила від Гефеста чотирьох дочок: Евклею («хороша репутація»), Ефимію («визнання»), Евтенію («достаток») і Філофросіну («гостинність»).

На честь Аглаї названо астероїд 47 Аглая, відкритий в 1857 році.

Див. також

• Харити

Примітки

1. Паулі-Віссова, s.v. Aglaea (1); Hard, pp. 167, 208; Smith, s.v. Charis; Гесіод, Теогонія 945.
2. Паулі-Віссова, s.v. Charites (Graces).
3. Гесіод, Теогонія 907; Apollodorus, 1.3.1.
4. Піндар, Olympian Ode 14.1–20.
5. Нонн Панополітанський, Діонісіака 24.261 ff.
6. Гесіод, Теогонія 945; Орфізм fr. 182 Kern, p. 213.
7. Schmadel, Lutz (5 серпня 2003). Dictionary of Minor Planet Names (англ.). Springer Science & Business Media. ISBN 978-3-540-00238-3. 

Бібліографія

• Apollodorus, The Library with an English Translation by Sir James George Frazer, F.B.A., F.R.S. in 2 Volumes, Cambridge, MA, Harvard University Press; London, William Heinemann Ltd. 1921. ISBN 0-674-99135-4. Online version at the Perseus Digital Library. Greek text available from the same website.
• Bell, Robert E., Women of Classical Mythology: A Biographical Dictionary, ABC-CLIO, 1991. ISBN 978-0-874-36581-8. Internet Archive.
• Brill's New Pauly: Encyclopaedia of the Ancient World. Antiquity, Volume 1, A-Ari, editors: Hubert Cancik, Helmuth Schneider, Brill, 2002. ISBN 978-90-04-12258-1. Online version at Brill.
• Grimal, Pierre, The Dictionary of Classical Mythology, Wiley-Blackwell, 1996. ISBN 978-0-631-20102-1. Internet Archive.
• Hard, Robin, The Routledge Handbook of Greek Mythology: Based on H.J. Rose's «Handbook of Greek Mythology», Psychology Press, 2004. ISBN 978-0-415-18636-0. Google Books.
• Гесіод, Теогонія from The Homeric Hymns and Homerica with an English Translation by Hugh G. Evelyn-White, Cambridge, MA.,Harvard University Press; London, William Heinemann Ltd. 1914. Online version at the Perseus Digital Library.
• Kern, Otto, Orphicorum Fragmenta, Berlin, 1922. Internet Archive.
• Nonnus of Panopolis, Діонісіака translated by William Henry Denham Rouse (1863—1950), from the Loeb Classical Library, Cambridge, MA, Harvard University Press, 1940. Online version at the Topos Text Project.
• Піндар, Odes translated by Diane Arnson Svarlien. 1990. Online version at the Perseus Digital Library.
• Pindar, The Odes of Pindar including the Principal Fragments with an Introduction and an English Translation by Sir John Sandys, Litt.D., FBA. Cambridge, MA., Harvard University Press; London, William Heinemann Ltd. 1937. Greek text available at the Perseus Digital Library.
• Smith, William; Словник грецької та римської біографії та міфології, London (1873). «Charis».