Агадірська криза, Друга Марокканська криза, Panthersprung — загострення міжнародних відносин перед Першою світовою війною, викликана прибуттям німецького канонерського човна Пантера у марокканський порту Агадір 1 липня 1911 року.
| Агадірська криза | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
Канонерський човен Пантера в Агадірській гавані | ||||||
| ||||||
| Сторони | ||||||
| Німецька Імперія Австро-Угорщина | Велика Британія Франція Росія Італія Іспанія |
| Статті на тему |
| Франко-туніська війна |
Передумови Редагувати
Англо-німецька напруженість була викликана частково через гонку озброєнь між Німеччиною і Великою Британією — спробу Німеччини перевершити Велику Британію у військово-морському флоті. Дії Німеччини були спрямовані на перевірку відносин між Англією і Францією, а також підтримки вимог про компенсацію зростаючого французького впливу у Північній Африці, де панування Франції попередньо було підтверджено у 1906 році на Альхесіраській конференції під час Танжерської кризи.
Хронологія подій Редагувати
Марокканське повстання і Пантера Редагувати
У 1911 р. в Марокко спалахнуло повстання проти султана, Абд аль Хафіза. У квітні 1911, султан був обложений у своєму палаці в Фесі. Франція направила літючий загін в кінці квітня 1911 року, щоб допомогти придушити повстання, під приводом захисту європейців і їх майна. 5 червня 1911 іспанці окупували Лараше і Ксар-ель-Кебір. 1 липня 1911, німецький канонерський човен Пантера прибув у порт Агадір. Негайно послідувала негативна реакція з боку Франції і Великої Британії.
Британська участь Редагувати
На початку літа 1911, Британія намагалися утримати Францію від прийняття поспішних заходів і відрадити її від відрядження військ у Фес. Зусилля не увінчалися успіхом, але сер Едвард Грей міністр закордонних справ Великої Британії, вважав, що його руки були зв'язані, і що він був змушений підтримати Францію. Уряд Британії висловив неспокій після прибуття Пантери в Марокко. Британія вважала, що німці намагатимуться створити військово-морську базу на Атлантиці у Агадірі.Королівський флот мав військово-морську базу в Гібралтарі на півдні Іспанії. Британія була стурбована тим, що німці, можливо матимуть базу в Атлантиці і можливість відрядження лінкорів в Марокко в разі війни. Уряд Британії підтримав Францію, як і під час Першої Марокканської кризи знову підтвердив Англо-французьку угоду, 1904.
Переговори Редагувати
7 липня німецький посол у Парижі повідомив французькому уряду, що Німеччина не має ніяких територіальних устремлінь в Марокко і буде вести переговори щодо французького протекторату на основі «компенсації» Німеччині у Французькому Конго і забезпечення її економічних інтересів у Марокко. Німецькі умови, на 15 липня, містили пропозицію поступитися північною частиною Французького Камеруну і Того, а також всього Французького Конго.
21 липня Девід Ллойд Джордж виступив з промовою, в якій він заявив, що національна честь дорожча, ніж мир. Промова була інтерпретована Німеччиною як попередження, що вона не може нав'язувати необґрунтовані вимоги Франції.
Франко-німецькі переговори були розпочаті 9 липня 1911 і завершені підписанням Феського договору 4 листопада, згідно з яким Німеччина прийняла панування Франції в Марокко в обмін на Новий Камерун. Терен був частково болотистий, з розповсюдженням сонної хвороби, хоча і надавав Німеччині вихід до річки Конго. Також у рамках договору, Німеччина поступилася на користь Франції невеликою ділянкою території на південний схід від Форт Ламі, наразі частина Чаду.
Післямова Редагувати
Франція згодом створила повний протекторат над Марокко (30 березня, 1912), скасовуючи навіть формальну незалежність країни.
Результат був зворотний від очікуваного: натомість, щоб залякати Францію по відношенню до Німеччини, основний результат був у підвищенні британського страху і ворожості і зміцнив військову унію Великої Британії і Франції, що призвело в кінцевому підсумку до Першої світової війни.
У сучасній Німеччині, Агадірська криза як і раніше найвідоміший приклад дипломатії канонерок. «Стрибок Пантери» став популярною фразою, що характеризує будь-яку демонстрацію сили, особливо непотрібну.
Криза призвела до підписання Англією та Францією угоди, де Королівський флот мав захистити північне узбережжя Франції від німецького нападу.
Примітки Редагувати
- (PDF). The New York Times. July 6, 1911. Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 27 листопада 2007.
- The Morocco Crisis of 1911. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 27 листопада 2007.
Посилання Редагувати
- Агадірська криза [ 25 вересня 2020 у Wayback Machine.] // ВУЕ