Август Гірт (нім. August Hirt, 28 квітня 1898, Мангайм — 2 червня 1945) — німецький антрополог і анатом, штурмбанфюрер СС, глава анатомічного інституту СС в Страсбурзі, керівник медичних програм Аненербе, воєнний злочинець.
| Август Гірт | |
|---|---|
| нім. August Hirt | |
| Народився | 29 квітня 1898 Мангайм, Велике герцогство Баден, Німецька імперія |
| Помер | 2 червня 1945 (47 років) Шлухзе |
| Країна | Німеччина Швейцарія Німецька імперія Веймарська республіка Німеччина |
| Діяльність | лікар, мучитель, викладач університету, наглядач концентраційного табору, політик, анатом |
| Галузь | медицина, антропологія і human subject research projectd |
| Alma mater | Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла |
| Науковий ступінь | доктор медичних наук і доктор наук |
| Знання мов | німецька |
| Заклад | Франкфуртський університет, Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла і Грайфсвальдський університет |
| Учасник | Перша світова війна |
| Членство | Militant League for German Cultured і Burschenschaft Normannia zu Heidelbergd |
| Військове звання | Штурмбанфюрер |
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини |
| Нагороди | |
|
Біографія ред.
Походження і академічна кар'єра ред.
Август Гірт народився в 1898 році в Мангеймі в сім'ї підприємця-швейцарця. Відвідував гімназію Карла-Фрідріха в Мангеймі. У 1914 році, ще будучи гімназистом, записався добровольцем в армію. Учасник Першої світової війни, в жовтні 1916 року був поранений в голову. Здобув медичну освіту в Гайдельберзькому університеті. У 1921 році отримав німецьке громадянство.
У 1922 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Прикордонний стовбур симпатикуса у деяких динозаврів», в 1925 році — докторську дисертацію на тему «Про напрямок волокон ниркових нервів». Працював професором анатомії. З 1936 року — директор анатомічного інституту університету Грайфсвальда, в 1938 році перейшов на ту ж посаду у Франкфурті, а в 1941 році обійняв посаду директора анатомічного інституту університету Страсбурга.
Участь в скоєнні військових злочинів ред.
1 квітня 1933 року Гірт вступив в СС (посвідчення № 100 414), а 1 травня 1937 року — в НСДАП. Був особисто знайомий з Генріхом Гіммлером. У 1939 був відряджений до Берлінської військово-медичної академії, де досліджував терапевтичний вплив тріпофлавіна при ураженні іпритом. З початком Другої світової війни в тому ж році був призваний в Вермахт, служив старшим військовим лікарем.
У липні 1942 року, з утворенням Інституту наукових досліджень цільового військового значення в складі Аненербе, Гірт зайняв у ньому Відділ «H» (Hirt). Щоб уникнути повторного призову в Вермахт, перейшов у війська СС. З 1 березня 1942 року — у складі Особистого штабу рейхсфюрера СС. Гірт ставив досліди з іпритом на тваринах і на собі, в результаті одного з експериментів сам опинився в лікарні з крововиливом в легені. Після початку Другої світової війни замість тварин Гірт став використовувати в дослідах в'язнів концтаборів. У 1942—1943 роках, за свідченням капо концтабору Нацвайлер-Штруттгоф Фердинанда Голля, через досліди Гірта пройшло 150 осіб, з яких 7 або 8 померло, а решта були відправлені в інші концтабори.
В анатомічному інституті в Страсбурзі Гірт працював над науковим обґрунтуванням нацистських расових теорій. Інститут працював в тісній співпраці з Аненербе. Для своїх расових досліджень Гірт створив велику антропологічну колекцію зі скелетів, черепів і окремих фрагментів тіл, яка пізніше була виявлена союзними військами в коморі його лабораторії. Як «робочий матеріал» використовувалися убиті в спеціально збудованій для експериментів газовій камері в'язні Аушвіца різних національностей: 109 євреїв (79 чоловіків і 30 жінок), 2 поляка і 4 «азіата» (з числа радянських військовополонених).
Після війни ред.
Після звільнення Страсбурга Гірт з дочкою в листопаді 1944 року втік від наступаючих військ союзників у Тюбінген. Переховувався в Шварцвальді під виглядом селянина. Наклав на себе руки (застрелився). Проте, його пошуки тривали до кінця 1950-х рр. У Франції Гірт в 1963 році заочно був засуджений до смертної кари.
Нагороди ред.
Образ в масовій культурі ред.
Можливо, саме він був зображений Фрідріхом Дюрренматтом в романі «Підозра» під ім'ям нацистського військового злочинця, доктора Фріца Емменбергера.
Примітки ред.
- https://www.leo-bw.de/web/guest/detail/-/Detail/details/PERSON/wlbblb_personen/119339005/person
- http://www.statistik-bw.de/LABI/PDB.asp?ID=119339005
- Drüll D. Heidelberger Gelehrtenlexikon 1803–1932 — Springer Science+Business Media, 1986. — С. 115. — doi:10.1007/978-3-642-70760-5
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119339005 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Burschenschafter-Stammrolle: Verzeichnis der Mitglieder der Deutschen Burschenschaft nach dem Stande vom Sommer-Semester 1934 — B: Willy Nolte, 1934.
- ↑ Axis History Forum - Information. forum.axishistory.com. Процитовано 30 серпня 2019.
Література ред.
- Udo Benzenhöfer: August Hirt — Verbrecherische Menschenversuche mit Giftgas und «terminale» Anthropologie. In: Udo Benzenhöfer (Hrsg.): Mengele, Hirt, Holfelder, Berner, von Verschuer, Kranz: Frankfurter Universitätsmediziner der NS-Zeit. Klemm & Oelschläger, Münster 2010, ISBN 978-3-932577-97-0, S. 21–42.
- Ernst Klee: Auschwitz, die NS-Medizin und ihre Opfer. 3. Auflage. Fischer, Frankfurt am Main 1997, ISBN 3-10-039306-6.
- Michael H. Kater: Das «Ahnenerbe» der SS 1935—1945. Ein Beitrag zur Kulturpolitik des Dritten Reiches. Oldenbourg, München 1998, ISBN 3-486-55858-7.
- Hans-Joachim Lang: Die Namen der Nummern. Wie es gelang, die 86 Opfer eines NS-Verbrechens zu identifizieren. Hoffmann & Campe, Hamburg 2004, ISBN 978-3-455-09464-0.
- Hans-Joachim Lang: Die Frauen von Block 10. Medizinische Versuche in Auschwitz. Hoffmann & Campe, Hamburg 2011, ISBN 978-3-455-50222-0.
- Hans-Joachim Lang: Eine Schädelstätte moderner Forschung. In: Frankfurter Allgemeine Zeitung. 20. Februar 2019
- Klaus Morath: Der einsame Tod des Nazi-Arztes. In: Frankfurter Rundschau. 15. November 2018.
- Katrin Müßig: Prof. Dr. med. August Hirt 1898—1945. Leben und Werk. Regensburg, Univ., med. Diss. 2014.
- Angelika Uhlmann: August Hirt und seine Mitarbeiter Kiesselbach, Wimmer und Mayer. Die Karrieren vor der Reichsuniversität Straßburg. Rev. Allem. Pays Lang. Allem. 43 (3) 2011, S. 333—340.
- Patrick Wechsler: La Faculté de Medecine de la «Reichsuniversität Straßburg» (1941—1945) a l'heure nationale-socialiste. Straßburg 1991, S. 126—129