Абсолю́тна іде́я — у деяких філософських системах об'єктивного ідеалізму — надприродне, нічим не зумовлене (саме собою) духовне начало, «божественна думка», надсуб'єктивний розум, який породжує реальний/ матеріальний світ.
Наприклад, у системі Георга Гегеля абсолютна ідея виступає, як першооснова всього сущого, а природа, людина, людське суспільство і мислення — як різні форми існування абсолютної ідеї, як її втілення.
Література Редагувати
- Філософський словник / за ред. В. І. Шинкарука. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К. : Головна ред. УРЕ, 1986.
- М. Булатов. Принцип єдності мислення і буття // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 519. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
Посилання Редагувати
- Абсолютна ідея [ 15 серпня 2020 у Wayback Machine.] // ВУЕ
| Це незавершена стаття з філософії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |