Абдулраза́к Гурна́ (англ. Abdulrazak Gurnah; нар. 20 грудня 1948, Занзібар, Танзанія) — англомовний британський прозаїк танзанійського походження; член Королівського літературного товариства. Найвідоміші з його романів — «Рай» (1994), який потрапив до короткого списку Букерівської премії і премії Вітбріда, «Дезертирство» (2005) та «Біля моря» (2001), який отримав книжкову премію газети Лос-Анджелес Таймс. Був удостоєний Нобелівської премії 2021 року «за безкомпромісне та співчутливе вивчення наслідків колоніалізму та долі біженця у прірві між культурами та континентами».
Абдулразак Гурна | |
---|---|
Abdulrazak Gurnah | |
Ім'я при народженні | Abdulrazak Gurnah |
Народився | 20 грудня 1948[…] (74 роки) Занзібар (місто), Занзібар, Танзанія |
Громадянство | Велика Британія |
Національність | занзібарець |
Діяльність | прозаїк-романіст, викладач університету, прозаїк, редактор, письменник |
Сфера роботи | postcolonial literatured, літературна діяльністьd і редагування |
Alma mater | Кентський університет і Лондонський університет |
Мова творів | англійська |
Роки активності | 1987 — тепер. час |
Жанр | проза |
Magnum opus | Desertiond, Paradise[d], Gravel Heartd, By the Sead, The Last Giftd, Pilgrims Wayd, Admiring Silenced, Dottied і Memory of Departured |
Членство | Королівське літературне товариство |
Нагороди | член Королівського літературного товариства[d] (2006) |
| |
Абдулразак Гурна у Вікісховищі | |
Висловлювання у Вікіцитатах |
Життя і кар'єра ред.
Абдулразак Гурна народився 20 грудня 1948 року на острові Занзібар біля узбережжя Східної Африки. Переїхав до Великої Британії студентом у 1968 р. Спочатку навчався в Коледжі Крайст-Черч, Кентербері[en], дипломи якого на той час присуджував Лондонський університет.
Гурна керував дослідницькими проектами, присвяченими творчості Рушді, Найпола, Г. В. Десані[en], Ентоні Берджеса, Джозефа Конрада, Джорджа Ламмінга[en] та Ямайки Кінкейд[en].
У жовтні 2021 року він був удостоєний Нобелівської премії з літератури 2021 ріку «за безкомпромісне та співчутливе вивчення наслідків колоніалізму та долі біженця у прірві між культурами і континентами».
Твори ред.
Романи ред.
- «Пам’ять про відбуття» (Memory of Departure — 1987)
- «Шлях паломників» (Pilgrims Way — 1988)
- «Дотті» (Dottie — 1990)
- «Рай» (Paradise — 1994) (у шортлисті на Букерівську премію та Costa Book Awards)
- «Милуючись тишею» (Admiring Silence — 1996)
- «Біля моря» (By the Sea — 2001) (в лонглисті на Букера та шортлисті премії «Лос-Анджелес таймс»)
- «Дезертирство» (Desertion — 2005)
- «Останній подарунок» (The Last Gift — 2011)
- «Рінисте серце» (Gravel Heart — 2017)
- «Посмертя» (Afterlives — 2020)
Оповідання ред.
- «Моя мати жила на фермі в Африці» (My Mother Lived on a Farm in Africa — 2006)
Переклади українською ред.
- Абдулразак Ґурна. Пам’ять про відбуття. Переклад з англійської Гєника Бєлякова. – Київ: Комубук, 2023 (анонс видавництва).
Примітки ред.
- Deutsche Nationalbibliothek Record #120520435 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- CONOR.Sl
- MAK
- https://www.youm7.com/story/2021/10/7/فوز-التنزانى-عبد-الرزاق-جرنة-بجائزة-نوبل-فى-الأدب-لعام/5487602
- . Архів оригіналу за 11 жовтня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021.
- . Архів оригіналу за 11 жовтня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021.
- ↑ Czech National Authority Database
- https://rsliterature.org/fellow/abdulrazak-gurnah-3/
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Gurnah, «A Note on the Author.» In Desertion, London: Bloomsbury, 2006, p. 263.
- ↑ . NobelPrize.org (амер.). Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. Процитовано 7 жовтня 2021.
- Loimeier, Manfred (30 серпня 2016). . У Ruckaberle, Axel. Metzler Lexikon Weltliteratur: Band 2: G–M (нім.). Springer. с. 82–83. ISBN 978-3-476-00129-0. Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. Процитовано 7 жовтня 2021.
- King, Bruce (2004). У Bate, Jonathan. The Oxford English Literary History 13. Oxford: Oxford University Press. с. 336. ISBN 978-0-19-957538-1. OCLC 49564874.
- . Архів оригіналу за 19 червня 2018. Процитовано 7 жовтня 2021.
- Hand, Felicity (15 березня 2015). . Critique: Studies in Contemporary Fiction (англ.) 56 (2): 223–240. ISSN 0011-1619. doi:10.1080/00111619.2014.884991. Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. Процитовано 7 жовтня 2021.
- Mirmotahari, Emad (May 2013). . English Studies in Africa (англ.) 56 (1): 17–27. ISSN 0013-8398. doi:10.1080/00138398.2013.780679. Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. Процитовано 7 жовтня 2021.
- Lewis, Simon (May 2013). Postmodern Materialism in Abdulrazak Gurnah's Dottie : Intertextuality as Ideological Critique of Englishness. English Studies in Africa (англ.) 56 (1): 39–50. ISSN 0013-8398. doi:10.1080/00138398.2013.780680.
- ↑ Kohler, Sophy (4 травня 2017). 'The spice of life': trade, storytelling and movement in Paradise and By the Sea by Abdulrazak Gurnah. Social Dynamics (англ.) 43 (2): 274–285. ISSN 0253-3952. doi:10.1080/02533952.2017.1364471.
- Olaussen, Maria (May 2013). The Submerged History of the Indian Ocean in Admiring Silence. English Studies in Africa (англ.) 56 (1): 65–77. ISSN 0013-8398. doi:10.1080/00138398.2013.780682.
- Mars-Jones, Adam (15 травня 2005). . The Observer (англ.). Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 7 жовтня 2021.
- Kaigai, Kimani (May 2013). At the Margins: Silences in Abdulrazak Gurnah's Admiring Silence and The Last Gift. English Studies in Africa (англ.) 56 (1): 128–140. ISSN 0013-8398. doi:10.1080/00138398.2013.780688.
- Bosman, Sean James (3 липня 2021). 'A Fiction to Mock the Cuckold': Reinvigorating the Cliché Figure of the Cuckold in Abdulrazak Gurnah's By the Sea (2001) and Gravel Heart (2017). Eastern African Literary and Cultural Studies (англ.) 7 (3): 176–188. ISSN 2327-7408. doi:10.1080/23277408.2020.1849907.
- Mengiste, Maaza (30 вересня 2020). . The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 14 вересня 2021. Процитовано 7 жовтня 2021.
- Абдулразак Ґурна. Пам’ять про відбуття. Переклад з англійської Гєника Бєлякова
Посилання ред.
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Абдулразак Гурна |
- Ганна Улюра: Хто отримав літературну Нобелівку? Абдулразак Ґурна воліє не називатися письменником (07.10.2021) [ 8 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
- Богдана Романцова: Біженці, відчай і ностальгія. Хто такий Абдулразак Ґурна і за що він отримав Нобелівську премію з літератури (07.10.2021) [ 7 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
Література ред.
- Ілля Прокопенко. Маємо пережити свої історичні травми, виписати їх і осмислити // Країна. — 2021. — 28 жовтня. — С. 10-12.