Ісмет Іненю Мустафа Ісме т Іненю Мустафа Ісмет Іньоню тур Mustafa ismet inönü 24 вересня 1884 Ізмір Османська імперія 25

Мустафа́ Ісме́т Іненю́, Мустафа Ісмет Іньоню, (тур. Mustafa İsmet İnönü, 24 вересня 1884, Ізмір, Османська імперія — 25 грудня 1973, Анкара, Туреччина) — турецький державно-політичний діяч, дипломат.

Ісмет Іненю тур. Mustafa İsmet İnönü
тур. İsmet İnönü
Ісмет Іненю тур. Mustafa İsmet İnönü
Прем'єр-міністр Туреччини
1923 — 1924
Президент	Мустафа Кемаль Ататюрк
Попередник	Алі Фетхи Ок'яр
Наступник	Алі Фетхи Ок'яр
Прем'єр-міністр Туреччини
1925 — 1937
Віцепрезидент	Мустафа Кемаль Ататюрк
Попередник	Алі Фетхи Окьяр
Наступник	Махмуд Джеляль Баяр
2-й Президент Туреччини
1938 — 1950
Попередник	Мустафа Кемаль Ататюрк
Наступник	Махмуд Джеляль Баяр
Народився	24 вересня 1884(1884-09-24) Ізмір, Османська імперія
Помер	25 грудня 1973(1973-12-25) (89 років) Анкара, Туреччина
Похований	Аниткабір :
Відомий як	політик, дипломат, військовослужбовець
Громадянство	Туреччина
Національність	турок
Alma mater	Османський військовий коледж^d
Політична партія	Республіканська народна партія
У шлюбі з	Мевхібе Іньоню^d
Діти	Özden Toker^d, Ердал Іненю і Ömer İnönü^d
Релігія	сунізм
Підпис
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис Редагувати

Народився 24 вересня 1884 в Ізмірі. Закінчив військово-артилерійське училище.

З 1914 — брав участь у бойових діях в Месопотамії під час Першої світової війни у званні полковника. Командував 4-ю армією в Османській Сирії.

З 1918 — заступник військового міністра Османської Імперії, голова комісії з підготовки мирного договору з Антантою.

У 1919—1922 — під час турецько-грецької війни Мустафа Ісмет прославився в битві при Іненю, на честь якої отримав після введення прізвищ у Туреччині прізвище Іненю. За цю перемогу отримав титул паши. Його діяльність призвели до перемоги над греками на Сакарії.

У 1922—1924 — міністр закордонних справ Туреччини.

У 1923—1937 — після заснування Турецької Республіки став її першим Прем'єр-міністром.

З 11.11.1938 по 22.05.1950 — після смерті Ататюрка був обраний Президентом Туреччини.

З 1938 по 1972 — очолював та був одним із засновників, разом із Ататюрком, Республіканської народної партії.

З 20.11.1961 по 21.02.1965 — у результаті державного перевороту в Туреччині, організованого рядом вищих офіцерів на чолі з генералом Джемалем Гюрселем, став Прем'єр-міністром Туреччини.

У 1965—1972 — після поразки на виборах від Партії Справедливості покинув уряд і займався партійною діяльністю.

25 грудня 1973 — помер в Анкарі.

Посилання Редагувати

Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X