Іскрицький Михайло Андрійович (нар. 18 червня 1873 — 10 березня 1931) — громадсько-політичний діяч Російської імперії українського походження.
| Іскрицький Михайло Андрійович | |
|---|---|
| Михаи́л Андре́евич Искрицкий | |
| | |
| Народився | 18 червня 1873 Чернігів |
| Помер | 10 березня 1931 (57 років) м. Марсель, Франція |
| Громадянство | |
| Діяльність | політик |
| Alma mater | Училище правознавства |
| Посада | депутат Державної думи Російської імперії[d] |
| Автограф | |
| Нагороди | |
| | |
|
Життєпис Редагувати
Походив з козацько-старшинського роду Іскрицьких із Гетьманщини, відомого ще від XVII ст. На початку XX ст. володів маєтками у Стародубському та Суразькому повітах колишнього Стародубського полку Гетьманщини.
Після закінчення Імператорського училища правознавства в 1895 році, вступив на службу по міністерству юстиції в округ Віленської судової палати, де обіймав посади секретаря окружного суду і судового слідчого.
У 1898 році оселився в родовому маєтку і присвятив себе веденню господарства та громадській діяльності. Обирався предводителем дворянства Суразького повіту (1898–1917) та почесним мировим суддею Суразького повіту (з 1898). Мав чин дійсного статського радника (1914).
У лютому 1907 року був обраний членом II Державної думи від Чернігівської губернії. Входив до групи мирного оновлення, був членом комісій по складанню Наказу про свободу совісті. У жовтні того ж року був обраний до Державної думи III скликання. Входив до фракції октябристів, був товаришем секретаря Думи. Був членом комісій з місцевого самоврядування, а також доповідачем земельної комісії та секретарем комісії з Наказу.
У 1919 році емігрував до Франції. У 1920 році виступав з доповіддю на нараді колишніх членів Державної думи в Парижі, через рік проводив збори тимчасового бюро Російського парламентського комітету. Був обраний першим головою Російського емігрантського комітету, був особливим уповноваженим Російського товариства Червоного Хреста та головою РОКК в Марселі.
Помер в 1931 році в Марселі.
Родина Редагувати
Був одружений з княжною Анастасією Петрівною Шаховською (1881–1968), дочкою члена Державної думи від Тульської губернії князя Петра Івановича Шаховського.
Нагороди Редагувати
- Орден Святого Станіслава 2-го ст. (1902);
- Орден Святої Анни 2-й ст. (1905);
- Орден Святого Володимира 4-го ст. (1908).
- медаль «В пам'ять 300-річчя царювання дому Романових» (1913)
Посилання Редагувати
- Список гражданским чинам четвёртого класса на 1915 год. — Пг., 1915. — С. 2546. (рос.)
- Пашенный Н. Л. Императорское Училище Правоведения и Правоведы в годы мира, войны и смуты. — Мадрид, 1967. (рос.)
- Государственная дума Российской империи: 1906–1917. — Москва: РОССПЭН, 2008. (рос.)
- Мнухин Л., Авриль М., Лосская В. Российское зарубежье во Франции 1919–2000. . Москва, 2008. (рос.)
- Боиович М. М. Члены Государственной думы (Портреты и биографии). Второй созыв. М, 1907. — С. 398. (рос.)