Фазі́ль Абду́лович Ісканде́р (рос. Фази́ль Абду́лович Исканде́р; 6 березня 1929, м. Сухумі, Абхазія, Грузинська РСР, СРСР — 31 липня 2016, Москва) — абхазький письменник.
| Фазіль Абдулович Іскандер | |
|---|---|
| Фазіль Іскандер | |
| Народився | 3 березня 1929 Сухумі, Абхазія, Грузинська РСР, СРСР |
| Помер | 31 липня 2016 (87 років) Передєлкіно, Москва ·зупинка серця |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Громадянство | СРСР, Росія |
| Діяльність | поет, прозаїк |
| Сфера роботи | література |
| Alma mater | Літературний інститут імені Горького (1954) |
| Мова творів | російська |
| Роки активності | 1957 — 2016 |
| Жанр | мемуари, сатира, притча, есе, афоризм |
| Членство | СП СРСР і Баварська академія витончених мистецтв |
| Автограф | |
| Нагороди | |
| Сайт: faziliskander.com | |
| | |
| Іскандер Фазіль Абдулович у Вікісховищі | |
| Висловлювання у Вікіцитатах |
Найбільшу відомість отримав завдяки роману «Сандро з Чегема»[ru], у якому барвисто та іронічно описав життя людей Кавказького регіону у період від початку 20-го ст. до 1970-х років.
Деякі критики трактують напрямок творчості письменника як магічний реалізм. Свої твори писав російською мовою. Проживав у Москві.
Життя та творчість ред.
Батько майбутнього літератора був іранцем за походженням. 1938-го його було вислано з СРСР, тож хлопчик ріс у родичів по материнській (абхазькій) лінії.
Закінчив російську школу в Абхазії з золотою медаллю. Вступив до Московського Бібліотечного інституту, 1951-го перевівся до Літературного інституту ім. А. М. Горького (закінчив 1954-го). Згодом працює журналістом у Курську та Брянську. У 1955-му став редактором абхазького відділення Держвидаву.
Друкуватися почав 1952 року. Регулярно публікував вірші у журналі «Літературна Абхазія». Перший збірник віршів «Гірські стежки» (Горные тропы) вийшов у Сухумі 1957 року. Далі були видані «Доброта землі» (1959), «Зелений дощ» (1960), «Діти Чорномор'я» (1961), «Молодість моря» (1964). З 1962-го року твори письменника починає публікувати журнал «Юність». В 1966 з цих розповідей автор формує першу книжку «Заборонений плід» (Запретный плод).
По-справжньому широку популярність Фазілю Іскандеру приніс роман «Сузір'я Козлотура» (Созвездие Козлотура) (1966) — гротескний сатирико-фантастичний твір, що викриває типові явища радянських часів: чергові «починання» і «рекорди», та розповідає про Абхазьке село, якому для збільшення продуктивності наказано негайно розпочати схрещення козла з туром. Незвичайний сплав літературного етнографізму, різнопланового гумору, «камерного» ліризму та соціально-політичного викриття, який яскраво проявляється у цій повісті характерний і для інших творів письменника. Найхарактернішим авторським стилем виділяється ряд розповідей, наголовніша з яких «Сандро з Чегема»[ru] (1973—1988), про народного героя Сандро. Герой претендує на роль, споріднену образам Тіля Уленшпігеля та Ходжі Насреддіна — дотепника та мудреця, виразника національного характеру. Проблема катастрофічної розбіжності патріархального світу національної «окраїни» та радянської «метрополії» з її політичним та економічним диктатом висвічується також в «дитячих», просякнутих, як і вся творчість Іскандера, автобіографічно-мемуарними мотивами, повістях та оповіданнях про Чіка («День Чіка» (1971), «Захист Чіка» (1983)).
В 1979-му для альманаху «Метрополь» письменник видав сатиру «Маленький гігант великого сексу». Великий успіх отримала повість-казка у дусі та стилістиці світової антиутопії ХХ ст. «Кролі та удави» (Кролики и удавы). 1993-го року виходить у світ роман «Людина та її околиці» (Человек и его окрестности). 1995-го публікується оповідання «Софічка».
Сюжет багатьох книг Фазіля Абдуловича розгортається у селі Чегем, де автор провів своє дитинство.
Сім'я ред.
Одружений з 1960 року. Дружина — поетеса Антоніна Хлєбнікова (Іскандер). Діти — син і дочка. Навесні 2011 р. — з нагоди відзначення золотого весілля — Фазіль та Антоніна Іскандер випустили спільну книгу віршів «Сніг і виноград» (рос. Снег и виноград).
Нагороди та премії ред.
- Державна премія СРСР (1989) — за роман «Сандро з Чегема»[ru]
- Пушкінська премія (1993)
- Державна премія Російської Федерації (Государственная премия Российской Федерации) (1994)
- Премія «Тріумф» (1999)
- Орден «Честь і слава» (Абхазія) 1-го ступеня (18 червня 2002)
- Орден За заслуги перед Батьківщиною III ступеня (Орден «За заслуги перед Отечеством») (2004)
- Орден За заслуги перед Батьківщиною IV ступеня (2009)
Фільмографія ред.
- 1969 — «Час щасливих знахідок» (Время счастливых находок) — автор сценарію
- 1986 — «Чегемський детектив» — автор сценарію
- 1989 — «Злодії в законі» (Воры в законе)— за мотивами оповідань «Бармен Адгур», «Чегемська Кармен»
- 1989 — «Бенкети Вальтасара» (Пиры Валтасара)— за мотивами розділу «Бенкети Вальтасара» з роману «Сандро з Чегема»
- 1991 — «Розлучимося, поки хороші» (Расстанемся, пока хорошие)— за мотивами оповідання «Дудка старого Хасана»
- 1992 — «Маленький гігант великого сексу»— за мотивами повісті «О, Марат»
Див. також ред.
- 5615 Іскандер — астероїд, названий на честь письменника.
Примітки ред.
- L’écrivain Fazil Iskander est mort / J. Fenoglio — Paris: Societe Editrice Du Monde, 2016. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Fazil Iskander |
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Іскандер Фазіль Абдулович |
- Твори Фазіля Іскандера на Lib.ru (рос.) [ 18 квітня 2009 у Wayback Machine.]
- Фазиль Искандер ушел из Чегема [ 3 серпня 2016 у Wayback Machine.] В Москве похоронили знаменитого писателя // «Коммерсантъ» от 02.08.2016, 16:12