Іоасаф Лелюхін (офіційно Віталій Михайлович Лелюхін; 28 квітня 1903, село Дубасіщі, Єльнінський повіт, Смоленська губернія — 24 квітня 1966) — священнослужитель УАПЦ 1942-1944; єпископ Російської православної церкви, митрополит Київський і Галицький Московської патріархії, Екзарх України.
| Митрополит Іоасаф (Лелюхін) | |
| Митрополит Іоасаф (Лелюхін) | |
| 30 березня 1964 — 24 квітня 1966 | |
|---|---|
| Церква: | Московська патріархія |
| Попередник: | Іоанн (Соколов) |
| Наступник: | Філарет (Денисенко) |
| 14 серпня 1961 — 29 березня 1964 | |
| Церква: | Московська патріархія |
| Попередник: | Симон (Івановський) |
| Наступник: | Аліпій (Хотовицький) |
| |
| 21 травня 1959 — 13 серпня 1961 | |
| Церква: | Московська патріархія |
| 17 серпня 1958 — 20 травня 1959 | |
| Церква: | Московська патріархія |
| Альма-матер: | Смоленська духовна семінарія |
| Діяльність: | священник |
| Ім'я при народженні: | Віталій Михайлович Лелюхін |
| Народження: | 28 квітня 1903 Q4169564?, Єльнінський повіт, Смоленська губернія, Російська імперія |
| Смерть: | 24 квітня 1966 (62 роки) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Похований: | Байкове кладовище |
| Чернецтво: | 1958 |
| Єп. хіротонія: | 17 серпня 1958 |
| Іоасаф у Вікісховищі |
У 1920-х - обновленський священик.
Біографія Редагувати
Народився в сім'ї православного священика села Дубасіщі Єльницького повіту Смоленської губернії.
Закінчив Вяземське духовне училище і Смоленську духовну семінарію, в 1919-1920 роках вступає в Смоленський державний університет, але важке матеріальне становище численної родини батька змушує його залишити заняття і вступити на цивільну службу.
Заочно вчився в Харківському відділенні Московського інституту зв'язку.
Перебував у Обновленські Церкві, там висвячений на священика обновленцями.
З початком міжсоюзницької війни Німеччини та СССР залишився на території України, взявши участь у відновлення Церкви на звільнених від комуністів територіях. 15 серпня 1942 архієрей УАПЦ Геннадій (Шиприкевич) заново висвятив цього російського обновленця на диякона, а 16 серпня — заново на священика Дніпропетровської єпархії УАПЦ.
З 1942 року служив у храмах Дніпропетровської області та Дніпропетровська.
1950 році — настоятель Миколаївського молитовного будинку села Амур у Дніпропетровську, потім був священиком Троїцького кафедрального собору та секретарем Дніпропетровського Єпархіального Управління РПЦ.
1957 році — секретар архієпископа Дніпропетровського і Запорізького.
1958 пострижений у чернецтво з ім'ям Іоасафа і зведений у сан архімандрита.
17 серпня 1958 хіротонізований на єпископа Сумського і Охтирського Московської патріархії.
З 21 травня 1959 року — єпископ Дніпропетровський і Запорізький РПЦ МП. Прийняв єпархію з 286 діючими парафіями, залишив у Дніпропетровській єпархії менше сорока парафій. Уповноважений у справах релігій у своєму звіті за 1959 рік писав:
З 14 серпня 1961 року — єпископ Вінницький і Брацлавський РПЦ МП.
12 січня 1962 йому було доручено тимчасове управління Хмельницькою єпархією РПЦ МП.
Навесні 1962 єпископ Іоасаф супроводжував Патріарха РПЦ Алексія в його агентурній поїздці по Югославії, Болгарії та Румунії, яка була закамуфльована під релігійний візит.
25 лютого 1964 возведений у сан архієпископа і нагороджений правом носіння хреста на клобуку.
З 30 березня 1964 року — митрополит Київський і Галицький, Екзарх України та постійний член Священного Синоду.
У жовтні 1964 року очолював делегацію Російської Православної Церкви на урочистостях в Празі, з нагоди інтронізації Митрополита Празького і всієї Чехословаччини Дорофея.
З 1965 КГБ СССР зробило його членом Товариства культурних зв'язків з українцями за кордоном.
З 5 лютого по 25 травня тимчасово керував Луганською єпархією РПЦ МП.
Посилання Редагувати
- http://mitropolit.kiev.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=621:-1964-1966&catid=5:--xx-&Itemid=13 Київські митрополити [ 13 січня 2014 у Wayback Machine.]