Інжене́рні війська́ (ІВ) — спеціальні війська, рід у сухопутних військах в арміях більшості держав, призначений для інженерного забезпечення бойових дій частин, з'єднань і об'єднань усіх видів збройних сил.
Історія
На піку свого розквіту територія Римської імперії охоплювала майже 1,7 мільйона квадратних кілометрів і включала в себе більшу частину Південної Європи. Для ефективного управління настільки великою державою римляни побудували найскладніші системи доріг, з тих, які коли-небудь існували в стародавньому світі. Ці римські дороги, багато з яких використовуються і сьогодні, були побудовані з суміші землі, гравію і цегли, зробленої з граніту або загартованої вулканічної лави.
Римські інженери дотримувалися суворих стандартів при проектуванні своїх магістралей і створення доріг із вигнутим мощенням для кращого відведення води. До 200 року н. е. римляни побудували більше 50 000 кілометрів доріг, в першу чергу, для військових цілей. Магістралі дозволяли римському легіону долати 25 миль в день, а широка мережа поштових відділень сприяла тому, що секретні повідомлення та інші дані розвідки передавалися з вражаючою швидкістю. Цими дорогами часто управляли так само, як сьогодні сучасними шосе. Кам'яні покажчики відстаней та інформаційні знаки повідомляли мандрівникам відстані до місць призначення, в той час як спеціальні групи з римських солдатів діяли як дорожній патруль.
Подібні війська існували ще за часів Русі. Сапери, споряджені сокирами та шанцевим інструментом, окрім прокладання шляхів та спорудження метальних і облогових знарядь, під час штурму міста запалювали частокіл укріплення, прорубуючи у ньому прохід для важкої піхоти. Ці спеціалісти були праобразом вітчизняних військово-інженерних військ.
Призначення та склад
Інженерні війська складаються зі з'єднань, частин і підрозділів різного призначення:
- інженерно-саперних (саперних),
- штурмових,
- загороджень і розгороджень,
- інженерно-дорожніх,
- мостобудівних (мостових),
- понтонно-мостових (понтонних),
- переправно-десантних (амфибійних),
- відновлення та захисту,
- позиційних,
- маскувальних,
- польового водопостачання (видобутку води),
- інженерно-аеродромних,
- морських інженерних,
- інженерно-базових,
- інженерно-будівельних і інших.
В арміях деяких держав є інженерні частини й підрозділи для застосування ядерних мін (фугасів). Організаційно інженерні війська входять до складу об'єднань, з'єднань і частин видів збройних сил, родів військ і резерву головного (верховного) командування. В Україні інженерні війська підпорядковані Головному управлінню оперативного забезпечення Збройних Сил ГШ ЗСУ.
У бою та операції інженерні війська виконують найскладніші завдання інженерного забезпечення, що вимагають спеціальної підготовки особового складу, застосування різної інженерної техніки й інженерних боєприпасів. Їхніми основними завданнями є:
- Інженерна розвідка противника місцевості та об'єктів;
- Фортифікаційне обладнання районів, рубежів, позицій, що займаються військами, районів розгортання пунктів управління;
- Влаштування та утримання інженерних загороджень, здійснення руйнувань;
- знищення (знешкодження) ядерних мін противника;
- Пророблення та утримання проходів в інженерних загородженнях та руйнуваннях;
- Влаштування переходів через перешкоди;
- Знищення виявлених розвідувально-сигнальних приладів противника;
- Розмінування місцевості та об'єктів;
- Підготовка та утримання шляхів руху військ, підвозу та евакуації;
- Обладнання та утримання переправ при форсуванні (подоланні) водних перешкод;
- Інженерні заходи з маскування військ та об'єктів;
- Інженерні заходи з забезпечення дій вертольотів дивізії;
- Інженерні заходи з ліквідації наслідків ядерних ударів противника;
- Добування, очищення води та обладнання пунктів польового водопостачання.
В арміях деяких країн на інженерні війська покладає, крім того, устаткування аеродромів, прокладка й утримання польових трубопроводів, утримання внутрішніх водних шляхів, виконання топографічних, картографічних і геодезичних робіт та інше
Див. також
- Інженерне забезпечення
- Укріплений район
- Фортифікаційна споруда
- Фортифікаційне обладнання
- Інженерні війська України
- Інженерний батальйон штурму та розгородження
- Штурмова інженерно-саперна бирагада[ru]
- Інженерні війська Російської Федерації[ru]
Примітки
- Бережинський В. Г. Мілітарія Київської Русі — К.: «Стародавній Світ», 2014. — 370 с. (59 с.) ISBN 978-966-2606-23-6
Література
- Радянська військова енциклопедія. том 3 «від ГРАЖДАНСКАЯ — до ЙОКОТА» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1979. — Т. 3. — С. 544-547. — ISBN 00101-236. (рос.)
- Инженерные войска в боях за Советскую Родину. — М.: Воениздат, 1970
Джерела та посилання
- Инженерные войска [ 24 вересня 2009 у Wayback Machine.]
- Инженерные войска [ 1 липня 2014 у Wayback Machine.]
- Все о Инженерном обеспечении боя (Инженерные войска) [ 1 травня 2008 у Wayback Machine.]
- Инженерные войска [ 17 березня 2014 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття з військової справи. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Це незавершена стаття про техніку інженерних військ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |