Ілоти, гелоти (грец. εἱλώτης) — у стародавній Спарті землероби, які знаходилися на проміжному положенні між кріпаками та рабами.
Походження Редагувати
В Лаконії походили від місцевого ахейського населення, в Мессенії — від підкорених мессенців (дорійців). За іншою версією ілоти представляли собою відмінні від греків племена, що жили в Лаконії до приходу Гераклідів (близько XI століття до н. е.).
За версією Павсанія слово ілоти означало «взяті в полон» і спочатку відносилося тільки до підкорених мешканців міста Гелоса — ахейців. Грецький автор I століття до н. е. Страбон так розповідав про походження і становище ілотів у Спарті:
Соціальне та політичне становище Редагувати
Ілоти вважалися власністю рабовласницької держави. Були прикріплені до земельних ділянок окремих сімей правлячої верстви — спартіатів. Ілоти повинні були надавати своїм панам фіксовану частину врожаю — сімдесят медимнів (близько 230 пудів) зерна для спартіата, дванадцять для дружини і встановлену кількість вина та плодів щорічно, і спартіат не мав права вимагати від них більше. Оскільки ілоти своїм числом набагато перевершували спартіатів, ті намагалися тримати їх у покорі за допомогою терору, як морального, так і фізичного. Одним з знарядь фізичного терору були криптії. Ось як Плутарх описує кріптії:
Щоб мати формально законне виправдання вбивств ілотів, ефори щорічно оголошували ілотам війну.
З моральної сторони, спартанці намагалися вселити ілотам комплекс неповноцінності і з цією метою забороняли їм мати зброю, співати військові пісні, і навпаки — примушували ілотів напиватися й при цьому співати непристойних пісень, аби прищепити власній молоді огиду до пияцтва; наказували їм носити шапки з псячого хутра і т. і. На думку Плутарха жорстоке поводження з ілотами увійшло в норму після сильного землетрусу 464 року до н. е., коли ілоти, скориставшись тимчасовою слабкістю спартанців, підняли бунт в Лаконії.
В епоху греко-перських воєн ілоти використовувалися спартанцями як легкоозброєні воїни. За словами Геродота в битві при Платеях на кожного спартанського гопліта приходилось по 7 ілотів.
Про внутрішні суспільні взаємовідносини між спартанцями та ілотами відомо дуже мало. У популярній літературі часто ілотів спрощено називають рабами, наслідуючи авторам римської епохи, але давньогрецькі автори V—IV століть до н. е. поділяли суспільний статус ілотів та рабів. Аристотель повідомляє, що спартанці запозичили свої закони з Криту і проводить аналогію між ілотами Спарти та кріпаками-землеробами на Криті.
Примітки Редагувати
Література Редагувати
- (англ.) Cartledge, Paul. Sparta and Lakonia. A Regional History 1300 to 362 BC. Routledge, New York, 2002 (2nd edn). ISBN 0-415-26276-3
- (рос.) Дьяконов И. М. Рабы, илоты и крепостные в ранней древности // Вестник древней истории. 1973. № 4.
- (рос.) Зайков А. В. Илоты и их земельные наделы: взгляд на проблему с точки зрения юридической концепции прав на чужие вещи // Античная древность и средние века. Екатеринбург, 2009. Вып. 39.
- (рос.) Зайков А. В. Илоты древней Спарты: псевдо-рабский правовой статус и организованное социальное насилие // Россия в мире XXI века: между насилием и диалогом. Материалы XVI Международной научно-практической конференции. Екатеринбург: Гуманитарный университет, 2013. Т. 1. С. 452–459.
- (рос.) Казаманова Л. Н. Из новых работ по истории илотии и сходных с ней форм рабской зависимости // Вестник древней истории. 1961. № 2.