Іларіон (Алфеєв)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Алфеєв.

Митрополит Іларіо́н, Григорій Валерійович Алфеєв (рос. Григорий Валерьевич Дашевский, Григо́рий Вале́риевич Алфе́ев, митрополи́т Иларио́н; *24 липня 1966, Москва) — єпископ РПЦ, з 7 травня 2003 року єпископ Віденський і Австрійський, представник Московського Патріархату при європейських міжнародних організаціях у Брюсселі. З 31 березня 2009 року єпископ Волоколамський, голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату (з 1 лютого 2010 року — митрополит). Богослов, патролог, церковний історик, композитор. Автор монографій, присвячених життю та вченням отців Церкви, перекладів з грецької та сирійської мов, праць з Догматичного богослов'я, численних публікацій в періодичній пресі. Автор музичних творів камерного та ораторіального жанру.

Іларіон Алфеєв
рос. Григорий Валерьевич Дашевский
митрополит Іларіон
Основні відомості
Народження	24 липня 1966(1966-07-24) (57 років) Москва, СРСР
Країна:	СРСР  Росія
Альма-матер:	Московська консерваторія Чайковського, Московська духовна семінарія, Московська духовна академія, Оксфордський університет
Заклад:	Університет Фрібура
Конфесія:	РПЦ МП
Праці й досягнення
Рід діяльності:	композитор, клірик
Основні інтереси:	теологія
Звання:	професор, почесний доктор
Ступінь:	доктор богослов'я
Титул:	митрополит
Нагороди:	орден святителя Алексія, митрополита Московського^d Почесний академік ВРАЛ^d (2017) Почесний академік ВРАЛ^d honorary doctorate at the Villanova University^d
Сайт:	hilarion.ru
Іларіон у Вікісховищі
Висловлюваня у Вікіцитатах

7 червня 2022 синод РПЦ звільнив Алфеєва з посту глави ВЗЦЗ МП.

Батько — Валерій Григорович Дашевський, мати — Валерія Анатоліївна Алфеєва.

За даними credo.press, він є одним із кандидатів на пост глави Православної Церкви Америки.

Життєпис

2018 року виступав проти надання автокефалії ПЦУ в Україні і заявив, що «на УПЦ МП нападають… демони для того, щоб відторгнути її від церковної єдності».

На початку 2020 року в інтерв'ю розповів про ідею РПЦ організувати реабілітаційні центри для дітей постраждалих від війни у Сирії.

Власник дорогих апартаментів у Іспанії згідно з офіційним буклету забудовника, становить понад 235 кв. м, а ціна (станом на 2011 рік) — 950 000 євро.

У 2020 році назвав Володимира Леніна зрадником якого треба судити і рано чи пізно поховати.

25 листопада 2020 року після визнання Кірською православною Церквою ПЦУ заявив що «процес розколу світового православ'я триває» і звинуватив у всьому Вселенського патріарха Варфоломія.

У травні 2021 року глава Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату митрополит Іларіон порівняв очолювану ним структуру із прикордонною службою і назвав однією із основних задач захищати кордони Московської Церкви в Україні, які за його словами, порушив Вселенський патріархат, коли надав Томос про автокефалію ПЦУ. «Діяльність ВЗЦЗ можна порівняти зі служінням прикордонників: ми покликані охороняти зовнішні рубежі нашої Церкви. Найважчим викликом, […] стали антиканонічні дії Константинопольського Патріарха, який своїм визнанням розкольників в Україні […] зруйнував відносини з Московським Патріархатом […]», — сказав митрополит РПЦ Іларіон (Алфеєв).

7 червня 2022 Синод РПЦ звільнив Алфеєва з посту глави Відділу Зовнішніх церковних зв'язків РПЦ і направив його на Будапештсько-Угорську кафедру.

Критика

У вересні 2019 його розкритикував митрополит Нігерійський Олександр (Янніріс): "Нехай ліпше… російський архієрей усвідомить, що в нього немає взагалі жодного права шельмувати, виправляти,  роздавати поради, а ще ж «погрожувати» ескалацією кризи архієреям інших (географічних) широт. Одне слово, що заманулося  сказати …поетові?? Що буде перервано спілкування з тією Церквою, яка, бачте, посміла розійтися з поглядом Російської Церкви у питанні України???  А чи не уникає з її уваги той факт, що будь-яка така дія виявиться бумерангом для Російської Церкви, ба більше, що цими діями  вона  ще й сама опиниться у цілковитій ізоляції. Нехай буде відомо преосвященнішому братові, що Африка, Олександрійський Патріархат не стане і ми ніколи не дозволимо йому стати протекторатом Російської Церкви. І нехай буде відомо братові, що ні Блаженніший, ні архієреї Трону не стануть  підданими у васальній залежності…."Ти завдав нам рани, ти і вилікуй її, Волоколамський митрополите!…Вимагаємо негайного публічного вибачення з Вашого боку перед нашим Предстоятелем і його синодом за цю Вашу недоречність. Іншого вибору у Вас немає…".

«Ця сама недоречність (безглуздя) преосвященнішого Іларіона повинна подіяти на багатьох із нас  як пробудження, не лише  за нашу позицію в питанні  з українською автокефалією, але й  для того, щоб ми постійно протидіяли дедалі загрозливішому  й „агресивнішому“ російському церковному імперіалізмові і його неканонічному втручанню в інші юрисдикції з потоптанням православної екклезіології…» — додав він.

Санції

Здійснює пропаганду збройної агресії проти України та використаняю транснаціональної корупції для впливу на іноземні уряди, розпалює ворожнечу та нетерпимість між РПЦ та ПЦУ

Нагороди

• Лауреат Макаріївської премії.
• Орден «За заслуги» III ст. (Україна, 27 липня 2013) — за значний особистий внесок у розвиток духовності, багаторічну плідну церковну діяльність та з нагоди відзначення в Україні 1025-річчя хрещення Київської Русі
• Орден Заслуг (Угорщина)
• Орден Дружби (Російська Федерація)

Музичні твори

Слід зазначити, що дуже часто роботи Іларіона містять явні цитати з класики (Бах, Гендель, Сен-Санс та ін.)

• «Літургія» для змішаного хору (2006)
• «Всенічне бденіє» для солістів та змішаного хору (2006)
• «Пристрасті за Матвієм» для солістів, хору та оркестру (2006)
• «Різдвяна ораторія» для солістів, хору хлопчиків, змішаного хору та симфонічного оркестру (2007)
• «Memento» для симфонічного оркестру (2007)
• «Песнь сходження». Симфонія для хору та оркестру (2008)

Праці

• Таинство веры. Введение в православное догматическое богословие. М.-Клин: Изд-во Братства Святителя Тихона, 1996. Издание второе — Клин: Фонд «Христианская жизнь», 2000. Издание третье — Клин: Фонд «Христианская жизнь», 2004. Издание четвёртое — Клин: Фонд «Христианская жизнь», 2005. Издание пятое — Санкт-Петербург: Библиополис, 2007.
• Отцы и учители Церкви III века. Антология. Т. 1-2. М.: Круглый стол по религиозному образованию и диаконии, 1996.
• Жизнь и учение св. Григория Богослова. М.: Изд-во Крутицкого патриаршего подворья, 1998. Издание второе — СПб.: Алетейя, 2001. Издание третье — М.: Сретенский монастырь, 2007.
• Духовный мир преподобного Исаака Сирина. М.: Изд-во Крутицкого патриаршего подворья, 1998. Издание второе — СПб.: Алетейя, 2001. Издание третье — СПб.: Алетейя, 2005.
• Преподобный Симеон Новый Богослов и православное Предание. М.: Изд-во Крутицкого патриаршего подворья, 1998. Издание второе — СПб.: Алетейя, 2001. Издание третье — СПб.: Издательство Олега Абышко, 2008.
• Преподобный Исаак Сирин. О божественных тайнах и о духовной жизни. Новооткрытые тексты. Перевод с сирийского. М.: Изд-во «Зачатьевский монастырь», 1998. Издание второе — СПб.: Алетейя, 2003. Издание третье — СПб.: Издательство Олега Абышко, 2006.
• Преподобный Симеон Новый Богослов. Главы богословские, умозрительные и практические. Перевод с греческого. М.: Изд-во «Зачатьевский монастырь», 1998.
• Восточные Отцы и учители Церкви IV века. Антология. Т. 1-3. М.: Круглый стол по религиозному образованию и диаконии, 1998—1999.
• Ночь прошла, а день приблизился. Проповеди и беседы. М.: Изд-во Крутицкого патриаршего подворья, 1999.
• Православное богословие на рубеже эпох. Статьи, доклады. М.: Изд-во Крутицкого патриаршего подворья, 1999. Издание второе, дополненное — Киев: Дух і літера, 2002.
• Преподобный Симеон Новый Богослов. «Прииди, Свет истинный». Избранные гимны в стихотворном переводе с греческого. СПб.: Алетейя, 2000. Издание второе — СПб.: Издательство Олега Абышко, 2008.
• Восточные Отцы и учители Церкви V века. Антология. М.: Круглый стол по религиозному образованию и диаконии, 2000.
• Христос — Победитель ада. Тема сошествия во ад в восточно-христианской традиции. СПб.: Алетейя, 2001. Издание второе — СПб.: Алетейя, 2005.
• О молитве. Клин: Фонд «Христианская жизнь», 2001. Издание второе — Клин: Фонд «Христианская жизнь», 2004.
• Вы — свет мира. Беседы о христианской жизни. Клин: Фонд «Христианская жизнь», 2001. Издание второе — Клин: Фонд «Христианская жизнь», 2004.
• Человеческий лик Бога. Проповеди. Клин: Фонд «Христианская жизнь», 2001.
• Преподобный Симеон Новый Богослов. Преподобный Никита Стифат. Аскетические произведения в новых переводах. Клин: Фонд «Христианская жизнь», 2001. Издание 2-е — СПб.: Издательство Олега Абышко, 2006.
• Священная тайна Церкви. Введение в историю и проблематику имяславских споров. В двух томах. СПб.: Алетейя, 2002. Издание второе — СПб.: Издательство Олега Абышко, 2007.
• Во что верят православные христиане. Катехизические беседы. Клин: Фонд «Христианская жизнь», 2004.
• Православное свидетельство в современном мире. СПб: Издательство Олега Абышко, 2006.
• Православие. Том I: История, каноническое устройство и вероучение Православной Церкви. М.: Сретенский монастырь, 2008.

• St Symeon the New Theologian and Orthodox Tradition. Oxford: Oxford University Press, 2000.
• The Spiritual World of Isaac the Syrian. Cistercian Studies No 175. Kalamazoo, Michigan: Cistercian Publications, 2000.
• The Mystery of Faith. Introduction to the Teaching and Spirituality of the Orthodox Church. London: Darton, Longman and Todd, 2002.
• Orthodox Witness in a Modern Age. Geneva: WCC Publications, 2006.
• Christ the Conqueror of Hell. The Descent into Hell in Orthodox Tradition. New York: SVS Press (in preparation).

Французькою мовою

• Le mystère de la foi. Introduction à la théologie dogmatique orthodoxe. Paris: Cerf, 2001.
• L'univers spirituel d'Isaac le Syrien. Bellefontaine, 2001.
• Syméon le Studite. Discours ascétique. Introduction, texte critique et notes par H. Alfeyev. Sources Chrétiennes 460. Paris: Cerf, 2001.
• Le chantre de la lumière. Initiation à la spiritualité de saint Grégoire de Nazianze. Paris: Cerf, 2006.
• Le Nom grand et glorieux. La vénération du Nom de Dieu et la prière de Jésus dans la tradition orthodoxe. Paris: Cerf, 2007.
• Le mystère sacré de l'Eglise. Introduction à l'histoire et à la problématique des débats athonites sur la vénération du Nom de Dieu. Fribourg: Academic Press, 2007.

• La gloria del Nome. L'opera dello schimonaco Ilarion e la controversia athonita sul Nome di Dio all'inizio dell XX secolo. Edizioni Qiqajon. Bose, Magnano, 2002.
• La forza dell'amore. L'universo spirituale di sant'Isacco il Syro. Bose: Qiqajon, 2003.
• Cristo Vincitore degli inferi. Bose: Qiqajon, 2003.

• Geheimnis des Glaubens. Einführung in die orthodoxe dogmatische Theologie. Aus dem Russischen übersetzt von Hermann-Josef Röhrig. Herausgegeben von Barbara Hallensleben und Guido Vergauwen. Universitätsverlag Freiburg Schweiz, 2003. 2. Ausgabe — Fribourg: Academic Press, 2005.

• O agios Isaak o Syros. O pneumatikos tou kosmos. Athina: Akritas, 2005.

• Тајна вере: увод у православно догматско богословље. Превод са руског Ђорђе Лазаревић; редактор превода Ксенија Кончаревић. Краљево: Епархијски управни одбор Епархије жичке, 2005.

• Uskon mysteeri. Johdatus ortodoksineen dogmatiseen teologiaan. Ortodoksisen kirjallisuuden Julkaisuneuvosto. Jyväskylä, 2002.

• A hit titka. Bevezetés az Ortodox Egyház teológiájába és lelkiségébe. Magyar Ortodox Egyházmegye, 2005.

• Tajemnica wiary. Wprowadzenie do prawosławnej teologii dogmatycznej. Warszawska Metropolia Prawosławna (w przygotowaniu).

• Hristos, biruitorul iadului. Coborarea la iad din perspectiva teologica. Bucureşti: Editura Sophia, 2008.

• Sinkō no kimitsu. Nikolai Takamatsu yaku. Tōkyō Fukkatsu dai Seidō, 2004.

Примітки

1. http://media.musicasacra.com/publications/sacredmusic/pdf/sm138-1.pdf
2. https://mospat.ru/en/decr-chairman/biografiya/
3. http://www.orthodoxytoday.org/blog/2013/08/destroying-christianity-in-syria-the-west-supports-the-wrong-side/
4. http://www.asianews.it/news-en/A-relic-of-St-Maron-given-to-Moscow's-Annunciation-Cathedral-27263.html
5. http://www.acton.org/pub/commentary/2010/09/22/benedict%E2%80%99s-creative-minority
6. Синод РПЦ звільнив Алфеєва від виконання обов’язків Відділу Зовнішньо церковних зв’язків Московського патріархату. Духовний Фронт України (укр.). 7 червня 2022. Процитовано 9 червня 2022. 
7. . credo.press. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 11 липня 2021. 
8. . mospat.ru (ru-RU). Архів оригіналу за 19 листопада 2018. Процитовано 19 листопада 2018. 
9. . Духовний фронт (укр.). 1 лютого 2020. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 2 лютого 2020. 
10. . Духовний фронт (укр.). 23 січня 2020. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 2 лютого 2020. 
11. . Духовний фронт (укр.). 23 грудня 2019. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 2 лютого 2020. 
12. . Духовний фронт (укр.). 5 жовтня 2020. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 2 листопада 2020. 
13. (ru-RU). Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 26 листопада 2020. 
14. . Духовний Фронт України (укр.). 21 травня 2021. Архів оригіналу за 27 травня 2021. Процитовано 27 травня 2021. 
15. . PCU (укр.). 24 вересня 2019. Архів оригіналу за 24 вересня 2019. Процитовано 24 вересня 2019. 
16. АЛФЄЄВ Григорій Валерійович / Іларіон - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 15 березня 2023. 
17. . Архів оригіналу за 23 жовтня 2013. Процитовано 29 липня 2013. 

Література

• Предеин Д. С., прот. Митрополит Иларион (Алфеев) — богослов и просветитель. — М.: Лепта Книга, 2020. — 839 с. — ISBN 978-5-91173-584-5

Посилання

• Bishop Hilarion Alfeyev^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• єпископ Іларіон. Твори [ 17 лютого 2008 у Wayback Machine.]