І́гор Емі́льович Вє́рник (нар. 11 жовтня 1963, Москва) — радянський і російський актор театру та кіно, продюсер, радіо- та телеведучий, музикант, заслужений артист Росії (1999), народний артист Росії (2016).
Ігор Вєрник | |
---|---|
рос. Игорь Эмильевич Верник | |
![]() | |
Ім'я при народженні | Ігор Емільович Вєрник |
Дата народження | 11 жовтня 1963 (60 років) |
Місце народження | Москва, ![]() ![]() |
Громадянство | ![]() ![]() |
Alma mater | Школа-студія МХАТ (1984) |
Професія | актор, телеведучий, (радіоведучий), продюсер |
Кар'єра | 1984—нині |
Нагороди | |
IMDb | ID 0894613 |
vernik.ru | |
![]() |
Біографія
Ігор Вєрник народився 11 жовтня 1963 року в сім'ї режисера Всесоюзного радіо, народного артиста Росії (Еміля Григоровича Вєрника) (нар. 4 вересня 1924) та педагога музичної школи Ганни Павлівни Вєрник.
1984 року закінчив школу-студію (МХАТ) (курс І. Тарханова). З 1986 року — артист (МХТ ім. Чехова). Відомість до Ігоря Вєрника прийшла на початку 1990-х років і багато в чому завдяки його чарівній усмішці — візитній картці актора.
Часто запрошується до (Вищої ліги) (КВК); сім разів був членом журі фестивалю КВК «Голосящій КіВіН» (2000, 2001, 2003, 2005, 2006, 2008, 2010).
Брав участь у телепроєкті Першого каналу «Льодовиковий період» у парі з .
Був одружений із Марією Вєрник із 2000 до 2009 року, син Григорій Вєрник (нар. 1999).
Старший єдиноматерній брат Ростислав Дубинський (старший на 9 років) — актор, він закінчив школу-студію МХАТ.
Брат-близнюк Вадим Вєрник (нар. 11 жовтня 1963) — телеведучий.
Політична діяльність
- 9 лютого 2012 року був зареєстрований як довірена особа (кандидата у президенти Росії) (Михайла Прохорова).
- У січні 2016 року взяв участь у (флешмобі) на підтримку (Рамзана Кадирова)
Громадська діяльність
Є засновником (Благодійного фонду) підтримки діячів мистецтва «АРТИСТ», заснованого в 2008 році.
Визнання й нагороди
- Народний артист Росії (2016)
- Заслужений артист Росії (1999)
- Заслужений артист Чеченської республіки (2013)
Творчість
Ролі в театрі
- — Даміс
- «Портрет» — Психіатр
- «Варвари» — Дробязґін
- — Боркін
- «Яма» (Купріна) — Лихонін
- «Кабала святош»
- «Новий американець»
- «Ретро»
- «Татуйована троянда» (Тенессі Вільямса)
- «Ундіна»
- («Король Лір»)
- «Жінка з моря» — Люнґстран
- «Процес»
- «Примадони» — Дункан
- «Піквікський клуб» — Додсон
- «Свідок обвинувачення» — Леонард Воул
- «Номер 13D» — Річард Віллі
- «Майстер і Маргарита» — конферансьє Жорж Бенгальський
Вибрана фільмографія
Кіно
Рік | Фільм | Оригінальна назва | Роль |
---|---|---|---|
1994 | (Майстер і Маргарита) | рос. Мастер и Маргарита | (Юда Іскаріот) |
2006 | (ЖАRА) | рос. Жара | працівник кіностудії |
2006 | (Ліфт) | рос. Лифт | Григорій |
2007 | (Чоловіча інтуїція) | рос. Мужская интуиция | Кирило |
2007 | (12) | рос. 12 | свідок |
2010 | (Все в порядку, мама) | рос. Всё в порядке, мама | Олег |
2012 | (Той ще Карлосон!) | рос. Тот ещё Карлосон! | тато Малюка |
2012 | (Мами) | рос. Мамы | |
2014 | (Чемпіони) | рос. Чемпионы | спортивний чиновник |
Серіали
Рік початку участі | Серіал | Оригінальна назва | Роль | Кількість серій |
---|---|---|---|---|
2008 | (Татусеві доньки) | рос. Папины дочки | (камео) | 1 серія |
2012 | (Далекобійники 3) | рос. Дальнобойщики 3 | Іван Олексійович Шубін, колишній шеф Івана (3 серія) | |
2014 | (Кухня) | рос. Кухня | Герман Михайлович Ланд, новий шеф-кухар «Claude Mone» | 17 серій |
2016 | (Фізрук) | рос. Физрук | ведучий фіналу конкурсу «Вчитель року» | |
2019 | (Жуки) | рос. Жуки | Володимир Марченко, інвестор | 16 |
2021 | (Жуки-2) | рос. Жуки | Володимир Марченко, інвестор | 16 |
Озвучування мультфільмів
- 1992—1994 — Капітан Пронін — Капітан Пронін
- 1992 — Туман із Лондону — Туман із Лондону
Радіо
- 1998—1999 — монорадіоспектакль «Капітанська дочка», постановник, озвучування
- 2006 — нині — «Театральне середовище братів Верників» (радіостанція «Культура»), ведучий
Примітки
- Нагороджено Указом Президента Росії № 502 від 18 квітня 1999 року [ 15 жовтня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
- Указ Президента Російської Федерації від 31 березня 2016 року № 142 «Про нагородження державними нагородами Російської Федерації» [ 25 серпня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
- Еміль Вєрник на Кіно-Театр.РУ [ 11 лютого 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- Вєрник примирився з колишньою дружиною за місяць до родів [ 11 січня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- Біографія Ігоря Вєрника на ГлобалМСК.ру [ 12 серпня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- Компромат зберігаю в брата [ 28 вересня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- Вадим Вєрник — Колумб російського телеекрану [ 15 листопада 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- Постанова ЦВК Росії № 98/784-6, 9 лютого 2012 [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Ігор Вєрник підтримав Рамзана Кадирова | Інформаційне агентство «Грозний-Інформ» [ 25 листопада 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- У Грозному нагородили переможців VIII Міжнародного конкурсу журналістів «Золоте перо». Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 23 квітня 2013. (рос.)
Посилання
- Ігор Вєрник на сайті IMDb (англ.)
- Офіційний сайт Ігоря Вєрника [ 27 серпня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- Ігор Вєрник у програмі «Зустрічі на Моховій» («Петербург — П'ятий канал», 31 січня 2009 року) (рос.)
- (рос.)
- Ігор Вєрник у КІНО-ТЕАТРі [ 18 вересня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- Інтерв'ю Ігоря Вєрника mignews.com [ 14 лютого 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет