Іга́ла (ігара) — народ мовної підгрупи ква на півдні Ніґерії.
| Ігала Igala | |
|---|---|
| | |
| Кількість | бл. 2 млн чол. |
| Ареал | Нігерія: штати Когі, Анамбра, Дельта та Едо (частково) |
| Близькі до: | ідома, ігбо, йоруба, нупе |
| Мова | ігала |
| Релігія | традиційні культи (Анімізм) мусульмани—суніти |
Територія проживання і чисельність Редагувати
Люди ігала проживають у міжріччі Нігеру і Бенуе на території, площина якої складає прибл. 13,7 тис. км² і розташована між 6°30 і 8°40 півн. широти і між 6°30 і 7°40 сх. довготи. (Oguagha P.A, 1981)
Чисельність ігала становить бл. 2 млн осіб (оцінка), і є основним населенням нігерійського штату Когі, також проживають у ін. штатах країнах — Дельта, Анамбра і Едо.
Мова і релігія Редагувати
Мова ігала належить до мовної підгрупи ква нігеро-конголезької групи конго-кордофанської мовної родини.
Писемність — на латинській ґрафічній основі.
Ігала сповідують традиційні культи, частина мусульмани-суніти, також частково протестанти.
Історія і суспільство Редагувати
За внутрішньою (напівлегендарною) генеалогією групи ігала походять з народу йоруба.
В ігала існувало ранньодержавне утворення з осередком у місті Іда. Також відомі інші центри работоргівлі народу ігала.
І дотепер у ігала зберігаються пережитки традиційних соціальних структур. Правитель народу — ата («священний цар»), якому підпорядковуються вожді різних рангів, у віданні яких, в свою чергу, перебувають селища і місцевості ігала.
Господарство і культура Редагувати
Основне традиційне заняття ігала — ручне підсічно-вогневе землеробство (ямс, кукурудза, овочі, бавовник, какао). Скотарство (велика рогата худоба, вівці, кози) відіграє підсобну роль.
Ігала займаються також збиранням плодів олійної пальми й каучуку, поширені мисливство і рибальство.
Серед ремесел практикується гончарство (для внутрішніх потреб).
Існує статевий поділ праці — жінки зайняті землеробством, чоловіки розчищають місце під поля й випасають худобу.
Селища ігала не мають чіткого планування, домогосподарство складається з кількох складених з сирцю і обмазаних глиною хатин, круглих у плані з конічною верхівкою.
Давніший одяг ігала (шмат матерії, обернутий навколо стегон, з перекинутим через плече краєм) замінило вбрання хаусанського типу, на кшталт бурнусів (з обов'язковим головним убором — у жінок підв'язана у безліч способів хустина, в чоловіків шапочка на подобі фески), а у містах — нерідко європейський костюм.
Основу національної кухні складають різноманітні каші з сорго, проса, кукурудзи, заправлені пальмовою олією та спеціями.
У ігала розвинута календарна обрядність. Найбільшим святом вважаються свято поминання предків (культ предків) егу. Зберігається усний і танцювальний фольклор.
Джерела Редагувати
- Исмагилова Р. Игала, Народы мира. Историко-этнографический справочник, М.: «Советская энциклопедия», 1988, стор. 167 (рос.)
- Исмагилова Р. Н. Народы Нигерии. Этнический состав и краткая этнографическая харакер., М., 1963 (рос.)
- Peoples of the Niger-Benue confluence, L., 1955 (англ.)