Іво́т — село в Україні, у Шосткинському районі Сумської області. Населення становить 904 осіб. Після адміністративно-територіальної реформи входить до Шосткинської міської територіальної громади. Орган місцевого самоврядування представлений старостою та діловодом. Розташоване за 18 км від райцентру.
село Івот | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Сумська область |
Район | Шосткинський район |
Громада | Шосткинська міська громада |
Основні дані | |
Населення | 904 |
Поштовий індекс | 41113 |
Телефонний код | +380 5449 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 51°58′56″ пн. ш. 33°30′03″ сх. д. / 51.98222° пн. ш. 33.50083° сх. д.Координати: 51°58′56″ пн. ш. 33°30′03″ сх. д. / 51.98222° пн. ш. 33.50083° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря | 144 м |
Водойми | р. Лопатина |
Місцева влада | |
Адреса ради | 41113, Сумська обл., Шосткинський р-н, с. Івот, вул. Сіверська, 65 |
Карта | |
Івот | |
Івот | |
Мапа | |
Івот у Вікісховищі |
Географія ред.
Село Івот знаходиться на правому березі річки Івотка, вище за течією на відстані 4,5 км розташоване село Антонівка. Селом протікає річка з загатами Лопатина, права притока Івотки.
До села примикають лісові масиви (береза, сосна). Через село проходить автомобільна дорога Т 1908.
Історія ред.
Відоме з другої половини XVI ст. Поблизу села виявлене поселення часу неоліту.
В XIX ст. було центром Івотської волості Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії і налічувало 2 703 жителя.
З 1917 — у слкаді УНР. В часи Української революції існувала Івотська республіка, проголошена 1918 на території кількох волостей. Лідер — місцевий уродженець, полковник царської армії Андрій Ладинський.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років село було занесене на «чорну дошку», померло щонайменше 4 жителі села.
10 березня 1943, через провокацію сталінських диверсантів, німецька влада спалила 223 двори села Івот Шосткинського району та вбила 392 жителя. Цей день вкарбований в історію, як день Івотської трагедії.
Пам'ятки ред.
- 9 травня 1976 року в селі було відкрити меморіал жертвам Другої світової війни. Це земельна насип, на якій встановлено залізобетонна скульптура - жінка з немовлям у вогні. З обох сторін від скульптури розташовані стели, на яких прикріплено 19 мармурових плит з прізвищами воїнів (4 плити) та івотчан, які були вбиті німцями.
- Між будівлею школи та сільською радою встановлений пам'ятник солдату.
Економіка ред.
На території села Івот працює агрофірма - ТОВ "Українсько-Голландська агрокомпанія".
Працюють 3 продовольчі магазини.
Соціальна сфера ред.
В селі працює школа - Івотський навчально-виховний комплекс, та бібліотека.
Є музей присвячений Другій світовій війні.
На території села працює Івотський сільський клуб. Діє співочий жіночий хор "Журавка".
Медична сфера ред.
Працює Івотська амбулаторія, де надаються послуги терапевта. В закладі є фельдшери, працює швидка допомога.
Видатні уродженці ред.
- Єкименко Таїсія Андріївна — новатор виробництва, робітниця, бригадир бригади Шосткинського заводу хімічних реактивів Сумської області. Депутат Верховної Ради УРСР 6—7-го скликань.
- Мацуй Петро Панасович — депутат Верховної Ради УРСР 2-го скликання. Член ЦК КП(б)У в січня 1949 — березні 1954 р. Член Ревізійної Комісії КПУ в березні 1954 — січні 1956 р. Член Організаційного бюро ЦК КП(б)У 28 січня 1949 — 23 вересня 1952 р.
- Рогинець Михайло Георгійович — депутат Верховної Ради СРСР 3—4-го скликань. Член ЦК КП(б)У в 1949—1956 рр. Обирався членом ЦК КП Казахстану та депутатом Верховної ради Казахської РСР.
- Савченко Яків Федорович — двічі Герой Соціалістичної Праці.
Примітки ред.
- Загальний перелік сіл/сільрад та колгоспів Української СРР, занесених на “чорну дошку” в 1932–1933 роках // Архіви України. — 2008. — № 3-4. — С. 29-40. з джерела 28 липня 2020. Процитовано 4 серпня 2020.
- Івот. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
- . ivot-nvk.edukit.sumy.ua. Архів оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 8 травня 2022.
Посилання ред.
- Погода в селі Івот [ 18 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Інститут історії України [ 29 червня 2016 у Wayback Machine.]