Іван Чепарінов

Іван Чепарінов (болг. Иван Чепаринов; нар. 26 листопада 1986, Асеновград) — болгарський шахіст, гросмейстер. Триразовий чемпіон Болгарії (2004, 2005, 2012). 2018 року змінив шахову федерацію на грузинську, що дозволило йому зіграти на олімпіаді 2018 у Батумі (команду Болгарії не допустили до турніру через фінансові зловживання тамтешньої шахової федерації).

Іван Чепарінов
Оригінал імені	болг. Иван Чепаринов
Іван Чепарінов
Країна	Болгарія/ Грузія
Народження	26 листопада 1986(1986-11-26) (36 років) Асеновград
Титул	Гросмейстер
Рейтинг ФІДЕ	2686 (№ 44 у рейтингу ФІДЕ у березні 2020 року)
Піковий рейтинг	2713 — 19 місце (січень 2008 року)

Його рейтинг станом на березень 2020 року — 2686 (44-те місце у світі, 1-ше серед шахістів Грузії).

Ранні роки

Навчився грати в шахи у 5 років. Потім швидко прогресував і виграв чемпіонат Болгарії серед юніорів 2000 року.

Секундант Топалова

До 2007 року був найбільше відомий як секундант колишнього чемпіона світу ФІДЕ Веселина Топалова. Згідно з вебсайтом Топалова, саме Чепарінов розробив багато новинок, які Топалов застосував під час матчу за звання чемпіона світу 2006 проти Володимира Крамника.

Турнірні успіхи

В жовтні 2006 поділив 1-ше місце на турнірі Essent Open у Хогевені набравши 7/9, а також поділив 1-е місце на Morelia Open 2007.

У квітні 2007 року одноосібно переміг на традиційному турнірі Sigeman & Co invitation tournament в Мальме. Поділив 1-ше місце з шістьма учасниками на чемпіонаті Європи 2007 в Дрездені, однак на тай-брейку перемогу здобув Владислав Ткачов. У рейтинг-листі ФІДЕ за січень 2008 року вперше перетнув позначку 2700 пунктів, яку вважають межею, що відділяє «еліту» від решти шахістів.

В червні 2009 і червні 2010 перемагав на турнірі за запрошенням Lopez Masters, при чому 2010 року його турнірний перформенс становив 2904 пункти. У червні 2011 року поділив 1-ше місце з Атанасом Колєвим на 3-му турнірі International Albena Open. У жовтні 2011 року поділив місця від 3-го до 15-го у відкритій секції 15-го Corsican Circuit.

У 2012 році поділив 1-ше місце з Іваном Соколовим і Йонні Гектором на Politiken Cup у Копенгагені, вигравши цей турнір на тай-брейку.

Здобув перемогу на тай-брейку на представницькому турнірі Гібралтар 2014.

Інцидент з рукостисканням

Під час Корус-турніру 2008 у грі 8-го туру групи B проти Найджела Шорта Чепарінову зарахували поразку, оскільки він двічі відмовився потиснути руку супернику перед початком гри. Після того як Чепарінов відмовився від рукостискання, Шорт повідомив про це арбітра і нагадав, що в таких випадках одразу присуджують поразку (Шорт стверджує, що арбітр не пам'ятав про це і йому треба було нагадати). Команда Чепарінова стверджувала, що арбітр не знав про це, оскільки такого правила не існує. Гра між Топаловим і Крамником на цьому ж турнірі розпочалась без рукостискання, хоча в цьому випадку жоден з гравців не відмовився потиснути руку, оскільки жоден і не запропонувавав. Згідно з нормами поведінки ФІДЕ,

будь-якому гравцеві, що відмовляється потиснути супернику руку […] перед початком гри на турнірах ФІДЕ або під час матчів ФІДЕ (і продовжує відмовлятися після того, як його попросить це зробити арбітр) […] одразу ж і безповоротно присуджується поразка у відповідній грі

Згідно з протестом, який подали Чепарінов і його менеджер Сільвіо Данаїлов, «незадовго до того в одному з інтерв'ю Шорт грубо образив Чепарінова і його команду». Також вони стверджували, що арбітр не дав ще однієї можливості Чепарінову потиснути руку, а одразу ж проголосив його поразку. Після подачі протесту апеляційний комітет у складі Володимира Крамника, Михайла Красенкова і Юдіт Полгар скасував рішення арбітра про поразку Чепарінова. Згідно з їхнім рішенням Чепарінов повинен був вибачитися перед Шортом і гру вони повинні були переграти наступного для після взаємного рукостискання. У тій грі перемогу здобув Шорт.

Випадок із рукостисканням був записаний на відео і викладений на YouTube, до його передивились майже 300 000 разів.

Зміни рейтингу

Зміни рейтингу Ело

Примітки

1. . Архів оригіналу за 20 січня 2018. Процитовано 4 жовтня 2018. 
2. . www.veselintopalov.net. 28 жовтня 2006. Архів оригіналу за 2 лютого 2008. Процитовано 30 січня 2008. 
3. . FIDE. Архів оригіналу за 8 січня 2015. Процитовано 8 січня 2015. 
4. . THE WEEK IN CHESS 642. Архів оригіналу за 31 березня 2016. Процитовано 7 серпня 2015. 
5. . www.sigeman-chess.com. Архів оригіналу за 23 жовтня 2007. Процитовано 3 лютого 2008. 
6. . Chessbase. 15 квітня 2007. Архів оригіналу за 22 січня 2013. Процитовано 3 лютого 2008. 
7. . ChessBase.com. 20 червня 2010. Архів оригіналу за 21 червня 2010. Процитовано 20 червня 2010. 
8. . FIDE. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 17 грудня 2011. 
9. . ChessBase. 31 жовтня 2011. Архів оригіналу за 2 листопада 2011. Процитовано 31 жовтня 2011. 
10. . ChessBase.com. 14 серпня 2012. Архів оригіналу за 16 серпня 2012. Процитовано 30 серпня 2012. 
11. Ramirez, Alejandro. . ChessBase. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 7 лютого 2014. 
12. . www.coruschess.com. 20 січня 2008. Архів оригіналу за 2 лютого 2008. Процитовано 3 лютого 2008. 
13. . 22 січня 2008. Архів оригіналу за 8 лютого 2016. Процитовано 26 квітня 2010. 
14. . 20 січня 2008. Архів оригіналу за 19 червня 2015. Процитовано 26 квітня 2010. 
15. . 22 січня 2008. Архів оригіналу за 7 лютого 2016. Процитовано 26 квітня 2010. 
16. . Chessbase. 21 січня 2008. Архів оригіналу за 9 листопада 2012. Процитовано 3 лютого 2008. 
17. . www.coruschess.com. 20 січня 2008. Архів оригіналу за 21 січня 2008. Процитовано 3 лютого 2008. 
18. . Chessdom. Архів оригіналу за 27 січня 2008. Процитовано 3 лютого 2008. 
19. Cheparinov refuses handshake (chessdom.com). YouTube. 20 січня 2008. Процитовано 3 лютого 2008. 
20. Рейтинг Ело зі списків ФІДЕ. Джерело: fide.com (дані з 2001 року), benoni.de, olimpbase.org (дані 1971—2001 років)

Посилання

• Партії Івана Чепарінова в базі ChessGames [ 18 травня 2019 у Wayback Machine.](англ.)
• Інтерв'ю з Іваном Чепаріновим [ 3 березня 2016 у Wayback Machine.](англ.)