Ві́ктор Сергі́йович Івано́в (рос. Виктор Сергеевич Иванов; 22 грудня 1924 — 24 березня 1994) — радянський військовик, в роки Другої світової війни — командир відділення розвідки 190-го гвардійського стрілецького полку 63-ї гвардійської стрілецької дивізії, гвардії старшина. Повний кавалер ордена Слави.
| Віктор Сергійович Іванов | |
|---|---|
| рос. Виктор Сергеевич Иванов | |
| Народження | 22 грудня 1924 Орєхово-Зуєво |
| Смерть | 24 березня 1994 (69 років) Орєхово-Зуєво |
| Країна | СРСР Росія |
| Приналежність | Радянська армія |
| Вид збройних сил | сухопутні війська |
| Рід військ | піхота |
| Роки служби | 1942—1945 |
| Партія | КПРС |
| Звання | гвардії старшина |
| Війни / битви | Німецько-радянська війна |
| Нагороди |
Життєпис ред.
Народився в місті Орєхово-Зуєво Московської області Росії в родині робітника. Росіянин. Закінчив 7 класів школи, працював токарем на заводі.
До лав РСЧА призваний у жовтні 1942 року. Учасник німецько-радянської війни з січня 1943 року. Воював на Ленінградському фронті.
Командир відділення автоматників 190-го гвардійського стрілецького полку 63-ї гвардійської стрілецької дивізії 2-ї ударної армії гвардії старший сержант В. С. Іванов зі своїми підлеглими в період з 11 по 13 лютого 1944 року в районі річки Мустаєгі поблизу населеного пункту Куузіку (Естонія) успішно відбивав атаки супротивника, знищивши при цьому 15 ворожих солдатів.
Командир відділення розвідки 190-го гвардійського стрілецького полку 63-ї гвардійської стрілецької дивізії 21-ї армії гвардії старший сержант В. С. Іванов під час ведення розвідки поблизу населеного пункту Катері (північніше Виборга), 28 червня 1944 року захопив у полон двох солдатів супротивника, ще кількох знищив.
Під час форсування річки Ембах (річка Емаїнги, Естонія) 17 вересня 1944 року, гвардії старшина В. С. Іванов одним з перших увірвався до опорного пункту ворога і разом з бійцями свого відділення знищив до 20 солдатів і офіцерів супротивника, ще п'ятьох полонив. У подальшому взяв участь у відбитті трьох контратак.
Учасник параду Перемоги 24 червня 1945 року на Червоній площі в Москві.
Демобілізований у 1945 році, повернувся до рідного міста. З 1948 року працював у карному розшуку Орєхово-Зуєвського МВВС. У 1955 році заочно закінчив будівельний технікум, у 1964 — заочну спеціальну юридичну школу міліції. Член КПРС з 1955 року. У 1983 році майор міліції В. С. Іванов вийшов у запас.
Похований на Малодубенському кладовищі міста Орєхово-Зуєво.
Нагороди ред.
Нагороджений двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (08.03.1945, 11.03.1985), орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня (26.07.1943), Червоної Зірки (20.09.1943), Слави 1-го (24.03.1945), 2-го (27.07.1944) та 3-го (21.02.1944) ступенів і медалями, в тому числі й «За відвагу» (25.01.1944).
Посилання ред.
- Іванов Віктор Сергійович. // Сайт «Герои страны» (рос.).