Іванківці Сатанівська селищна громада У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Іванківці Іва нківці село в У

49°11′16″ пн. ш. 26°15′22″ сх. д. / 49.18778° пн. ш. 26.25611° сх. д. / 49.18778; 26.25611Координати: 49°11′16″ пн. ш. 26°15′22″ сх. д. / 49.18778° пн. ш. 26.25611° сх. д. / 49.18778; 26.25611

Середня висота
над рівнем моря

338 м

Місцева влада

Адреса ради

32037, Хмельницька обл., Городоцький р-н, с.Іванківці

Староста

Клепас Сергій Васильович

Карта

Іванківці

Мапа

Історія ред.

Хата

Відомі раніше як Іванківці Сатанівські. У довідковому виданні «Парафії та церкви Подільської єпархії» (Кам'янець-Подільський, 1901) зазначено: «Село розташоване в долині, оточеній невеликими височинами, у п'яти верстах від Сатанова на південь і в трьох верстах від прикордонної річки Збруч. Річки та ставка в селі немає, але місцевість здорова, багата садами, поблизу є ліси. Ґрунти — чорнозем і суглинок. Іванківці належали і належать до Сатанівського маєтку і щодо землеволодіння мали однакову долю із Сатановом. Село велике і має дві парафії — Преображенську та Вознесенську» .

26 жовтня 1921 р. під час Листопадового рейду розвідча чота (командир Павло Сумароків) Подільської групи Армії Української Народної Республіки захопила в Іванківцях 14 бійців московського продовольчого взводу на чолі з командиром, повернувши селянам награбоване цим взводом у них збіжжя. За це селяни подарували козакам 3 вози вівса для коней. Полонені грабіжники були розстріляні на цвинтарі.

У селі в братській могилі поховано Героя Радянського Союзу Павла Олександровича Макарова, який загинув 24 березня 1944 року в бою біля села.

15 жовтня 2015 року під час архіпастирського візиту Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у Іванківцях освятив Вознесенський храм.

Населення ред.

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	98,25%
російська	1,75%

Символіка ред.

Герб ред.

В зеленому щіті з срібною хвилястою базою і срібною главою, відділеною у дев’ять зламів, середній з яких більший, срібна мурована фортеця із баштою посередині, з чорними вікнами і відчиненими ворітьми, у яких золоте коло з червоним трипільським візерунком. На башті – червоний людський слід в балку. Башта супроводжується по сторонам двома золотими квітками буку із срібними листками і стеблами. Щит вписаний у декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис «ІВАНКІВЦІ».

Прапор ред.

Квадратне полотнище розділене горизонтально на п'ять смуг – ламану у 9 зламів білу, середній злам більший, зелену, муровану білу, зелену і хвилясту білу, у співвідношенні 1:2:1:1:1. На другій смузі дві жовтих квітки буку із білими листками і стеблами, на третій – червоний людський слід.

Пояснення символіки ред.

Фортеця – символ історичної споруди, що існувала в селі; слід – легенда про слід Божої Матері на камені; трипільський візерунок – символ давніх трипільських поселень в цій місцевості; квітки буку – символ єдиного місця на Поділлі, де росте бук; п'ять зелених трикутників – символ п'яти пагорбів навколо села; хвиляста база – річка Збруч.

Природоохоронні території ред.

Неподалік від села розташовані ботанічний заказник «Сатанівська Дача» та Іванковецький ландшафтний заказник, гідрологічний заказник Шандровський. Село Іванківці лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».

Галерея ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

Приходы и церкви Подольской епархии / Под редакцией священника Евфимия Сецинского. — Біла Церква, 2009. — С. 738.
Предстоятель Київського Патріархату освятив Вознесенський храм села Іванківці на Хмельниччині^{[недоступне посилання]}
Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Література ред.

Иванковцы-Сатановские // Приходы и церкви Подольской епархии / Под редакцией священника Евфимия Сецинского. — Біла Церква, 2009. — С. 738—739. (За виданням: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. — Выпуск девятый. Под редакцией священника Евфимия Сецинского. Приходы и церкви Подольской епархии. — Каменец-Подольск, 1901).
Іванківці // Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. — К., 1971. — С. 211.
З минулого села Іванківці // Соха Володимир. Сатанів. — Хмельницький, 1991. — С. 14—17.
Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.

Посилання ред.

Сайт села Іванківці [ 22 лютого 2018 у Wayback Machine.]
Погода в селі Іванківці [ 30 липня 2017 у Wayback Machine.]
Сіцінський Юхим. Археологічна карта Подільської губернії. Проскурівський повіт^{[недоступне посилання з лютого 2019]}(рос.)

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Приходы и церкви Подольской епархии / Под редакцией священника Евфимия Сецинского. — Біла Церква, 2009. — С. 738.

[2] Предстоятель Київського Патріархату освятив Вознесенський храм села Іванківці на Хмельниччині^{[недоступне посилання]}

[ukr-socialdata-mova-2001-3] Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних