Єлизавета Шарлотта де Бурбон-Орлеан (фр. Élisabeth Charlotte d'Orléans; 13 вересня 1676, Сен-Клу, Франція — 23 грудня 1744, Коммерсі, Франція) — французька принцеса з Орлеанської гілки Бурбонів, в шлюбі герцогиня Лотарингії і з 1736 року — княгиня де Коммерсі. Правила як регентка при малолітньому синові після смерті чоловіка.
| Єлизавета Шарлотта Бурбон-Орлеанська Élisabeth-Charlotte d'Orléans | |
| [[Файл:|90px|Єлизавета Шарлотта Бурбон-Орлеанська]] | |
| Народження: | 13 вересня 1676 Сен-Клу, Франція |
|---|---|
| Смерть: | 23 грудня 1744 (68 років) Коммерсі, Франція |
| Причина смерті: | інсульт |
| Країна: | Франція |
| Рід: | Лотаринзький дім |
| Батько: | Філіп I Орлеанський |
| Мати: | Єлизавета Шарлотта Пфальська |
| Шлюб: | Леопольд I Йосиф |
| Діти: | Франц I, Леопольд Клемент Лотаринзький, Єлизавета Терезія Лотаринзька, Карл Олександр Лотаринзький, Анна Шарлотта Лотаринзька, Єлизавета Шарлотта Лотаринзька, Луї Лотаринзький |
| Автограф: | |
| Нагороди: | |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Єлизавета Шарлотта була єдиною дочкою герцога Орлеанського Філіпа I і його другої дружини, принцеси Пфальцської Лізелотти, доньки курфюрста Пфальца Карла I Людвіга. 13 жовтня 1698 року вона у Фонтенбло вступила в шлюб з герцогом Лотарингії Леопольдом I Йосипом, сином герцога Карла V і його дружини, ерцгерцогині Елеонори (1653-1697), доньки імператора Священної Римської імперії Фердинанда III.
У цьому шлюбі Єлизавета Шарлотта народила 13 дітей, більшість з яких померли, захворівши віспою. Повноліття досягли лише четверо:
- Франц I (1708-1765), імператор Священної Римської імперії.
- Єлизавета Терезія (1711—1741), королева Сардинії з 1737 року в шлюбі з королем Сардинії і П'ємонту Карлом-Еммануїлом III.
- Карл Олександр (1712-1780), герцог Лотарингії.
- Анна Шарлотта (1714-1773), ігуменя Ремірмон і Сент-Водрю (Колегіальної церкви Св. Вальдетруди) в Монсі, коад'ютор аббатств Ессен і Торн.
Спочатку шлюбні стосунки складалися вдало, проте роки і численні пологи змінили зовнішність Єлизавети Шарлотти, і чоловік почав зраджувати з придворними метресами, зокрема, його коханкою стала мадам де Бово-Краон. Під час однієї з поїздок подружжя до королівського двору в Париж, при якому Леопольд і Єлизавета отримали від монарха титул «королівські високості», герцогиня була вражена вільною вдачею і відвертою розпустою, що панували у придворному середовищі.
Після смерті чоловіка в 1729 році вона змушена була неодноразово за дуже складних політичних обставин як регентка при своїх малолітніх синах брати владу над Лотарингією у свої руки. У 1736 році її двоюрідний брат, король Франції Людовик XV подарував Єлизаветі Шарлотті в суверенне володіння князівство Коммерсі.
Так як Єлизавета Шарлотта Бурбон-Орлеанська була матір'ю імператора Священної Римської імперії Франца I, всі наступні покоління династії Габсбургів — аж до наших днів — є її нащадками, в тому числі і королева Франції Марія-Антуанетта і французька імператриця Марія-Луїза.
Література Редагувати
- Bégliv E. A. Histoire des duchés de Lorraine et de Bar. — Vol. 2. — Vidart et Jullien, 1833.
- Lettres d'Elisabeth-Charlotte d"Orléans, Duchesse de Lorraine, à la Marquise d"Aulède 1715—1738: (Publiées par E. Alexandre de Bonneval.) (A. m. d. Tit.:) Recueil de documents sur l'histoire de Lorraine. — Lucien Wiener, 1865. — P. 328.
Джерела Редагувати
- http://www.thepeerage.com/p10356.htm#i103556 [ 7 грудня 2018 у Wayback Machine.]
- http://genealogy.euweb.cz/lorraine/lorraine5.html [ 14 жовтня 2017 у Wayback Machine.]