Єврейська емансипація

Єврейська емансипація — процес у різних країнах Європи, спрямований на усунення єврейських обмежень, наприклад, єврейських квот, яким тоді підпорядковувалися європейські євреї, і визнання за євреями права на рівність і права на громадянство . Супроводжувалася значними зусиллями з боку активних діячів єврейської громади до інтеграції в суспільство як повноцінних громадян. Це відбувалося поступово з кінця XVIII і до початку XX століття.

Французька гравюра 1806 року зображує Наполеона Бонапарта, який звільняє євреїв

Єврейська емансипація настала після епохи Просвітництва та одночасної Гаскали, або єврейського Просвітництва. Різні країни скасовували або замінювали попередні дискримінаційні закони, які застосовувалися саме проти євреїв там, де вони проживали. До емансипації більшість євреїв були ізольовані в спеціальних житлових районах від решти суспільства; емансипація була головною метою європейських євреїв того часу, які активно намагалися соціально інтегруватися та здобувати освіту. Багато хто з євреїв почали займатися активною політичною діяльністю та мали помітні досягнення в сфері культури у ширшому європейському громадянському суспільстві. Вони емігрували до країн з вищими соціальними та економічними можливостями, таких як Велика Британія та Америка . Деякі європейські євреї навернулися до соціалізму , сіонізму або до обидвох цих рухів.

Передумови

Закон 1791 року про звільнення євреїв — Musée d'Art et d'Histoire du Judaïsme

Протягом більшої частини європейської історії євреї підлягали широкому спектру обмежень. З часів Четвертого Латеранського собору в 1215 році європейці-християни вимагали від євреїв та мусульман носити спеціальний одяг, такий як юденхут та жовтий значок для євреїв, щоб відрізняти їх від християн. Сповідування їхніх релігій часто обмежувалося, і вони повинні були здійснювати спеціальні присяги . Євреям не дозволяли голосувати там, де інші громадяни мали таке право, а деякі країни офіційно заборонили їм в'їзд, наприклад Норвегія, Швеція та Іспанія після вигнання наприкінці XV століття.   Залучення євреїв до тогочасного суспільства почалося в епоху Просвітництва. Єврейський рух Гаскала, який підтримує цінності просвітництва, виступав за розширення прав євреїв у європейському суспільстві. Послідовники Гаскали виступали за «вихід із гетто» не лише фізично, а й розумово та духовно.

У 1790 році в Сполучених Штатах Америки перший президент Джордж Вашингтон написав листа, в якому встановив, що євреї в Америці матимуть повні рівні права, включаючи право сповідувати свою релігію, з усіма іншими американцями. Однак єврейські коментатори відзначали, що обмеження євреїв обіймати посади в органах влади та брати участь в політичній діяльності відбулося в ряді областей ще в 1845 році. Насправді американські громадяни-євреї організувалися за відстоювання власних політичних прав у 1800-х роках, а потім за подальші громадянські права — в 1900-х роках.

28 вересня 1791 року революційна Франція звільнила своє єврейське населення. 40 000 євреїв, які на той час проживали у Франції, були першими, хто зіткнувся з можливостями та викликами, запропонованими емансипацією. Громадянська рівність, якої досягли французькі євреї, стала моделлю для інших європейських євреїв. Перед єврейським народом почали відкриватися нові можливості, і вони повільно просувалися до рівності в інших частинах світу. У 1796 та 1834 роках Нідерланди надали євреям рівні права з язичниками. Наполеон звільнив євреїв від обмежень у завойованих ним регіонах Європи за межами Франції. У 1830 році Греція надала євреям рівні права. Але лише після революцій середини XIX століття («Весни народів») єврейські політичні рухи почали переконувати уряди Великої Британії, країн Центральної та Східної Європи надати євреям рівні права з іншими громадянами.

В англійському праві та деяких наступних правових системах існувала конвенція, відома як бенефіція духовенства (право лат. privilegium clericale), за допомогою якого особа, засуджена за злочин, стверджуючи, що є християнським священнослужителем (зазвичай як привід; у більшості випадків відповідач, який претендував на благо духовенства, був мирянином), могла уникнути покарання або отримати пом'якшене покарання. На думку багатьох сучасних правознавців, це означало, що єврей, який не зрікся юдаїзму, не міг претендувати на благо духовенства. У самій Англії практика надання бенефіцій духовенству була припинена в 1827 році, але вона продовжувалася в інших юрисдикціях.

Емансипаційні рухи

Ранні етапи руху за єврейську емансипацію були частиною загальних прогресивних зусиль, спрямованих на досягнення свободи та прав для меншин. Хоча це був рух, це також було прагнення до рівних прав. Отже, емансипаційний рух був би тривалим процесом. Питання рівних прав для євреїв було пов'язане з вимогами конституцій і громадянських прав різних націй у країнах Європи. Єврейські державні діячі та інтелектуали, такі як Генріх Гейне, Йоганн Якобі, Габріель Ріссер, Берр Ісаак Берр та Лайонел Натан Ротшильд напрацьовували принципи загального рухом за свободу та політичну свободу всіх націй, а не спеціально лише євреїв.

У 1781 році прусський державний службовець Крістіан Вільгельм Дом опублікував знаменитий сценарій Über die bürgerliche Emanzipation der Juden. Дом спростовував уже тоді антисемітські стереотипи та виступав за рівні права для євреїв. Донині її називають Біблією єврейської емансипації .

Відчуваючи небезпеку від постійних антисемітських інцидентів та кривавих наклепів, таких як, наприклад, справа в Дамаску 1840 року, і нездатність урядів багатьох держав звільнити євреїв, єврейські організації створювалися, щоб наполягати на емансипації та захисті свого народу. Рада депутатів британських євреїв під керівництвом Мозеса Монтефіоре, Центральна консисторія в Парижі та Всесвітній ізраїльський альянс почали працювати над забезпеченням прав та свободи євреїв.

Емансипація євреїв, здійснена на територіях під управлінням Наполеона в окупованих і анексованих Францією державах, зазнала невдачі в багатьох державах-членах Німецького союзу після рішень Віденського конгресу . Під час остаточного розгляду у Конгресі питання про права євреїв, емісар вільного ганзейського міста Бремен Йоганн Смідт — без дозволу та згоди інших учасників процесу — змінив текст із «За сповідниками єврейської віри зберігаються права, надані їм у конфедеративних штатах», замінивши одне слово (з «у» на «окрім»), що спричинило серйозні наслідки. Ряд німецьких держав використовували змінену версію тексту як правову підставу для скасування наполеонівської емансипації єврейських громадян. Прусський емісар Вільгельм фон Гумбольдт тв австрієць Клемент фон Меттерніх сприяли збереженню єврейської емансипації, яку підтримували їхні власні країни, але не досягли успіху в інших.

Під час Революцій 1848 року єврейська емансипація була надана Основними правами Франкфуртського парламенту (параграф 13), де говорилося, що громадянські права не повинні залежати від релігійної віри. Але лише деякі німецькі землі запровадили рішення Франкфуртських національних зборів, як державний закон, як-от Гамбург; уряди інших держав упроваджували новації неохоче. Важливі німецькі королівства, такі як Пруссія (1812), Вюртемберг (1828), курфюрство Гессен (1833) та Ганновер (1842), вже емансипували своїх євреїв як громадян. Цим вони сподівалися навчити язичників і скасувати закони, спрямовані на пригнічення євреїв. Хоча рух був переважно успішним; деякі ранні емансиповані єврейські громади продовжували страждати від постійної або нової де-факто, хоча й не юридичної, дискримінації щодо тих євреїв, які намагалися досягти кар'єри на державній службі та в здобувати освіту. Ті кілька держав, які утрималися від єврейської емансипації, були змушені зробити це актом Північнонімецької федерації 3 липня 1869 року або коли вони приєдналися до новооб'єднаної Німеччини в 1871 році. Емансипація всіх євреїв-німців була скасована нацистською Німеччиною з 1933 року до кінця Другої світової війни .

Дати емансипації

У деяких країнах емансипація прийшла одним актом. В інших обмежені права були надані спочатку в надії «змінити» євреїв «на краще».

Years when legal equality was granted to Jews

Year	Country
1264	Poland
1791	France
1796	Batavian Republic
1808	Grand Duchy of Hesse
1808	Westphalia
1811	Grand Duchy of Frankfurt
1812	Mecklenburg-Schwerin
1812	Prussia
1813	Kingdom of Bavaria
1826	Maryland (the Jew Bill revised Maryland law to permit a Jew to hold office if he professed belief in «a future state of rewards and punishments».)
1828	Württemberg
1830	Belgium
1830	Greece
1831	Jamaica
1832	Canada (Lower Canada (Quebec))
1833	Electorate of Hesse
1834	United Netherlands
1839	Ottoman Empire
1842	Kingdom of Hanover
1848	Nassau
1849	Hungarian Revolutionary Parliament declared and enacted the emancipation of Jews, the law was repealed by the Habsburgs after the joint Austrian-Russian victory over Hungary
1849	Denmark
1849	Hamburg
1856	Switzerland
1858	United Kingdom of Great Britain and Ireland
1861	Italy (Italy had not existed as a unified nation prior to 1861 and had previously been divided amongst several foreign entities)
1862	Baden
1863	Holstein
1864	Free City of Frankfurt
1865	Mexico
1867	Austrian Empire
1867	Restoration of the law of emancipation in Kingdom of Hungary after the Austro-Hungarian Compromise
1869	North German Confederation
1870	Sweden-Norway (1851 in Norway)
1871	Germany
1877	New Hampshire (last US state to lift restrictions limiting public office to Protestants)
1878	Bulgaria
1878	Serbia
1890	Brazil
1911	Portugal
1917	Russia
1918	Finland
1923	Romania
1945-1949	West Germany
1978	Spain

Наслідки

Емансипація, інтеграція та асиміляція

Новознайдена свобода євреїв у таких країнах, як Франція, Італія та Німеччина, принаймні за часів Імперії, дозволила багатьом євреям залишити гетто, вперше скориставшись можливостями, інтегрувавшись до тодішнього суспільства. Таким чином, емансипація сприяла євреям, сповідуючи традиційну релігію та дотримуючись національних принципів, поступово інтегруватися до світського суспільства. Там, де Галаха (єврейське право) суперечила місцевому законодавству країни або там, де Галаха не стосувалася певних аспектів тогочасного світського життя, компроміс часто шукали в балансі між релігійним і світським правом, етичними принципами та правами. Отже, хоча деякі залишалися твердими у своїй усталеній єврейській практиці, поширеність емансипованого єврейства спонукала до поступової еволюції та адаптації релігії, а також до появи нових деномінацій юдаїзму, включаючи реформістський рух протягом XIX століття, і широко практикуваного сучасного православ'я, обидва з які сьогодні продовжують практикувати потужні єврейські громади.

Критики Гаскали нарікають на появу міжрелігійних шлюбів у світському суспільстві, а також на розмивання принципів Галахи та єврейської традиції, посилаючись на занепад релігійності, скорочення чисельності населення або недостатнє дотримання обрядів як чинників потенційного зникнення єврейської культури та розпорошення громад . Навпаки, інші називають антисемітські події, такі як Шоа (Голокост), більш згубними для послідовності та сталого розвитку юдаїзму, ніж Гаскала . Емансипація запропонувала євреям рівні громадянські права та можливості для саморозвитку, а також сприяла зменшення рівня широко поширеної ненависті до євреїв (хоча ніколи повністю, а лише тимчасово). Це дозволило євреям жити відносно багатогранним життям, подолати бідність, насолоджуючись повсякденним життям в освіченому суспільстві, а також підтримувати сильну єврейську віру та громаду. У той час як цей елемент емансипації породив антисемітські вигадки, пов'язані з подвійною лояльністю, а успішна висхідна мобільність освічених і підприємливих євреїв спричинила відкид антисемітських міфів, пов'язаних з контролем, домінуванням і жадібністю, інтеграція євреїв у загальноєвропейське суспільство з можливістю проявлення свої здібностей у мистецтві, науці, філософії, а також до світської та релігійної культури.

Див. також

• Єврейське Просвітництво
• Єврейське питання

Примітки

1. Barnavi, Eli. Jewish Emancipation in Western Europe. Процитовано 25 вересня 2013. 
2. Ettinger, Shmuel. Jewish Emancipation and Enlightenment. Процитовано 25 вересня 2013. 
3. Beauchamp, Zack (14 травня 2018). What is Zionism?. Vox.com. Vox Media, Inc. Процитовано 24 січня 2019. 
4. YIVO | Fareynikte. yivoencyclopedia.org. Процитовано 9 березня 2023. 
5. . Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 7 грудня 2019. 
6. Leeser, I. "Jewish Emancipation, " 1845, The Occident and American Jewish Advocate, vol III, no 3, http://www.jewish-history.com/Occident/volume3/jun1845/emancipation.html
7. Sorkin, David, Jewish Emancipation, Princeton University Press, 2019
8. Paula E. Hyman, The Jews of Modern France (Berkeley: University of California Press, 1998), pp. 17–18.
9. Emancipation. Jewish Virtual Library. Процитовано 25 вересня 2013.  Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «jvl» визначена кілька разів з різним вмістом
10. The Civil Rights of English Jews. The Jewish Quarterly Review. The Jews and the English Law (Oxford: Horace Hart, Printer to the University) 18 (1): 40–83. October 1905. ISSN 0021-6682. JSTOR 1450822. OCLC 5792006336. doi:10.2307/1450822. «A Jew was, unless he had previously renounced his religion, incapable of becoming a clergyman; and therefore Jews who had committed crimes and been convicted of them could not, according to the opinion of many great legal writers, avail themselves of the benefit of clergy which other malefactors, on a first conviction for felony were at liberty to plead in mitigation of punishment.» 
11. Nicholas, de Lange; Freud-Kandel, Miri; C. Dubin, Lois (2005). Modern Judaism. Oxford University Press. с. 30–40. ISBN 978-0-19-926287-8. 
12. Sharfman, Glenn R., «Jewish Emancipation», in Encyclopedia of 1848 Revolutions
13. Barbara Stollberg-Rilinger: Europa im Jahrhundert der Aufklärung. Stuttgart: Reclam, 2006 (2nd edition), 268.
14. C. Dubin, Lois. Modern Judaism. Oxford University Press. с. 32–33. 
15. . Friends-partners.org. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 17 лютого 2015. 
16. "Admission of Jews to Rights of Citizenship," 27 September 1791. 27 вересня 1791. Процитовано 4 грудня 2021. 
17. Reversed at the dissolution of the grand duchy in 1815.
18. On February 22, cf. Heinrich Graetz, Geschichte der Juden von den ältesten Zeiten bis auf die Gegenwart: 11 vols., Leipzig: Leiner, 1900, vol. 11: 'Geschichte der Juden vom Beginn der Mendelssohnschen Zeit (1750) bis in die neueste Zeit (1848)', p. 297. Reprint of the edition of last hand: Berlin: arani, 1998, ISBN 3-7605-8673-2.
19. On March 11, cf. Heinrich Graetz, Geschichte der Juden von den ältesten Zeiten bis auf die Gegenwart: 11 vols., Leipzig: Leiner, 1900, vol. 11: 'Geschichte der Juden vom Beginn der Mendelssohnschen Zeit (1750) bis in die neueste Zeit (1848)', pp. 297seq. Reprint of the edition of last hand: Berlin: arani, 1998, ISBN 3-7605-8673-2.
20. Deutsch-jüdische Geschichte in der Neuzeit. München: C.H. Beck. 1996–2000. ISBN 3-406-39705-0. OCLC 34707114. 
21. Finding Your Roots, PBS, September 23, 2014
22. Bélanger, Claude. An Act to Grant Equal Rights and Privileges to Persons of the Jewish Religion (1832). Quebec History. Marianopolis College. Процитовано 31 грудня 2020. 
23. By order of the Sultan, equal rights were granted to non-Muslims, including Jews, in 1839 as part of the Tanzimat reforms.
24. Introduced on December 12, 1848.
25. The Hungarian Diet declared the full emancipation of the Jews by law in the realm on July 28, 1849. However, this would soon be rolled back by the Hungarians' defeat at the hands of the Russian Army barely two weeks later on August 13, which marked the failure of the Hungarian Revolution as the Austrian Empire tried to abolish Hungary's constitution and territorial integrity. The emancipation of the Hungarian Jews would not be restored until the Compromise of 1867.
26. By the Constitution of Denmark of June 5, 1849.
27. By introduction of the basic freedoms as decided by the National Assembly, adopted for Hamburg's law on February 21, 1849.
28. By law on the Affairs of the Jews in the Duchy of Holstein on July 14, 1863.
29. For the status of Jews in the states, which united in 1871 to constitute Germany see the respective regulations of the principalities and states that preceded the 1871 unification of Germany.
30. Since 1810 Jews already had partial freedom of religion, that was completely guaranteed in 1890 after the proclamation of the Republic
31. After the fall of the Nazis, the Jews recovered their civil rights.
32. Oliva, Javier García (20 Aug 2008). Religious Freedom in Transition: Spain. Religion, State and Society (англ.) 36 (3): 269–281. ISSN 0963-7494. doi:10.1080/09637490802260336. 
33. The Haskalah. 
34. Samet, Moshe (1988). The Beginnings of Orthodoxy. Modern Judaism 8 (3): 249–269. JSTOR 1396068. doi:10.1093/mj/8.3.249. 
35. Zalkin, M. (2019). « The Relations between the Haskalah and Traditional Jewish Communities». In The History of Jews in Lithuania. Leiden, The Netherlands: Brill | Schöningh. doi: https://doi.org/10.30965/9783657705757_011
36. Book: Haskalah and Beyond: The Reception of the Hebrew Enlightenment and the Emergence of Haskalah Judaism, Moshe Pelli, University Press of America, 2010
37. Grobgeld, David; Bursell, Moa (2021). Resisting assimilation – ethnic boundary maintenance among Jews in Sweden. Distinktion: Journal of Social Theory 22 (2): 171–191. doi:10.1080/1600910X.2021.1885460. 
38. Lemberger, Tirza (2012). Haskalah and Beyond: The Reception of the Hebrew Enlightenment and the Emergence of Haskalah Judaism (Review). Hebrew Studies 53: 420–422. doi:10.1353/hbr.2012.0013. 
39. If Not for the Holocaust, There Could Have Been 32 Million Jews in the World Today, Expert Says. 
40. Antisemitism from the Enlightenment to World War I. 
41. Richarz, M. (1975). Jewish Social Mobility in Germany during the Time of Emancipation (1790—1871). The Leo Baeck Institute Yearbook, 20(1), 69–77. doi:10.1093/leobaeck/20.1.69

Бібліографія

• Battenberg, Friedrich (2017), Jewish Emancipation in the 18th and 19th Centuries, EGO — European History Online, Mainz: Institute of European History, retrieved: March 17, 2021 (pdf).
• Крістіан Вільгельм фон Дом . Über die bürgerliche Verbesserung der Juden (Berlin /Stettin 1781). Kritische und kommentierte Studienausgabe. hrsg. фон Вольф Крістоф Зайферт. Wallstein, Геттінген 2015,ISBN 978-3-8353-1699-7 .
• Девід Фойерверкер . L'Émancipation des Juifs en France. De l'Ancien Régime à la fin du Друга імперія. Париж: Albin Michel, 1976ISBN 2-226-00316-9
• Heinrich Graetz, Geschichte der Juden von den ältesten Zeiten bis auf die Gegenwart : 11 томів. , Leipzig: Leiner, 1900, том. 11: Geschichte der Juden vom Beginn der Mendelssohnschen Zeit (1750) bis in die neueste Zeit (1848), передрук видання з останньої руки; Берлін: арані, 1998,ISBN 3-7605-8673-2
• Хайман, Пола Е. Євреї сучасної Франції . Berkeley: University of California Press, 1998.

Посилання

• Історія Франкфурта (німецька Вікіпедія)
• , Університет штату Огайо
• Емансипація, Мендельсон і зростання реформи Thinktorah.org, рабин Менахем Левін
• Des Juifs contre l'émancipation. Вавилон Бені Леві архів [Євреї проти емансипації: від Вавилону до Бенні Леві], Лабіринт. Atelier interdisciplinaire (франц.), 2007 (Спецвипуск)
• «Емансипація, історія визволення європейських євреїв», книги NPR
• Емансипація євреїв на Сході
• Єврейська емансипація в Музеї сімейної історії