Серед примітивних шумових і ударних народних українських інструментів треба згадати цілу низку дитячих музичних інструментів, походження яких можна залічити до первісних стадій розвитку музичного мистецтва, що має викликати зацікавлення їхнім описом і вивченням.
Почнемо з (фуркалки), з-поміж котрих можна згадати провірчену й почеплену на мотузок для «фуркання» баранячу кістку, а також (гудок) або фуркало, зроблений з дерев'яної дощечки, яку прив'язують до мотузка й швидко крутять над головою.
Подібний до гудка звук видає, крутячись, (дзиґа). Після фуркалки ідуть дитячі й , які в Україні мають силу-силенну народних назв. Так, тріскачку називають (деркачем) (як і птаха), , , , , тощо. А калатальце має ще назви , , , , , і т. д.
Слідом за названими вище дитячими українськими шумовими музичними інструментами йдуть (брязкала) або брязкальця — тонкі металеві бляшки, що видають музичний шум, коли ними потрушують. Такі пластинки знайдено під час розкопів Олександропільського кургану. Зроблено їх із срібла у вигляді листків, що висять на гіллі дерев. Такі брязкала нині навішують на обруч бубна зсередини інструмента.
Слідом за брязкальцями можна поставити (бубончики) й (дзвіночки). Бубончики й дзвіночки дуже часто знаходять під час розкопів українських курганів. За давніх часів вони мали ритуальне значення, а також були складниками прикрас і аксесуарами пишного святкового вбрання. Такі бубончики були, до речі, на шубі «багатого гостя» Дюка Степановича, яку послала йому його матінка Мамелфа Тимофіївна з (Галича), як про це оповідає билина:
На раменах дужих шуба чорних соболів, Чорних соболів заморських Під зеленим ритим бархатом. А у петельках шовкових вплетені Всі Господні пташечки співучії, А на ґудзичках золочених вилиті Усе змії лютії, звірина рикучая. Як змахнув же він нагайкою, Заспівали пташечки співучії, Завели співаночки небеснії - Здивування пойняло весь мир. Як провів він та й по ґудзичках нагайкою, Передзвін пішов від ґудзичка до Ґудзичка - Закричала звірина рикучая.
Що ж до дзвіночків, то вони часто згадуються в українських піснях, особливо, як описуються гарні дівочі голоси, порівнювані з дзвіночками: Оре плужок попід, лужок, Мила воли гонить. Ой, як крикне на волиньки, Як дзвінок задзвонить.
Дзвіночок великих розмірів — це дзвін. Громадські функції цього музичного інструмента, що з'явився в Україні після запровадження християнства і в зв'язку з ним, у давнину, а також за дореволюційної доби в селянському побуті були дуже різні: дзвоном означували час, особливо нічної пори, скликали людей на сполох, на пожежу; дзвін давав орієнтацію подорожнім під час хуртовини, іноді звістував про те, що почалися воєнні дії і що військо вирушає в похід, сповіщав про смерть котрогось із членів сільської громади тощо. Дзвони звичайно виготовляють зі стопу міді (78%) та цини (22%), проте іноді й з інших матеріалів. Під час розкопів у Києві на місці Десятинної церкви знайдено два дзвони з коринфської міді.
В українських музичних ансамблях іноді брала участь як високий ритмічний дзвінкий інструмент (підкова), по якій били паличкою. Це — прообраз сучасного (трикутника) в симфонічній оркестрі.
Серед примітивних українських музичних інструментів згадаємо також (тарілки); вони здавна знані як музичний інструмент, і їхні зображення є на відомих історичних фресках київського собору.
Див. також
- (Нойз)
- (Бубонець)
Це незавершена стаття про музичні інструменти. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Цю статтю треба для відповідності Вікіпедії. (квітень 2013) |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет