Олександр Георгійович Філіппенко (рос. Александр Георгиевич Филиппенко; * 2 вересня 1944, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський і російський актор театру і кіно. Лауреат (Державної премії Росії) (1998). Народний артист Росії (2000).
Олександр Філіппенко | ||||
---|---|---|---|---|
рос. Александр Филиппенко | ||||
Ім'я при народженні | Олександр Георгійович Філіппенко | |||
Народився | 2 вересня 1944[1][2](79 років) Москва, СРСР | |||
Громадянство | СРСР Росія | |||
Діяльність | актор | |||
Alma mater | (Театральний інститут імені Бориса Щукіна) (1974) і (МФТІ) (1967) | |||
Заклад | (Інститут геохімії й аналітичної хімії ім. В. І. Вернадського), Театр на Таганці[d] і (Державний академічний театр імені Є. Вахтангова) | |||
Роки діяльності | 1964 — тепер. час | |||
У шлюбі з | d | |||
IMDb | nm0277080 | |||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
Олександр Філіппенко у Вікісховищі |
Життєпис
Закінчив (Театральне училище ім. Б. Щукіна) (1970). Художній керівник театру «Моно-Дует Тріо».
Фільмографія
- («Сині зайці або Музична подорож») (1972, клоун Саша)
- («Зупиніть Потапова!») (1974, Єрмоленко)
- («Хто заплатить за удачу») (1980)
- («Кидок») (1981, Семен Семенович Каліткін, прапорщик прикордонвійськ)
- («Про повернення забути») (1985, Ісаєв)
- («Я зробив все, що міг») (1986, Леонід Жилін)
- («Наш бронепоїзд») (1988)
- («Важко бути богом») (1989, Реба),
- («Серпень на спливі»)/рос. «Убегающий август» (1989, Борис Краснов (головна роль)
- («Кроки імператора») (1991, Павло Ι)
- («Візит до Мінотавра») (1987, Григорій Білаш)
та інші.
Знявся в українських фільмах:
- («Бумбараш») (1971, т/ф)
- («Народжена революцією») (1974—1977, т/ф, 10 а),
- (1983) : («Останній засіб королів») (т/ф, 4 с) — полковник «Джіґс»
- (1985) : («Чорна стріла») — (Річард Глостер)
- («Міст через життя») (1986, т/ф, 2 с),
- («Яма») (1990, актор),
- («Жінка для всіх») (1991),
- («Я сама») (1993, Вахрамєєв; Росія—Україна)
та інші.
Громадянська позиція
У березні 2014 року, після (російської інтервенції в Україну), разом з рядом інших відомих діячів науки і культури Росії висловив свою незгоду з політикою російської влади в Криму. Свою позицію вони виклали у (відкритому листі).
У червні 2018 року підтримав українського режисера (Олега Сенцова), засудженого і ув'язненого у Росії.
Після початку повномасштабного озброєного вторгнення Росії в Україну в 2022 році 19 травня, в (День вишиванки), опублікував у Фейсбуці свою фотографію у вишиванці. З організацією сольних концертів Філіппенка почали виникати складнощі, а у листопаді 2022 року Театр імені Мосради не продовжив з ним контракт. 10 лютого 2023 року у ЗМІ повідомили, що Філіппенко залишив Росію і оселився у Литві.
Примітки
- Filmportal.de — 2005.
- ČSFD — 2001.
- . // novayagazeta.ru. 13.03.2014. Архів оригіналу за 25 грудня 2014. Процитовано 2014-3-16.
- Александр Филиппенко в поддержку Олега Сенцова [ 8 червня 2018 у Wayback Machine.] // Радіо Свобода, 01.06.2018
- Народный артист Александр Филиппенко уехал из России, РБК, 10 февраля 2023
Література
- Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.793-794; (рос.)
- Кинословарь. Т. З. СПб., 2001. — С.284-285. (рос.)
Посилання
- Олександр Філіппенко [ 27 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Олександр Філіппенко: «під час собачого шоу мій пес розгубився, і мені все довелося робити за нього. Рачки. Головний приз — телевізор — дістався мені» [ 20 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
Це незавершена стаття про актора. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет