«Сецубун» (яп. 節分) — свято напередодні весни, а за ним і четверте лютого — перший день весни — «Ріссюн» (立春). Японська весна має свій символ — квіти сливи, які знаменують відхід зими, початок потепління. Тема весни, тема квітів сливи — одне з улюблених у японській літературі, особливо поезії. Прихід Ріссюн знаменує відступ зимової холоднечі та народження весни. Сецубун за місячним календарем символізує зміну пір року.
Настання нового сезону в Японії незмінно урочисто святкується з найдавніших часів. І в цьому свій сенс, своя виправданість: запобігання хворобам у період зміни сезонів, мінливості погоди; побажання щедрого врожаю та щастя дітям — «Хацуума». Цьому присвячується і культова служба вдома та в буддійських храмах, де для широкого залучення пастви обирається «тосі отоко», або «щаслива людина року», щоб здійснити давній обряд. За старих часів це були поважні старці або знатні персони, а тепер роль тосі отоко виконують зірки екрана, знамениті чемпіони національної боротьби — сумо тощо. Популярні актриси та спортсмени у барвистому вбранні, національних кімоно, традиційних зачісках. І це служить чарівною привабливою силою для відвідування храмів, де скупчуються великі маси народу, в тому числі молоді. Сецубун — день виконання старовинного ритуалу з вигнання з дому «оні» — чортів, а разом з ними — хвороб, нещасть і зловісних диявольських народжень, вигнання на весь наступний рік. Це називається «Цуйна» або «Мамемакі», що означає «посипати» підпеченими бобами". Гучні вигуки лунають увечері Сецубуна над усіма островами Японії: "Фуку-ва ути вони-ва сото! — «Щастя в будинок! Чорти — геть!» Вигукуючи ці заклинання, найстаріші в сім'ї сакраментально посипають підпеченими бобами, ніби відганяючи всі нещатя, всі домашні негаразди. І під кожною японською покрівлею тріумфують веселощі, фестивальна радість дня.
Диявольські сили, за народним повір'ям, являють собою джерело хвороб, всяких негараздів. З підступністю зловісних духів пов'язується виникнення землетрусів, пожеж, тайфунів. І коли посипають підпеченими бобами, добрими зернами, злі духи незримо зникають з таємних місць свого укриття. А для більшої переконливості у храмах, під час обряду, випускають перебраних у масках, у шкурах тигра.
Вважається, що дияволи — чудовиська, що прийшли на землю з інших планет, розташованих десь між північчю та сходом або у напрямку між «Волом» та «Тигром». Літературні джерела свідчать, що цей звичай виник у 706 році, коли в Японії лютувала смертоносна епідемія, і вперше відзначено в Нара, давній столиці країни. Іноді разом із підпеченими бобами розсипають золоті монети («кобан»), карбування періоду Едо (нині Токіо). І боби розсипаються не тільки для того, щоб відігнати диявольські наслання, а й для вживання їх людьми.
Кожен має з'їсти стільки бобів, скільки йому років, і ще один додатковий, призначений для наступного року. Поглинання бобів «обіцяє принести здоров'я та удачу у житті». За старих часів вірили також, що в день Сецубун гейші, якщо вони носять зачіску «марумаге», яка вважається ознакою заміжньої жінки, можуть зустріти в наступному році бажаного судженого.
Див. також ред.
Примітки ред.
- Микола Федоренко, Японські записи, 1966 p., c. 240
Джерела ред.
- (рос.) Микола Федоренко, Японські записи, 1966 p., c. 240
- (рос.) Всеволод Крестовський, В далеких водах і країнах, Т. 2 Японія, с. 45., 1880 [1]