«Приватне життя» (рос. Частная жизнь) — художній фільм, знятий в (1982) році режисером . Головну роль виконує (Михайло Ульянов).
Приватне життя | |
---|---|
Частная жизнь | |
Жанр | драма |
Режисер | |
Сценарист | |
У головних ролях | Михайло Ульянов Ія Саввіна |
Оператор | Еміль Гулідов Валентин Пиганов |
Композитор | (В'ячеслав Ганелін) |
Кінокомпанія | Мосфільм Третє творче об'єднання |
Тривалість | 102 хв. |
Мова | російська |
Країна | СРСР |
Рік | (1982) |
IMDb | ID 0083732 |
Передостання картина Юлія Райзмана. Один з небагатьох радянських фільмів, висунутих на премію «Оскар» в номінації «Кращий фільм іноземною мовою». На 39-му Венеціанському кінофестивалі (Михайло Ульянов) удостоївся спеціального призу журі за виконання головної ролі.
(Державна премія СРСР) за 1983 рік.
Сюжет
Два підприємства реорганізували в одне, і колишній директор одного з них, Сергій Микитович Абрикосов ((Михайло Ульянов)), повинен піти на пенсію. Абрикосов уособлює сталінський тип керівника: він цілком присвячує себе роботі, саме робота є сенсом його життя. Жорсткий і вимогливий, він живе в ритмі своєї молодості, коли він був висунутий на посаду директора і в 20 років отримав перший орден.
Тепер, вийшовши на пенсію, Абрикосов виявляє, що поза роботою не може знайти собі місця в житті. І в родині, як виявилося, теж не все гаразд. Син — повна йому протилежність, не має серйозних прагнень в житті, полюбляє неробство і розваги. З дружиною ((Ія Саввіна)) у Сергія Микитовича немає спільних інтересів: вона поважає його, але між ними немає духовної близькості. У дочки від першого шлюбу теж свої нерозв'язні сімейні проблеми.
Поступово спільні переживання зближують Абрикосова з сім'єю.
Після повідомлення про призначення свого наступника, кандидатуру якого він вважав негідною, Абрикосов відправляється в міністерство, де дізнається про підготовку для нього пропозиції про призначення на нову посаду. Фінал фільму залишається відкритим і закінчується сценою: Абрикосова по телефону викликають в міністерство. Стоячи перед дзеркалом, він зав'язує краватку, і його рухи сповільнюються — він замислюється про щось своє. Кінознавець Нея Зорка, аналізуючи фінал, вважала, що, швидше за все, Абрикосов усвідомив, що все своє життя він витратив на якісь непотрібні і марні речі, що руйнували його день за днем. Михайло Ульянов же припустив, що в будь-якому разі «це буде інша людина, людина, яка пережила трагічну перебудову свого внутрішнього світу».
У ролях
- (Михайло Ульянов) — Сергій Микитович Абрикосов
- (Ія Саввіна) — Наталя Іллівна, дружина Абрикосова
- (Ірина Губанова) — Неллі Петрівна, колишній секретар
- (Тетяна Догілева) — Віка, подруга сина Абрикосова
- Олексій Блохін — Ігор
- (Олена Санаєва) — Марина, дочка Абрикосова від першого шлюбу, лікар
- (Лілія Гриценко) — Марія Андріївна, теща Абрикосова
- (Михайло Зімін) — Андрій Захарович, начальник Абрикосова
- (Євген Лазарєв) — Віктор Сергійович Петелін, новий керівник
- Володимир Прохоров — Горюнов, колишній підлеглий Абрикосова
- Олександр Воєводін — Микола
- Валентина Брусниця
- Олег Мокшанцев — Олексій, друг Абрикосових
- Віктор Гордєєв — Сергій (немає в титрах)
- (Всеволод Санаєв) — епізод
Знімальна група
- Режисер:
- Автор сценарію: ,
- Оператор: Микола Олоновський
- Художник-постановник: Тетяна Лапшина
Створення
Хіба мало людей потрапили в таке становище, коли повалилася система? Одні зорієнтувалися, пристосувалися, інші — їх багато — не були готові до змін. Солідні люди, щасливі, хороші працівники … І нікому не потрібні. Трагедія непотрібності! Але це не соціальна і не тільки російська, а загальнолюдська трагедія. — Михайло Ульянов |
У своєму передостанньому проекті Юлій Райзман підняв важливу тему того часу і на ключову роль затвердив, хоча і неохоче, одного з найпопулярніших кіноакторів СРСР (Михайла Ульянова). Неохоче — так як режисер «не любив знімати тих, хто багато грає в кіно». Як вважав Ульянов, випускаючи усі свої картини, включаючи і «Приватне життя», Райзман тонко відчував те, що завтра торкнеться багатьох.
Для цього образу Ульянову, якому на той момент не виповнилося й 55 років, був зроблений спеціальний «зістарювальний» грим, сивина на скронях. Актор зізнався, що працювати з Райзманом було легко: «Звичайно, у нього було заздалегідь ухвалене рішення, але він вислуховував іншу точку зору, легко погоджувався: „Спробуйте!“ — таким був вільним і так довіряв актору».
На ролі в картині пробувалися молоді артисти (Альгіс Арлаускас) і (Олег Меньшиков). Не був затверджений жоден з них: (Арлаускас) пішов до Леоніда Гайдая в («Спортлото-82»), а (Меньшиков) — до (Михайла Козакова) в («Покровські ворота»). Райзман був страшенно незадоволений і говорив, що «молодь ігнорує живого класика».
Відразу ж після прем'єри стрічки керівництво Венеціанського кінофестивалю оголосило про демонстрацію «Приватного життя» в одній з позаконкурсних програм. (Ульянов) ніяк не припускав, що історія про простого радянського пенсіонера зацікавить найважливіший світовий кіноогляд. Проте, на (Лідо) на фільм чекав великий успіх і кілька призів, які отримали сам Ульянов за виконання головної ролі і режисер Райзман «за артистичну та професійну співпрацю».
Фестивалі та премії
- (1982) — Приз («Золотий лев») «За артистичну та професійну співпрацю» Юлію Райзману на Міжнародному кінофестивалі у Венеції.
- (1982) — Приз («Золотий лев») (Михайлу Ульянову) на МКФ у Венеції.
- (1982) — Номінація на премію «Оскар» в категорії «Кращий фільм іноземною мовою» (переміг іспанський фільм «Почати з початку»).
- (1983) — XVI (Всесоюзний кінофестиваль) у Ленінграді по розділу художніх фільмів: Головний приз Юлію Райзману за фільм «Приватне життя».
- (1983) — (Державна премія СРСР) Тетяні Лапшиній, Юлію Райзману, (Ії Саввіній) та (Михайлу Ульянову).
Технічні дані
Приватне життя, 1982, звичайний, кольоровий, 2801 м, 102 хв.
Примітки
- Нея Зоркая. (февраль 2004). Сгустки истории. Портрет режиссёра Юлия Райзмана. Искусство кино. Процитовано 2013-6-2.
- Михаил Ульянов. Работаю актёром. — М.: Искусство, 1987.
- Антон Крайний. (11 декабря 2012). Звезду «Спортлото-82» безжалостно вырезали из фильмов. KM.ru. Процитовано 2013-6-2.
- С. Й. Юткевич (головний редактор) (1987). КИНО: Энциклопедический словарь (рос.) . Москва: Советская энциклопедия. с. 83.
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет