Монастир Сопочани (Манастир Сопоћани) — православний монастир в Сербії, котрий підтримував сербський король в XIII ст.
Монастир Сопочани ( Сербія ) Манастир Сопоћани | ||||
---|---|---|---|---|
![]() | ||||
43°07′08″ пн. ш. 20°25′22″ сх. д. / 43.118900000027771569° пн. ш. 20.42280000002777740° сх. д.Координати: 43°07′08″ пн. ш. 20°25′22″ сх. д. / 43.118900000027771569° пн. ш. 20.42280000002777740° сх. д. | ||||
Країна | Сербія | |||
Місто | (Старі Рас) | |||
Орден | православ'я | |||
Тип | монастир і (Культурна спадщина Сербії) | |||
Тип будівлі | монастир | |||
Площа | 0,53 га | |||
Стиль | романський | |||
Засновник | сербський король (Стефан Урош I) | |||
Дата заснування | (1259) | |||
Початок будівництва | (1264) р. | |||
Побудовано | добудови в 16-17 ст., реставрації в 1929, 1948—1956 рр. | |||
Основні дати: (1264)—(1265), початок 14 ст., 16-17 ст. | ||||
Будівлі: однонавна церква св. Трійці, дзвіниця, бічні нави | ||||
Статус | Культурне надбання ЮНЕСКО | |||
Стан | задовільний | |||
![]() ![]() Монастир Сопочани ( Сербія ) Монастир Сопочани ( Сербія ) (Сербія) | ||||
![]() |
![]() | Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №96-00296 (англ.) |
Розташування
Головна споруда монастиря розташована на відстані шістнадцять (16) кілометрів від сучасного міста (Нові-Пазар). Але місцевість старовинна. На схилі гори ще за сприяння сербського короля (Стефана Уроша I) був вибудований монастир (1264) року. Король наслідував візантійську традицію і призначав церкву монастиря для створення мавзолею для себе і своєї родини. Першою тут була похована мати короля. На початок XXI ст. в південній частині церкви св. Трійці випадково зберігся (мармуровий) (саркофаг) самого Стефана Уроша I.
Історія
(Сербське королівство) мало відчутні впливи мистецтва могутньої на той час Візантійської імперії. Для себе і власної родини король вибудував монастир, головна церква якого призначалась для створення королівського мавзолею.
Церква мала одну наву і одну баню. Її висвятили на честь св. Трійці. Церкву ремонтували на початку XIV ст. і добудували нартекс та дзвіницю, ремонтували в XVI–XVII ст. Турецька загроза життю мешканців і реальність смерті чи рабства спонукали декілька разів покидати монастир впродовж XVI ст. 1689 року черговий похід турків-османів примусив ченців покинути монастир і перебратися в Косово, звідки вони не повернулися. Монастир занепав на двісті років, а його споруди були поруйновані до рівня підмурків. Збереглася церква, де впала баня і частка (дахів).
Лише в XX ст. до монастиря повернулись, де були проведені консервативні, реставраційні і ремонтні роботи в 1929, 1948–1956 рр. Відновлені (дахи) (вкриті бляхою), (баня), (дзвіниця). Церкву після двохсот років занепаду передали релігійній громаді.
Уславлені стінописи
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly91cGxvYWQud2lraW1lZGlhLm9yZy93aWtpcGVkaWEvY29tbW9ucy90aHVtYi8xLzE2L1VzcGVuamVfcHJlc3ZldGVfQm9nb3JvZGljZV8tX1NvcG9jYW5pLmpwZy8zMDBweC1Vc3BlbmplX3ByZXN2ZXRlX0JvZ29yb2RpY2VfLV9Tb3BvY2FuaS5qcGc=.jpg)
Не провінційна і спрощена архітектура, а (фресковий) цикл другої половини XIII ст. — головний мистецький скарб споруди.
Відразу після закінчення побудови і висихання стін (1265) чи близького того року церква св. Трійці була розписана. Для декорування використали фрески. Вказівкою на важливий стан споруди була також імітація (мозаїки) в центральній частині храму (оригінальні мозаїки надто дорого коштували і використовувались лише в окремих випадках при наявності великого (кошторису) і багатого ктитора-дарувальника).
В апсиді — подана Богородиця з немовлям і двома янголами, євхаристія апостолів, звичні вівтарні композиції для православ'я. Західну стіну прикрашає «Успіння Богородиці». На хорах церкви — Сорок мучеників, св. Трійця та апостоли, в (нартексі) — Вселенські собори, притча про Йосифа, Древо Ієсеєве, Страшний суд, поклоніння (ктиторів), успіння Анни Дандоло, матері короля-ктитора. В бічних навах — фрески виконані місцевими майстрами XIV, XVI–XVII ст.
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly91cGxvYWQud2lraW1lZGlhLm9yZy93aWtpcGVkaWEvdWsvdGh1bWIvNS81OC9Bbm51bmNpYXRpb25fJTI4ZGV0YWlsJTI5JTJDX1NvcG8lQzQlODdhbmlfbW9uYXN0ZXJ5JTJDX1hJSUlfY2VudHVyeS5qcGcvMTUwcHgtQW5udW5jaWF0aW9uXyUyOGRldGFpbCUyOSUyQ19Tb3BvJUM0JTg3YW5pX21vbmFzdGVyeSUyQ19YSUlJX2NlbnR1cnkuanBn.jpg)
Первісний декор храму виконали майстри, запрошені з Візантії, що обумовило надзвичайно високий мистецький рівень фрескових циклів. Для візантійського (світогляду) і (візантійського мистецтва) характерний розділ на світ реальний та світ духовний, пов'язаний з церквою і Богом. Головним і первісним вважали світ духовний, абсолютно не схожий на грішний земний. Ця роздвоєність залишалась в реальних людях, котрі були лише малим відбитком макрокосму, мікрокосмом роздвоєності зі світом реальним та світом духовним, як грішне тіло і безсмертна душа. Душа нібито від стосунків з грішним тілом плюндрувалась. Бог був далеко віднесений від грішного світу і людей, тому в настроях людей і в мистецтві панували (туга), сум, . Все це притаманно і фрескам монастиря Сопочани, особливо — майстерно виконаній композиції «Успіння Богородиці». Але віртуозна константинопольська школа відбилась в святкових фарбах стінописів, де майстри-фрескісти намагались відтворити вигаданий, ідеальний духовний світ біблійних подій. І це трохи пом'якшувало пригнічений настрій від фресок.
Галерея
- Монастир Сопочани
- Апостоли в композиції «Успіння Богородиці»
- Апостол Павло, монастир Сопочани, фреска (1265) р.
- Церква св. Трійці з боку вівтаря. Фото 2014 року.
-
- Монастир Сопочани, апостол Іван, залишки фрески (1265) р.
-
Див. також
- (Мистецтво Візантії )
- (Фреска )
- (Мозаїка )
- (Живопис Візантійської імперії )
- (Архітектура Візантійської імперії )
Джерела
- Лазарев В. Н. «История византийской живописи», т. 1—2, 1947—48 (расшир. изд. — Storia della pittura bizantina, Torino, [1967])
- Лазарев В. Н. «Византийская живопись», сборник статей, 1971
- Лазарев В. Н. «История византийской живописи» М., «Искусство», 1986
- Попова О. С. Виктор Никитич Лазарев // Древнерусское искусство: Византия, Русь, Западная Европа: искусство и культура . — СПб. — 2002.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Монастир Сопочани |
- (серб.)
- БЛАГО Фонд: Сопочани [ 9 лютого 2021 у Wayback Machine.]
- Стаття про монастир на сайті ЮНЕСКО [ 11 липня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет