Мико́ла Вале́рійович Капланчу́к — солдат Збройних сил України, боєць другого батальйону 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів).
Капланчук Микола Валерійович | ||
---|---|---|
Солдат | ||
Загальна інформація | ||
Народження | 17 липня 1988 (35 років) | |
Військова служба | ||
Приналежність | Україна | |
Вид ЗС | Збройні сили | |
Формування | (24 ОМБр) | |
Війни / битви |
| |
Нагороди та відзнаки | ||
|
Життєпис
Проживав у Коломиї. Проходив службу у військовій частині А1807, (Делятин), залишився служити за контрактом, по його закінченні вирішив звільнитися.
У зоні АТО
З початком бойових дій зголосився добровольцем, полишивши вдома дружину та двох маленьких дітей.
19 жовтня 2014 року частина стояла поблизу (Трьохізбенки), надійшов наказ доставити підкріплення на (32-й блокпост), бійці якого в оточенні бойовиків, проривалися й десантники із 95-ї бригади. Між 31-м та 32-м блокпостами почався обстріл. Капланчук відстріляв один боєкомплект і, коли міняв його на інший, відчув — куля пройшла навиліт через праву руку. Танк, що йшов попереду, вибухнув, запалав та зупинився, Миколу викинуло на асфальт. Побачивши поруч рацію командира, намагався викликати допомогу, рація виявилася розбитою. Відкотившись у кювет, відчув біль у нозі, ввів собі знеболювальне. Щось важке впало на спину, загорівся одяг. Перемагаючи себе, кричучи від болю, кілька разів перекотився, щоб загасити полум'я, наскільки зміг, відповз у поле, подалі від дороги.
Настала тиша після бою. Микола бачив, як до розбитої колони йшли «казачки», чув їх розмову: «Никого нет, все поубегали… Давай, минируем и уходим!», «Нет, подожди, вон что-то есть ещё!». Чув поодинокі постріли — бойовики добивали поранених. Капланчука не помітили — лежав тихо, намагаючись не стогнати. Провів на полі майже три доби, першої ночі з настанням темряви знову почався обстріл.
На третій день помітив на дорозі волонтерську «швидку» (Армена Нікогосяна) — рухалася з боку 32-го блокпосту. Почав кричати, машина зупинилася.
Лікувався у Київському військовому шпиталі, переніс понад десяток операцій.
Три місяці провів на лікарняному ліжку, в січні 2015-го на візку повернувся до Прикарпаття.
Нагороди
31 жовтня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Джерела
- Указ № 838/2014 [ 3 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- Усім смертям на зло… [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Поранений боєць повернувся на Прикарпаття [ 7 березня 2016 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про військового чи (військову) Збройних сил України. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет