Епуас (фр. Époisses) — французький м'який сир із коров'ячого молока.
| Епуас | |
|---|---|
| | |
| Альтернативна назва | Époisses |
| Країна походження | Франція |
| Місто | Епуас, Кот-д’Ор |
| Основа | коров'яче молоко |
| Пастеризованість | немає |
| Структура | м'який з відмитою скоринкою |
| Витримка | 5—8 тижнів |
| Сертифікація | AOC (1991) |
Історія ред.
Епуас винайшли монахи-цистерціанці. В 1968 році була створена «Профспілка захисту епуаса». В 1991 році Епуас отримав споконвічну контрольовану назву (AOC).
Виготовлення ред.
Для приготування однієї голівки сиру потрібно два літра молока. У підігріте молоко додають трохи сичужної закваски, завдяки чому молоко скисає поступово. Через 16—24 годин утворюється кальє, яке розкладають у форми. Після того, як стече сироватка, сир дістають із форми, солять і розміщують на дерев'яних решітках для дозрівання. У перший тиждень два-три рази на день кірочку відмивають підсоленою водою. Після того, як скоринка придбає червонуватий відтінок, у воду додають бургундську горілку Marc de Bourgogne. Сир дозріває протягом 5—8 тижнів.
Опис ред.
Головки сиру мають форму диска і бувають двох видів: великі — діаметром 16,5—19 см, висотою 3—4,5 см і вагою 700—1100 г; малі — діаметром 9,5—11,5 см, висотою 3—4,5 см і вагою 250—350 г. Головка покрита гладенькою скоринкою, під якою знаходиться ніжна м'якоть світло-бежевого кольору з незвичайним запахом. У молодих сирів скоринка має колір слонової кістки, у старих — червоно-цегельний.
Епуас розрізають на чотири частини і їдять десертною ложкою. До сиру найкраще підходять легкі бургундські вина або трохи солодкуваті білі Chablis або Sauternes.
Примітки ред.
- (рос.). cheeser.ru. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 31 травня 2013.
Посилання ред.
- (рос.). Архів оригіналу за 17 листопада 2012. Процитовано 27 жовтня 2011.
- (англ.). Архів оригіналу за 27 вересня 2011. Процитовано 27 жовтня 2011.
- (фр.). Архів оригіналу за 8 вересня 2011. Процитовано 27 жовтня 2011.
- Le Roi des fromages (фр.). Архів оригіналу за 17 травня 2012. Процитовано 27 жовтня 2011.