Едитологія — прикладна суспільно-інформологічна наука, яка досліджує методологічні засади готування повідомлень у процесі їх публікування (оприлюднення) ЗМІ. Термін «едитологія» походить від латинського editio — видання, виданий твір, повідомлення і грецького λόγος — слово, знання, вчення; іменник editio походить від дієслова edere, яке зокрема має значення випускати в світ, видавати.
Об'єктом дослідження едитології є видавничий, частково радійний і телевізійний процеси, та проходження ними повідомлень.
Предметом едитології є типологія і будова повідомлень, оригіналів, видань і передач; видавнича і редакційна діяльність; (видавничий маркетинг) (); (організація та керування у видавничій справі); ; процеси (редагування), зокрема їхні методологічні засади ((постулати), (закони), закономірності, методи, методики, норми, творчі процеси).
Метою едитології є вироблення науково обґрунтованих рекомендацій працівникам ЗМІ для суспільно ефективного опрацювання повідомлень.
Складові едитології
В едитології виокремлюють такі складові: а) теорія видавничої справи й ; б) едитологія загальна (не залежить від виду повідомлень) й едитологія галузева (залежить від виду повідомлень); в) едитологія нормативна (описує типові процедури опрацювання повідомлень, що базуються на нормативних документах — законах, стандартах, правилах тощо) й едитологія творча (описує не типові, а творчі методи в процесах публікування й редагування повідомлень).
Теорія видавничої справи — складова едитології, яка досліджує методологічні засади процесів, що опосередковано (організаційно) пов'язані з готуванням повідомлень до публікування (оприлюднення). Теорія видавничої справи розпадається на такі складові: основи видавничої справи (етапи видавничого процесу; типологія повідомлень, оригіналів, видань і передач; будова повідомлень, оригіналів, видань і передач; типологія авторів і реципієнтів; будова ЗМІ), теорія видавничої та редакційної діяльності, видавничий маркетинг (ринкознавство), видавничий менеджмент (організація та керування у видавничій справі), стандартизація видавничої справи.
Теорія редагування — складова едитології, що досліджує методологічні засади безпосереднього готування (редагування) повідомлень до (оприлюднення), тобто це система знань про практику редагування — правила внесення змін безпосередньо в саме повідомлення. Теорія редагування описує, пояснює та прогнозує функціонування тих суб'єктів та об'єктів, які беруть участь у процесі редагування, зокрема у формі постулатів, законів, закономірностей, методів, методик, норм тощо. Теорію редагування поділяють на теорію нормативного й теорію творчого редагування, на теорію загального й теорію галузевого редагування.
Історична довідка
У науковий обіг термін запровадив (Феллер Мартен Давидович).
Едитологія виникла на базі традиційного видавничого процесу, що ґрунтувався на «металевій» технології готування паперових видань (спочатку — видання книг, потім — газет і журналів). Проте з часом — після виникнення радіо й телебачення — значну частину методів видавничого процесу, а також методів редагування почали використовувати під час готування радіо- й телепередач в радійному і телевізійному процесах.
У наш час едитологія ще більше розширилась і охопила готування аудіокниг й відеокниг, а також періодичних і продовжуваних видань на електронних (цифрових) носіях в інтернеті. Всі ці процеси привели до часткового перехрещення едитології з журналістикознавством, зокрема, з радіожурналістикою і з тележурналістикою. Наприклад, типологія і будова повідомлень, оригіналів, видань і передач; ; типологія авторів і реципієнтів; будова ЗМІ — належать одночасно і до едитології, і до журналістикознавства. Межі цього перехрещення очікують свого дослідження. Зокрема, вже зараз зрозуміло, що назва є вужчою за її фактичний зміст, оскільки охоплює деякі поняття радіо- й з тележурналістики.
Література
- Феллер М. Эдитология (судьбы теории и практики редактирования в Украине) // Книга и книжное дело на рубеже тысячелетий: 8 науч. конф. по проблемам книговедения. Тез. докл. М., 1996. С. 111—112.
- Едитологія та її складові частини // Партико З. В. : нормативні основи: Навчальний посібник. Л.: Афіша, 2001. С. 26-28.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет