Діти Ліра — казка, легенда, частина міфологічного циклу ірландської літератури. Назва (ірл.: Clann Lir або Leanaí Lir) вказує на морське божество, Ліра (Lir у даному випадку є родовим відмінком від імені Lear, що означає море), уособлення Моря-Океану. Вживається також назва Oidhe chloinne Lir — доля або смерть дітей Ліра. Ця легенда відома з писемних джерел XVII—XVIII століть, зокрема, з двох рукописів, що зберігаються в Національній бібліотеці Шотландії в Единбурзі. В кінці XIX — на початку XX століть була розтиражована в численних англомовних збірках казок.
Традиційно «Доля дітей Ліра» згадується разом з двома іншими текстами — «Доля дітей Тюренна» (Oidheadh Chloinne Tuireann) та «Доля синів Уснеха» (Oidheadh Chloinne Uisneach) як Три жалі повідані в скелах (Trí Truaighe na Scéalaigheachta). Принаймні один із цих текстів, «Доля синів Уснеха» відомий за Лейнстерською книгою XI ст. В виданні Джозефа Джекобса 1894 наведені коментарі щодо давності казки, на думку дослідника, фольклорна версія казки може сягати тисячолітньої давнини.
Сюжет ред.
Бодб Дерг обійняв королівську владу над Народом богині Данну, розлютивши тим могутнього Ліра. Для замирення, король дав йому свою дочку Еве (Aoibh) в дружини. Еве двічі народила Лірові двійнят: спершу дівчину Фьоналлу та хлопця Еда і вдруге синів Фіахру та Конна. Під час других пологів Еве померла.
Щоб утішити скорботного Ліра Бодб Дерг віддав йому свою другу дочку — Аойфе. Молода дружина заздрила любові, що оточувала її чотирьох племінників у володіннях Ліра. Ненависть її була настільки сильною, що Аойфе наказала під час мандрівки своїм слугам вбити дітей, а після їх відмови намагалася зробити це сама. Коли ж їй забракло сил і мужності, Аойфе наказала племінникам і племінниці скупатися в озері. Як тільки вони ввійшли в воду, вона вдарила чарівним посохом і промовила закляття:
Геть летіть над дикі хвилі, діти короля!
Відтепер ваші плачі будуть між пташиних зграй.
Тої ж миті четверо дітей Ліра перетворились на білосніжних лебедів. За свій ревнивий вчинок Аойфе дорого поплатилась: батько, Бодб Дерг обернув її на повітряного демона.
900 років діти провели в образі лебедів. За ці віки їх народ, очолений Мананнаном відійшов у сид, а нових поселенців, синів Міля Святий Патрик навернув у християнську віру.
Варіанти завершення казки ред.
Перетворившись на лебедів, брати й сестра були сковані легким срібним ланцюгом, що тримав їх разом. По завершенню трьох періодів по триста років, коли діти-лебеді жили в трьох різних куточках Ірландії, вони отримали прихисток у святині монаха Мохуа на острові Інішглорі[de].
За одною з версій дружина короля з Лейнстера забажала отримати чарівних птахів і підбурила свого чоловіка Лергіна атакувати святиню та забрати лебедів силою. Під час нападу хтось випадково пошкодив срібний ланцюг і з лебедів сини й донька Ліра перетворились на древніх висохлих старців.
Інша версія розповідає, що в святині навздогін королю та його полоненим ударив церковний дзвін, звільнивши дітей Ліра від закляття. Перш ніж померти, кожен із них хрестився. Похоронили ж їх так: посередині сестру Фьоналлу, Фіахру та Конна обабіч неї, а перед нею її двійня — Еда.
Ще одне завершення оповідає про те, як після 900 років страждань діти-лебеді почули дзвін і вийшли на берег. Там їх знайшов священик і на їх прохання перетворив у людей. Однак у людській подобі вони мали вигляд 900-річних і скоро померли, поєднавшись на небесах із батьками.
Діти Ліра в культурі ред.
Цій легенді присвячено декілька пам'ятників, малюнки, пісенні твори, літературознавчі дослідження.
- В збірці Ірландські мелодії Томаса Мура є пісня Фьоналли (Silent O Moyle, Be The Roar of Thy Water), що оповідає історію дітей Ліра.
- Ірландський композитор Джоффрі Молін Палмер (1882—1957) заснував на цій легенді сюжет своєї опери Srúth na Maoile (1923).
- Ірландський композитор Гамілтон Гарті (1879—1941) оркестровану симфонічну поему The Children of Lir (1938).
- Сучасний ірландський композитор Патрик Кессіді (1956 р.н.) написав на цю ж тему ораторію та лібрето ірландською у 1991.